Оклюзія та артикуляція

Виконання основних функцій зубощелепной системи пов'язане з різним характером рухів нижньої щелепи. Для того, щоб правильно оцінити механізм руху нижньої щелепи і визначити характер співвідношення зубних рядів, необхідно знати певні поняття і терміни.

Оклюзія – це зімкнення зубних рядів в цілому або окремих груп зубів верхньої і нижньої щелеп при різних жувальних рухах останьої.

Артикуляція – це просторове співвідношення зубних рядів і щелеп при всіх рухах нижньої щелепи (по В.Н.Копейкіну).

Залежно від положення нижньої щелепи по відношенню до верхньої можна розрізнити:

Ø стан відносного фізіологічного спокою – одне з положень артикуляцій нижньої щелепи при мінімальній активності жувальних м'язів і повному розслабленні мімічної мускулатури.

Ø центральна оклюзія – характеризується зімкненням зубів при максимальній кількості контактуючих крапок для даного

виду прикусу. Середня лінія обличчя при цьому співпадає з лінією, що проходить між центральними різцями. Голівка нижньої щелепи розташовується в основі скату суглобового горбка. При цьому відбувається одночасне і рівномірне скорочення жувальних м'язів і м'язів, що піднімають нижню щелепу.

Ø бічні оклюзії – права та ліва. При зміщенні нижньої щелепи вправо, на боці зміщення голівка нижньої щелепи залишається біля основи суглобового горбка трохи повертаючись, а на протилежній лівій стороні вона розташовується біля вершини горбка. Права бічна оклюзія супроводжується скороченням латерального крилоподібного м’яза протилежного (лівого) боку і, навпаки, ліва бічна оклюзія – скороченням одноіменного м’язу правої сторони. Серединна лінія обличчя не співпадає з лінією, що проходить між різцями нижньої щелепи.

Ø передня оклюзія – відбувається під час висування нижньої щелепи вперед. Середня лінія обличчя, як і при центральній оклюзії, співпадає з середньою лінією, що проходить між різцями. Голівка нижньої щелепи зміщена вперед і розташована біля вершини суглобового горбка.

Ø деякі автори розрізняють ще і задню оклюзію.

Співвідношення та характер змикання зубних рядів у центральній оклюзії називається прикусом. Всі види прикусів діляться на дві групи: фізіологічні і патологічні.

«Форма окремих зубів, зубних, альвеолярних і базальних дуг, а також їх взаємовідношення в стані відносного спокою

жувальної мускулатури, що несе на собі конституціональні і етнічні ознаки, з яких складається анатомічна норма жувального апарату у великих контингентів людей, визначається як фізіологічний прикус» (С.І.Криштаб).

Е.І.Гаврилов до фізіологічних прикусів відносить прикуси, які забезпечують повноцінну функцію жування, мови і естетичний оптимум.

До фізіологічних прикусів відносять:

Ø Ортогнатичний

Ø Прямий

Ø Біпрогнатичний

Ø Опістогнатичний

Ортогнатичний прикус характеризується такими ознаками змикання:

· кожен зуб змикається з двома антагоністами, виняток становлять зуби «мудрості» верхньої щелепи і перші різці нижньої щелепи;

· кожен верхній зуб змикається з однойменним нижнім і тим що розташований позаду;

· кожен нижній – з однойменним верхнім і тим, що розташований попереду;

· щічні горбки верхніх премоляров і моляров розташовані зовні від однойменних горбків нижніх премолярів і молярів.

Рис.2 Види прикусу:

а – ортогнатичний; б – прямий; в – біпрогнатичний; г – прогнатичний; д- прогенічний.

Говорячи про ознаки змикання передніх зубів, насамперед варто мати на увазі особливості перекриття. Верхні передні зуби перекривають нижні приблизно на 1/3 висоти коронки. Нижні передні зуби своїми ріжучими краями контактують із піднебінною поверхнею верхніх. Це так називаний ріжучобугорковий контакт. При змиканні зубних рядів лінії між центральними різцями верхньої і нижньої щелеп лежать в одній сагітальній площині. Це забезпечує естетичний оптимум.

Особливості змикання бічних зубів полягають у наступному: у трансверзальній площині щічні бугорки верхніх бічних зубів розташовані зовні від однойменних бугорків нижніх зубів. Завдяки цьому піднебінні бугорки верхніх зубів

розміщуються в подовжніх бороздках нижніх зубів. Перекриття верхніми передніми і бічними зубами нижніх пояснюється більшою шириною верхньої зубної дуги. Ця особливість змикання зубних рядів у щічному напрямку забезпечує свободу і великий розмах бічних рухів нижньої щелепи, розширяючи оклюзіонне поле.

Змикання жувальних зубів у передньозадньому (сагітальному) напрямку звичайно вивчають по особливостях контакту перших постійних молярів. При ортогнатичному прикусі передній щічний горбик першого верхнього моляра розташовується на щічній стороні нижнього першого моляра, у поперечній бороздці між щічними бугорками. Таке положення бугорків бічних зубів, що антагонують, іноді називають мезіодистальним співвідношенням.

Прямий прикус. При прямому прикусі передні зуби верхньої і нижньої щелеп змикаються ріжучими краями, а змикання бічних зубів відповідає ортогнатичному прикусу. Ріжучі краї передніх зубів при прямому прикусі можуть піддаватися посиленому стиранню, але відполіровані стерті поверхні, що утворюються при цьому, відрізняються великою резистентністю до карієсу, а пародонт рідко залучається до запального процесу.

Ортогнатичний прикус із глибоким різцевим перекриттям. При нормальному ортогнатичному прикусі нижні зуби повинні бути перекриті верхніми не більш, ніж на ½ висоти коронок. Збільшення ж ступеня перекриття зі зберіганням ріжучобугоркового контакту приводить до утворення глибокого різцевого перекриття. У стані

центральної оклюзії зберігаються множинні контакти, а взаємовідношення перших молярів відповідають ортогнатичному прикусу.

При відсутньості контакту між фронтальними зубами верхньої і нижньої щелеп мова йде вже про одну із аномальних форм – глибокий прикус.

Біпрогнатичний прикус. При біпрогнатичному прикусі альвеолярні відростки і фронтальні зуби нахилені вперед, а при опістогнатичному прикусі ці зуби разом з альвеолярним паростком займають стрімке положення або нахилені кзаду. У стані центральної оклюзії взаємовідношення перших молярів відповідає ортогнатичному прикусу і при цьому зберігаються множинні межзубні контакти.

Для патологічних видів прикусу характерне порушення як у взаємовідношеннях зубних рядів, так і функції жування, мови, зовнішнього вигляду.

До патологічних прикусів відносяться:

Ø Прогнатія

Ø Прогенія

Ø Глибокий прикус

Ø Відкритий прикус

Ø Перехресний прикус

Прогнатія – висунення верхньої щелепи вперед. Фронтальні зуби верхньої щелепи висунуті вперед, між ними і зубами нижньої щелепи є щілина. Часто нижні зуби торкаються слизової оболонки, тобто виникає травмуючий прикус.

У кутніх зубах – передній щічний горбик першого верхнього моляра потрапляє на однойменний горбик першого нижнього моляра, а іноді в бороздку, утворену другим

премоляром і передньощічним горбком першого нижнього моляра.

Прогенія – висунення нижньої щелепи вперед, внаслідок чого нижні фронтальні зуби перекривають верхні, при значному висуненні утворюється щілина між зубами. У кутніх зубах – передньощічний горбик верхнього першого моляра контактує із заднім щічним горбиком однойменного нижнього моляра, або потрапляє в бороздку між першим і другим молярамі. Зубна дуга нижньої щелепи ширше верхньої, внаслідок чого щічні горбки жувальних зубів лежать зовні від однойменних верхніх.

Глибокий прикус – це велике перекриття передніми зубами верхньої щелепи передніх зубів нижньої щелепи за відсутності різцево-горбкового контакту. Ріжучі краї нижніх зубів можуть торкатися шийок верхніх зубів або травмувати слизову оболонку верхньої щелепи. У кутніх зубах – як при ортогнатичному прикусі.

Відкритий прикус – відсутнє змикання передніх зубів, в контакті лише моляри. Відкусування їжі відбувається бічними зубами, ускладнено розжовування їжі, у розтиранні їжі значну участь бере язик, який збільшується в розмірах, порушується мова, змінюється зовнішній вигляд.

Перехресний прикус – щічні горбки нижніх кутніх жувальних зубів розташовані зовні від однойменних верхніх.

Передні зуби змикаються правильно. Прикус виникає унаслідок звуження верхньої зубної дуги і може бути одностороннім чи двостороннім.

Дата добавления: 2014-01-07