Поняття і види соціального регулювання юридичної діяльності

Соціальне регулювання – це складне суспільне явище за допомогою якого забезпечується приведення діяльності індивідів, їхніх груп до певних зразків поведінки, а також додержання в їх діях обмежень, порушення яких негативно впливає на функціонування суспільства, соціальної групи, організації тощо.

Характерною рисою соціального регулювання є існування негативних засобів соціального впливу за невиконан­ня обов'язків і порушення заборони (наприклад, адміністративні стягнення за невиконання колективного трудового договору або відповідальність за розпивання спиртних напоїв в громадських місцях.).

Розрізняють індивідуальне та нормативне соціальне регулювання.

Індивідуальне соціальне регулювання досягається шляхом винесен­ня рішень, які приймаються для:

- кожного конкретного випадку суспільних відносин;

- конкретного кола осіб чи окремих суб'єктів;

- одноразового використання.

Прикладами індивідуального регулювання є вирок суду щодо конк­ретної особи, яка вчинила злочин, наказ керівника підприємства про прийом на роботу працівника, помилування.

Індивідуальне соціальне регулювання має певні переваги: допома­гає у вирішенні життєвих проблем з урахуванням особливостей конк­ретної ситуації, особистих якостей особи, характеру відносин, що ви­никають.

Недоліки індивідуального регулювання проявляються за відсут­ності нормативного регулювання: кожного разу життєву ситуацію не­обхідно вирішувати заново, відсутній єдиний загальний порядок, а го­ловне — існують великі можливості для прийняття суб'єктивних рішень.

У повсякденній діяльності люди свідомо чи несвідомо приводять свою поведінку у відповідність до певних правил, які впоряд­ковують відносини між ними в суспільстві. Це досягається за рахунок системи нормативного регулювання. Нормативне регулювання на відміну від індивідуально­го має загальний характер, тобто:

- належить до виду, групи випадків суспільних відносин;

- поширюється на визначене коло осіб чи суб'єктів;

- має багаторазове використання.

Прикладом нормативного регулювання є норма права про відпові­дальність за скоєння правопорушення.

Нормативне регулювання має свою систему – сукупність соціальних цінностей, норм, звичаїв та традицій, рішень, адміністративних приписів, обов'язків виконувати певні дії, заборон виконувати певні дії, що регулюють поведінку людей в суспільстві, відносини їх поміж собою в рамках об’єднань колективів, і соціально-технічних норм, що регламентують їх взаємодію з природою.

Головне місце в системі нормативного регулювання займают ь соціальні норми – загальнообов’язкові правила поведінки, що виражають волю певної частини або всього суспільства і забезпечуються засобами соціального впливу.

Головне призначення соціальних норм– урегулювання життя суспільства, забезпечення в ньому порядку і стабільності.

Основними видами соціальних норм є н орми права, моралі, звичаї, релігійні корпоративні та інші норми.

Норма права – формально - обов’язкове правило поведінки загального характеру, що встановлюється (санкціонується) і забезпечується державою. Від інших соціальних норм воно відрізняється такими основними озна­ками:

1) норми права виникають разом із державою, встановлюються або санкціонуються державою, тоді як більшість інших соціальних норм (звичаї, моральні та релігійні норми) існують у будь - якому суспільстві і встановлюються іншими, ніж держава, органами;

2) норми права виражають волю не всього суспільства, не всього населення держави, а лише його певної частини (більшості населення або панівного класу);

3) норми права мають формально визначений характер, тобто зафіксовані в письмовій формі в офіційному доку­менті, який видається уповноваженим на те державним орга­ном, тоді як інші соціальні норми не завжди мають певні форми зовнішнього вираження;

4) норми права видаються або санкціонуються державними орга­нами у строго визначеному процесуальному порядку;

5) норми права утворюють внутрішню узгоджену цілісність, єдність (систему);

6) норми права мають загальнообов'язковий характер.

Вони обов'язкові для виконання всіма суб'єктами, які пере­бувають на території держави, незалежно від їхнього бажан­ня, тоді як, наприклад, корпоративні норми обов'язкові ли­ше для членів відповідних об'єднань, а моральні норми вико­нуються не з обов'язку, а за переконанням людини в їх користі для себе та оточуючих тощо;

7) норми права формулюють правила поведінки у вигляді прав і обов'язків їх конкретних учасників. Інші соціальні норми можуть містити неконкретизовані по­ложення загального характеру.

8) межі дії норм права завжди точно визначені в просторі (вони діють на території всієї держави чи окремих її частин), у часі (визначаються для набуття і втрати чинності правових норм) та за колом осіб (установлюється їх обов'язковість для всього населення країни чи лише для окремих його кате­горій — військовослужбовців, пенсіонерів і т. д.);

9) виконання приписів норм права забезпечується держа­вою шляхом застосування тих чи інших засобів примусу, інші соціальні норми забезпечуються звичкою, внутрішнім переконанням, громадським впливом та іншими позадержавними засобами.

Отже, норми права відрізняються від інших соціальних норм напрямком їхнього впливу на суспільні відносини, їх взаємозв’язком з державою. Вони є частиною права взагалі.

Окрім норм права до видів нормативних систем, за допомогою яких здійснюється нормативне регулювання в суспільстві, належать мораль, звичаї, релігійні та корпоративні норми (або норми громадських організацій).

Норми моралі — правила поведінки людей що формуються в суспільстві у відповідності до уявлень людей про добро і зло, справедливість і несправедливість та інші категорії. Мораль­ною (позитивною) є поведінка, яка приносить добро, справедливість іншим суб'єктам. І навпаки, аморальна (негативна) поведінка — це поведінка, яка призводить до наслідків, що оцінюються від­повідними суб'єктами як зло, несправедливість. Дотримання вимог моральних норм забезпечується в основному внутрішніми переконан­нями кожної людини та силою громадської думки. Усвідомлення та використання у своїй діяльності норм моралі є важливою умовою здійснення юристами своїх професійних обов'язків. Діяльність юриста впливає на різні сторони життя людини, суспільства і тому по­винна враховувати їх моральні особли­вості та вимоги, звичаї та традиції.

Звичаї — правила поведінки, що історично склалися і в результаті багаторазового повторення у певних ситуаціях, стали (перетворились) звичкою людей (весілля, хрестини). Різновидом звичаїв є традиції. Вони, як правило, охоплюють відповідний тип поведінки, складаються із стилів поведінки.

Корпоративні норми — правила поведінки, що встановлю­ються і забезпечуються певними об'єднаннями людей (політичними партіями, громадськими організаціями) і є обов'язковими для їхніх членів.

Релігійні норми — правила поведінки людей, які містяться в тих чи інших релігійних ученнях. Ці норми у своїй абсо­лютній більшості зафіксовані в джерелах, які становлять ос­нову того чи іншого віровчення: Біблія у християн, Коран у мусульман тощо. Релігійні норми містять в собі за змістом деякі норми моралі, звичаїв, а також норм права, і одночасно релігійні норми виступають джерелом названих норм.

Соціальне регулювання діяльності юриста має свої особливості. Воно впорядковує поведінку юриста шляхом надання йому прав, повноважень, обо­в'язків, встановлення заборон, передбачених соціальними нормами.

Соціальне регулювання діяльності юриста може бути як правовим (державним), так і неправовим (громадським).

Правове регулювання діяльності юриста здійснюється на підставі внутрішніх державних і міжнародних правових актів. До внутрішніх державних актів, що регулюють юридичну, в тому числі процесуальну діяльність належать:

- Кримінальний і Кримінально-процесуальний кодекси;

- Цивільний і Цивільно-процесуальний кодекси;

- Господарський і Господарсько - процесуальний кодекси;

- Адміністративний кодекс та Кодекс адміністративного судочинства;

- закони про прокуратуру, адвокатуру, нотаріат, міліцію, статус суддів та багато інших нормативно – правових актів.

Національне законодавство поєднується з правом інших держав та міжнародними договорами і угодами. Принципи і норми міжнарод­ного права регулюють відносини між державами в політичній, еко­номічній, культурній та інших сферах.

Основні принципи міжнародного права закріплені в Статуті ООН, Всесвітній декларації прав людини, Міжнародному пакті про економічні соціальні та культурні права, Міжнародному пакті про цивільні та політичні права тощо.

Діяльність юриста також пов'язана з дотриманням міжнародних стандартів, і цьому сприяють міжнародні організації, в яких успішно співробітничають представники різних держав світу.

В професійній діяльності юристів іноді спостерігаються соціальні відхилення — порушення існуючих правових, моральних, естетичних та інших соціальних норм.

Соціальними відхиленнямиу діяльності юристів у правовій сфері (відхилення від правових норм) можуть бути, такі як хабарництво, зловживання службовим становищем, перевищення службових повноважень, безвідповідальність.

До неправових відхилень належать грубість, неврівноваженість, нетерпимість, надмірна самовпевненість, користолюбство, кар'єризм, протекціонізм, бюрократизм, пияцтво, некомпетентність. Конкретні негативні соціальні відхилення в діяльності юристів називають професійними деформаціями.

Дата добавления: 2014-01-07