Загальна характеристика юридичної наукової діяльності

Форми здійснення юридичної діяльності (практика, наука і освіта) визначаються загаль­ним терміном «юриспруденція».

Юриспруденція - [лат. jurisprudentia, від ius (juris) — право і prudentia — знання, наука] — буквально, знання права. В науковому аспекті термін «юриспруденція» близький до терміна «правознавство». Термін «юриспруденція» виник у Стародавньому Римі на­прикінці IV — на початку III століття до н.е. і зараз вживається у значеннях:

— науки про право і державу, тобто юридичної науки, інакше — теоретичної діяльності у галузі права;

— професійної практичної діяльності юриста (суддя, проку­рор, слідчий, нотаріус, адвокат тощо).

В сучасній юридичній літературі термін юриспруденція розуміється як сукупність юридичних наук, а також практичної діяль­ності юристів.

Розглянемо юриспруденцію як теоретичну (наукову) діяльність у галузі права.

Для цього визначимо поняття «науки» і «юридичної науки», їх предмет, об'єкт, функції. зміст та структуру.

Наука — це система знань про навколишній світ. Існують науки природознавчі, які вивчають природу; технічні, що містять знання про різні технічні конструкції; суспільні науки, які містять знання про суспільство. Кожну з цих наук можна поділити на окремі підвиди. Наприклад, серед суспільних наук виділяють історичну, економічну, юридичну та інші.

Юридична наука - система знань про об'єктивні закономірності розвитку держави і права, їх місце і роль у суспільному житті. Історично як самостійна галузь суспільних наук виникла у Дав­ньому Римі в кін. 4 — на поч. З ст. до н. є. Во­на стала основою для становлення європейської юридичної науки, а також юридичної науки сучасної України.

Загальними об'єктами юридичної науки є право і держава, а її пред­метом — основні змістові риси права і держави.

Юридична науказастосовує різні загальнонаукові методи пізнання — історичний, діалек­тичний, структурно-функціональний, порів­няльний та ін. Водночас юридичній науці властивий свій метод — юридичний. Сутність його полягає у тому, що він є способом юридичного пізнання ре­альної дійсності крізь призму поняття «пра­во».

Правовий погляд на систему суспільних відносин — характерна особливість юридичного методу, який є засобом формування юридичної теорії.

Функціями юридичної науки (основні напрямки розуміння і вираження юридичного знання) є:

— онтологічна (пізнавальна) — вивчення фундаментальних якостей матерії права, найзагальніших сутнісних явищ і проце­сів у державному житті, відкриття раніше невідомих закономір­ностей буття держави і права;

— евристична — пізнання нового в державно-правовому житті, відкриття раніше невідомих закономірностей буття держави і права;

— прогностична — передбачення розвитку державно-право­вих процесів;

— практично-організаційна — обслуговування практики;

— методологічна — дослідження і розробка засобів вивчення правової дійсності;

— ідеологічна — вплив на розвиток правової культури суспіль­ства і людини;

— політична — допомога у формуванні державно-правової політики, роз'ясненні політичних і законодавчих рішень.

Система юридичної науки, складається із сукуп­ності окремих її галузей, кожна з яких вивчає від­повідні аспекти права і держави.

Ці галузі можна поділити на окремі групи:

- юридичні науки теоретичного та історичного профілю— "Теорія держави і права", "Історія держави і права", "Історія політичних і правових вчень", «юридична деонтологія».

Предметом теорії держави та права є знання про загальні законо­мірності виникнення, розвитку і функціонування держави та права, а об'єктом — загальні закономірності держави і права.

Науки "Історія держави та права України", "Історія держави та права зарубіжних країн" вивчають процес виникнення і розвитку дер­жави та права в конкретних країнах. Наука "Історія політичних та правових вчень" досліджує розвиток теорій про державу та право.

- галузеві юридичні науки. Це, зокрема, науки конституційного права, адміністративно­го права, цивільного права, цивільно – процесуального права, фінансового права, кримінального права, трудового права, сімейного права, аграрного права, екологічного права, міжнародного права та ін. Предмет їх дослідження - закономірності правового регулювання відповідних галузей суспільних відносин. Так, наприклад, фінансове право вивчає суспільні відносини, що виника­ють у процесі акумуляції, розподілу і використання коштів, тобто фінан­сову діяльність держави.

- міжгалузеві юридичні науки. Виникли в результаті інтеграції та диференціації знань тих чи інших якостей галузевих юридичних наук. Так, наприклад, господарське право поєднує якості цивільного і адміністративного права, природоохоронне право використовує ме­тоди різних галузей права і т. ін.

- спеціальні прикладні юридичні науки (криміналістика, кримі­нологія, судова медицина, судова психіатрія тощо).

Дата добавления: 2014-01-07