Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Комунікативні ознаки культури мовлення

Читайте также:
  1. Архаїчні культури на території України. Трипільська культура та її здобутки.
  2. Багатоманітність визначень культури.
  3. Бобові культури як фактор «біологізації» сівозмін.
  4. Відмови та несправності системи живлення дизелів, причини та ознаки їх виникнення.
  5. Державна територія, її основні ознаки.
  6. Дисперсія альтернативної ознаки
  7. Другий період розвитку української культури княжої доби припадає на час існування княжої держави - Київської Русі та Галицько-Волинського князівства.
  8. Духовні злами в історії української культури.
  9. Етнопсихологічні риси українців як підґрунтя української культури.
  10. Етнос: його основні ознаки та особливості.
  11. Злочин і злочинність як об’єкти кримінологічного аналізу. Поняття, основні ознаки і характеристики злочинності.
  12. ЗЛОЧИН: ПОНЯТТЯ, ОЗНАКИ, КАТЕГОРІЇ, СКЛАД



Мовленнєва культура особистості великою мірою залежить від її орієнтованості на основні риси бездоганного, зразкового мовлення. Одначе лише в останні три десятиліття, у зв'язку зі становленням науки про культуру мови, вчені підійшли до питання про ознаки, якості культури мови. Щоб бути зразковим, мовлення має характеризуватися такими найважливішими ознаками:

правильністю, тобто відповідати літературним нормам, що існують у мовній системі (орфоепічним, орфографічним, лексичним, морфологічним, синтаксичним, стилістичним, пунктуаційним); правильністю забезпечується висока культура мови, її єдність, зумовлюються усі інші комунікативні якості;

змістовністю, яка передбачає глибоке осмислення теми й головної думки висловлювання, докладне ознайомлення з наявною інформацією з цієї теми; різнобічне та повне розкриття теми, уникнення зайвого;

послідовністю, тобто логічністю та лаконічністю думок; багатством, що передбачає використання різноманітних засобів вираження думок у межах відповідного стилю, уникнення невиправданого повторення слів, однотипних конструкцій речень;

точністю, яка великою мірою залежить від глибини знань та ерудиції особистості, а також від активного словникового запасу. Точність мовлення - це необхідна умова його адекватного і повного розуміння. Точністю називають мову, якщо значення слів і словосполучень, вжитих в ній, повністю співвідносяться із смисловою і предметною сторонами мовлення. До лексичних вад, що порушують точність мовлення, належать також і такі: вживання в одному реченні спільнокореневих слів (тавтологія): Письменник створив багато цікавих творів); дублювання змісту слів в одному реченні: Зібрано цілу бібліотеку книжок.;

виразністю, для досягнення якої слід виділяти найважливіші місця свого висловлювання і виражати власне ставлення до предмета мовлення. Виразність — те, що привертає увагу слухача, читача своєю формою, логічним або емоційним підкресленням. Виразним називається таке мовлення, в якому вираження власного ставлення до предмету чи явища відповідає комунікативній ситуації, а мова в цілому оцінюється як вдала та ефективна. І виражаючи власні думки, слід добирати слова, які найбільш відповідають висловлюваному змісту;

доречністю та доцільністю, яка залежить насамперед від того, наскільки повно й глибоко людина оцінює ситуацію спілкування, інтереси, стан, настрій адресата. Крім цього, треба уникати того, що могло б уразити, викликати роздратування у співбесідника, і вказувати на помилки співрозмовників у тактовній формі. Отже, високу культуру мовлення людини визначає досконале володіння літературною мовою, її нормами в процесі мовленнєвої діяльності;



чистотою , яка пов'язана з правильною літературно-нормативною вимовою, з відсутністю позалітературних елементів — діалектизмів, вульгаризмів, штампів, канцеляризмів, слiв-паразитiв, мовно-виражальних засобів, що заперечуються нормами моралі. Якщо у мовленні немає порушень лексичних, стилістичних, орфоепічних та інших норм, воно вважається чистим. У літературній мові неприпустимі діалектні, розмовно-побутові, жаргонні слова; без потреби або перекручено вжиті іншомовні слова. Для чого, наприклад, користуватися запозиченим консенсус, коли є зрозуміле згода, або іншомовним електорат, адже є всім доступне виборці. Вживати їх немає потреби. Хіба що для того, щоб похизуватися своєю обізнаністю з чужомовними словами;

логічністю, яка характеризує структуру тексту, його організацію. Слід враховувати взаємодію "трьох логік": логіки дійсності, логіки думки і логіки мовного вираження. Логічність, як і точність, буває предметна і понятійна. Предметна логічність полягає у відповідності смислових зв'язків і відношень одиниць мови у мовленні зв'язкам і відношенням предметів і явищ у реальній дійсності. Логічність понятійна є відображенням структури логічної думки і логічного її розвитку в семантичних зв'язках елементів мови у мовленні. «Тетяна К. завжди брала активну участь на кожному семінарському занятті, про що свідчать її чіткі, повні і правильні відповіді», зрозуміло, що чіткі, повні і правильні відповіді не є свідченням активної участі студентки на заняттях, адже відповіді на заняттях й участь у семінарських заняттях – різні речі, які не обґрунтовують одна одну. Між ними немає причиново-наслідкових зв'язків;

образністю — комунікативна якість мови, орієнтована на виникнення додаткових асоціативних зв’язків, тобто вживання слів i словосполучень у їх незвичному оточенні, зокрема, їх переосмислення в порівняннях, метафорах тощо;

багатством мови, її різноманітністю, що розширює можливості мови для передачі відтінків думок і почуттів, забезпечує естетичну сторону мови. Таким чином, багатство мови - якість, яка свідчить про певний рівень мовленнєвої майстерності, про свідоме прагнення урізноманітнити своє мовлення використанням різних мовних і мовленнєвих засобів. Різноманітність — це використання різних засобів і способів для вираження того самого змісту, звертання до системних i контекстуальних синонiмiв, до джерел стилістичного урізноманітнення мови;

доречністю, тобто організація мовних засобів, що роблять мову відповідною меті, умовам, ситуації спілкування. Доречна мова відповідає темі повідомлення, його логічному й емоційному змістові, складові слухачів і читачів, інформаційним, виховним, естетичним й іншим завданням писемного й усного виступу. Розрізняють доречність стильову, контекстуальну, ситуативну, особистісно-психологічну. Мова може бути ефективною лише тоді, коли вона доречна. Доречною називається мова, відповідна всім параметрам комунікативної ситуації. Розрізняють два основних види доречності: змістовна доречність і стилістична.

Легше за все зрозуміти, що доречно, або недоречно в конкретній ситуації, у змістовному плані, відповідно до мети висловлювання.

Потреби стилістичної доречності, тобто відповідність вибраних засобів у межах функціонального стилю необхідна для побудови висловлювання. Дуже часто трапляється порушення стилістичної доречності. Наприклад, на тролейбусній зупинці: «П'ятий?» («Який це тролейбус? П'ятого маршруту?»). - «Ні, другий».

Отже, доречність - це ознака культури мовлення, яка організує його точність, логічність, виразність, чистоту, вимагає такого добору мовних засобів, що відповідні змістові і характерові повідомлення. Проте для доречності у мовленні самих мовних засобів недостатньо - доречність ураховує ситуацію, склад слухачів, естетичні завдання;

доступністю — здатністю даної форми мови бути зрозумілою, полегшувати сприйняття вираженої інформації, тобто доступність пов'язана з відповідністю повідомлення комунiкативнiй сприйнятливості. Доступність передбачає таку побудову мовлення, при якій рівень складності мови і в термінологічному і в змістовому, і в структурному розумінні відповідають інтелектуальному рівню адресата;

достатністю – комунікативною якістю, яка виражає поняття кількості мовної інформації i вiдповiдає вимогам певного функціонального стилю літературної мови, логiчнiй завершеності думки;

стислістю, тобто прагненням виразити максимальну за обсягом інформацію мінімальною кількістю усіх мовних засобів;

змістовністю, що визначається iнформацiйним наповненням висловлюваного, відповідністю його темі повідомлення. Змiстовнiсть мови передбачає повне розкриття предмета розмови. Важливими чинниками є лаконізм., відсутність пустих фраз, невиправданих повторень і дублювань;

емоційністю, що виражає індивідуальний лад почуттів, переживань, настроїв, суб'єктивного ставлення особистості до висловлюваного, уникання експресивного дисонансу. Емоцiйнiсть реалізується за допомогою інтонації і лексико-граматичних засобів, що відповідають нормам сучасної літературної мови. Культура вираження почуттєвої сфери людини є важливим чинником загальномовної культури;

естетичністю, що спирається на всі попередні ознаки: точність, логічність, чистоту, доречність, лаконічність, виразність, різноманітність, образність, які у взаємодії і пропорційності створюють гармонію усного чи писемного тексту. Естетика щоденної практичної мови досягається оптимальним добором мовних засобів, потрібних для певної комунікативної настанови, гармонійною цілісністю тексту. Естетичність виявляється, перш за все, в оптимальному відборі й організації відповідно до комунікативних умов і завдань самого змісту, в оптимальному при цьому мовному оформленні змісту, в гармонії та цілісності тексту, в якісності його зовнішнього оформлення у писемній формі і виконання в усній. Це милозвучність мови, відчуття краси слова;

дієвістю (ефективністю), яка спонукає адресата до зміни поведінки — зовнішньої (вчинків, дій) чи внутрішньої (думок, поглядів, настроїв);

ясністю, яка передбачає співзвучність вираженої мовою думки динаміці мислення мовної особистості і звідси — зрозумілість її адресатові, недвозначність у формулюванні думки.

Вимоги до мови характеризуються не просто сумою комунікативних якостей, а саме їх системою. Оцiннi параметри мови, взаємодіючи між собою, формують високий рівень культури мови суспільства i кожного його члена зокрема.





Дата добавления: 2014-01-07; Просмотров: 1233; Нарушение авторских прав?;


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



ПОИСК ПО САЙТУ:


Читайте также:



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2017) год. Не является автором материалов, а предоставляет студентам возможность бесплатного обучения и использования! Последнее добавление ip: 54.157.81.13
Генерация страницы за: 0.011 сек.