Грецька колонізація Причорномор'я сприяла включенню культурної традиції східних слов'ян до еллінського культурного поля

Скіфська культура (VI-II ст. до н. е.).

Все це призвело до занепаду культури східних слов'ян. У той же час, як відзначили деякі західні вчені, трипільська культура збагатила Західну Європу.

З’являється потреба в охороні суспільного багатства.

- основною фігурою тоді стає воїн на коні, головною зброєю - лук і стріли;

- відбувається мілітаризація суспільства;

- деградує мистецтво, зокрема керамічне виробництво (втрачається його технічна й художня досконалість, розписна кераміка зникає, орнамент спрощується).

Стала наступним етапом формування культури східнослов'янських племен. З численних іранських племен найбільше культурних пам'яток залишили в Україні скіфи. Історично ця назва охоплювала багато місцевих племен південних районів Східної Європи. У південній Право- і Лівобережній Україні залишилась велика культурно-мистецька спадщина скіфської доби.

Характерні риси скіфської культури:

- наявність великих городищ, де були насипані кургани, оточені глибокими ровами або високими валами (у них ховали скіфських царів, вельмож і воїнів);

- особливості обряду поховання: з небіжчиком клали його зброю, коштовності й побутові речі, забитих коней і слуг;

- скіфське мистецтво збагатило слов'янську культуру, зокрема - житлове будівництво.

Відомий дослідник української культури М. Семчишин вважає, що скіфське мистецтво було одним з джерел слов'янської культури.

Вплив грецької колонізації Причорномор’я на скіфську культуру:

На культуру скіфів значно вплинули традиції античного світу, безпосередньо - міста-колонії на узбережжях Чорного і Азовського морів:

- VI ст. до н. е. на колоніальних територіях виникають грецькі міста-поліси: Ольвія - на березі Буго-Дністровського лиману; Тирас - у гирлі Дністра; Пантикапей - на місці сучасної Керчі;

- V ст. до н.е. - засновано місто Херсонес біля сучасного Севастополя.

- Стародавня Греція стала постійним ринком збуту продуктів скіфського господарства: зерна, худоби, шкіри;

- частина кочівників осіла поблизу міст і стала займатися хліборобством та ремеслом;

- розвивається гончарне і ювелірне мистецтво, виготовляються прикраси зі штампованого й кованого золота, виникає складна технологія виготовлення кольорової емалі, чорніння срібла.

- у скіфському суспільстві утверджується рабовласництво;

- розвивається державність, виникає Скіфське царство, територія якого сягала від Дунаю до Дону (VI-IV ст. до н. е.);

- наявне соціальне і майнове розшарування суспільства.

Так, у могилі, розкопаній біля м. Майкоп, при покійному скіфському вельможі знайдено предмети, виготовлені із золота, срібла, міді, оздоблені зображенням звірів і орнаментом, що нагадував ландшафт Кавказьких гір.

Кожний суспільний прошарок походив від одного із синів першого скіфа Таргітая і мав свій священний атрибут. Для воїнів атрибутом була бойова сокира, для царів і жерців - чаша, для землеробів - плуг і ярмо. За скіфською міфологією, ці золоті предмети впали з неба на початку світу й відтоді стали об'єктом поклоніння.

Вплив римської культури на скіфську культуру:

Коли до кордонів скіфської держави наблизились межі Римської імперії, скіфська культура зазнала істотного впливу римської. Наприклад, на лівому березі Дніпра біля м. Заліщики знайдено сліди укріплень римського імператора Траяна.

- зав'язуються торговельні та культурні зв'язки між двома країнами;

Це підтверджується археологічними знахідками скарбу римських монет в м. Києві, а також скляного посуду та емалі римського походження.

Скіфські племена, як пише М. Брайчевський, становили особливу етнічну групу, споріднену з іранцями, фракійцями, балтами, слов'янами, але не тотожну з цими етносами.

Стародавній історик Геродот (VI ст. до н. е.) описав соціальну диференціацію скіфського суспільства, поділяючи його на три суспільні групи: царських скіфів, скіфів-воїнів, що заселяли причорноморські степи і займалися скотарством, та скіфів-землеробів, які жили в основному у лісостеповій зоні Подніпров'я.

Геродот також записує міф про походження скіфів. У міфі сказано, що "на березі Бористена від скіфських богів Папая і Апі - доньки Бористена народився перший скіф Таргітай (або Таргітаон). Таргітай мав трьох синів: Іпоксая, Арпоксая і Колаксая. Папай подарував внукам золоті плуг, ярмо, сокиру і чашу, що впали з неба. Підійшов до золота старший син - воно загорілося, потім середульший - знову загорілося, лише молодший зумів узяти ті речі холодними і тому став за головного царя над скіфами".

Скіфське суспільство зазнало і впливу індоіранських культурних традицій.

В історію скіфи ввійшли як вправні вершники, що мали досить могутню "варварську" державу і велику армію. Їхні стосунки з сусідами не завжди були дружніми. Могутність скіфської держави підірвали перси, особливо знесилив їх похід царя Дарія. Довершив розгром цієї імперії перський цар Антей та македонський цар Філіпп - батько Олександра Македонського. Остаточно скіфська держава була знищена готами. Після цього скіфи розчинилися серед інших племен і були асимільовані ними.

Дата добавления: 2014-01-07