Черняхівська культура (II- V ст. н. е)

Характерною рисою скіфської культури, зокрема мистецтва, є міфотворчість.

Культура, мистецтво і релігія скіфів.

- скіфська культура є синкретичним сплавом культурних традицій скіфського суспільства, від мідного віку та античної грецької культури; - розвинута кераміка з тисненим геометричним орнаментом і декоративне мистецтво, основою якого є анімалістичний стиль (зображення тварин).

Осмислення навколишнього світу грунтувалося на міфологічному мисленні. Для вираження міфологічної картини світу необхідні символічні знаки й образи, яких у скіфів не було. Вони запозичують символіку в культурі інших народів, але осмислюють її по-своєму. Це приводить до виникнення так званого звіриного (анімалістичного) стилю у скіфському мистецтві. Згодом цей стиль стає надбанням не лише української, але й європейської культури.

Пам’ятками скіфського мистецтва є:

- малюнки на відомих вазах з Гайманової та Чортомлицької могили;

- гребінь із Солохи;

- пектораль з Товстої могили;

- скіфські кам'яні статуї із зображенням воїнів;

- оригінальна пам'ятка скіфської скульптури - зображення бога Папая (знайдене на Лисій горі в Дніпропетровській області).

Від скіфів, на думку О. Пріцака, українці успадкували деякі елементи одягу (білу сорочку, чоботи, гостроверху козацьку шапку), окремі деталі озброєння (сагайдак, пернач), запозичили окремі слова (собака, топір та ін.).

Деякі вчені вважають, що скіфи були сміливими, хоробрими і здібними воїнами-вершниками, але поганими ремісниками. Їхні мистецькі твори виконувались переважно іноземними майстрами, зокрема грецькими.

- скіфи мали свій пантеон богів;

За даними Геродота, особливою пошаною у них користувались сім головних богів.

- перше місце посідала Табіті - богиня вогню і стихії, що вважалася найбільш священною у всіх стародавніх індоіранських народів;

- друге місце займала подружня пара Папая і Апі - богів неба і землі, що вважалися прабатьками людей і творців усього земного світу;

- третє місце посідали чотири божества, що вважалися покровителями всього земного світу (їх імена невідомі).

Один з цих богів мав вигляд старовинного залізного меча.

Геродот розповідає, що скіфи на його честь будували із гілля величезний вівтар, з рівнокінечним хрестом на вершині, і приносили цьому богові в жертву домашніх тварин і кожного сотого полоненого.

Є наступним етапом розвитку культури стародавніх слов'ян. Цей період в історії України характеризується вченими як культура антів. Вперше на історичній арені анти з'явилися в період наступу тюрксько-монгольських племен на Європу. Розгромивши готів (375 р.), анти заволоділи Україною і розселилися по всій її етнографічній території в нинішніх кордонах.

Характерні риси черняхівської культури (антів):

- основне заняття – хліборобство;

- соціальна організація - проживання окремими родами, які утворювали "город" для спільного обробітку землі і боротьби з ворогами;

«Город» - територіальне об'єднання, подібне до хуторів чи гірських карпатських сіл XIX ст.

- навколо города з’являлись "остроги" - торгові центри, в яких поселялися купці і ремісники, багаті люди.

Етнографічній науці відомо більше двох тисяч таких поселень.

Анти були хоробрими войовничими племенами, вели довгі війни з Візантією, запозичили багато культурних цінностей інших народів.

- громадсько-політичний устрій нагадував демократію грецького типу;

Візантійський історик Прокопій Кесарійський писав, що "слов'янами і антами не править один муж, але здавна живуть вони громадським правлінням, і так усі справи, добрі чи лихі, вирішують спільно".

- племена антів часто не жили в злагоді між собою, але в часи небезпеки вибирали талановитого полководця або князя і тоді авторитет його влади визнавав весь народ;

- мали і розширювали культурні і економічні стосунки з іншими народами, в тому числі і з Візантією.

Деякі вчені, зокрема М. Семчишин, вважають антів безпосередніми предками праукраїнців.

Дата добавления: 2014-01-07