КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Психологія переговорного процесу вирішення (розв'язання) конфліктів
Етап 3. Які справжні потреби, мотиви й побоювання кожного учасника або групи? Етап 2. Хто залучений в конфлікт? Етап 1. В чому проблема? • необхідно описати проблему у загальних рисах. При цьому необхідно не дуже вдаватися в проблему або намагатися знайти вихід з неї; • важливо визначити саму природу конфлікту, відображенням якого ми займаємося. • необхідно вирішити, хто є головними сторонами конфлікту; • необхідно виявити, хто є прихованим, і, нерідко маніпулятивним учасником конфлікту; • можна згрупувати залучених у конфлікт людей за загальними потребами. • необхідно перерахувати основні потреби й побоювання кожного з головних учасників, які пов'язані з конфліктом і даною проблемою; • бажано виявити (проговорити й, таким чином, усвідомити) мотиви, що стоять за позиціями кожного учасника. Графічно відображаючи потреби і побоювання учасників конфлікту, розширюється світогляд і створюються умови для розгляду більш широкого кола потенційних рішень, досяжних для реалізації після закінчення цього процесу. Сюди ж необхідно включити і турботи, побоювання, тривоги кожного з учасників. Істотним в їх описі є можливість промовити й відобразити на карті конфлікту ірраціональні страхи, підсвідомі побоювання. При цьому необхідно пам'ятати, що усі учасники картографічного процесу повинні зосереджуватися на потребах і побоюваннях усіх сторін до того часу, поки карта не буде повністю готова. Застосовуючи засіб картографії або візуалізації конфлікту, треба враховувати як позитивну сторону даного методу вирішення конфліктів, а саме те, що карту можна створити у будь-який час, в будь-якому місці та і з будь-якою людиною. Більш того, картографія відрізняється від інших засобів вирішення конфліктів своєю ігровою специфікою, що може впливати на легкість застосування картографії з різним контингентом учасників, різного віку та різних умінь вирішення конфліктів. При цьому, бажано пам'ятати, що створення карт конфліктів надто складно реалізуються з людьми, які не усвідомлюють своїх потреб і бажань, бояться усвідомлювати власні побоювання, звикли до прихованості почуттів і прагнень, мають різноманітні комплекси і суттєві внутрішні конфлікти. З такими людьми більш конструктивними є поступові технології вирішення конфліктів з обов'язковим релаксаційним і відволікаючим супроводом напруження і недовіри учасників конфлікту.
Переговори є реальною, найсучаснішою і однією з найефективніших психотехнологій вирішення (розв'язання) конфліктів. При цьому переговорний процес є однією з основних і ефективних форм участі третьої особи (посередника) у розв'язанні конфліктів. Знання психологічних основ поведінки у переговорному процесі конфліктуючих сторін, психологічних механізмів їх впливу є одним з умов успішного управління цим процесом. В організації переговорів при вирішенні конфліктів технологічно важливим і необхідним є: • підготовка переговорів; • поведінка учасників переговорів; • ведення і завершення переговорів; На етапі підготовки переговорів у вирішенні конфліктів необхідним є: • викладання «на стіл» переговорів кожним з учасників своїх потреб і побоювань, а також бажаних результатів конфлікту і переговорів; • збирання інформації про зміст конфлікту, про учасників конфліктної взаємодії та ін.; • аналіз причин, наслідків і варіантів можливих рішень, які б влаштовували усі сторони; усвідомлення і прагнення до розуміння думок іншої людини, а не тільки своїх власних; • досягнення згоди є легким і легко сприймається. На етапі проведення переговорів здійснюється взаємний обмін інформацією, коли учасники конфлікту висловлюють свої позиції, оцінюють ситуацію, пропонують варіанти рішення проблеми та ін. На цьому етапі суттєве місце займає пошук та узгодження позицій і мотивів суб'єктів конфлікту, проробка компромісних варіантів, пошук шляхів консенсусу. На даному етапі проведення переговорів вкрай важливо вибрати психологічно адекватний стиль поведінки і дотримуватися наступних найважливіших рекомендацій: • прислухатися до поглядів іншої сторони; • розцінювати іншу сторону як рівну і не збиратися підпорядковувати її своїй волі; • пояснювати іншій стороні свою точку зору; • знати, що по-справжньому успішні переговори означають виграш для всіх сторін; • поважати право іншої сторони на особисту думку і не діяти всією правдою і неправдою, прагнучи переконувати їх стати на Вашу точку зору; • уникати результатів за принципом «виграти/програти». Якщо здається, що програш однієї сторони неминучий, зрозуміти, чи можна змінити точку зору або установку на рішення проблеми конфлікту; • не боятися задавати питання. Бути чіткими і уникати відхилень. Бажано задавати питання у разі неясностей — для напряму переговорів у важливе і необхідне (з погляду ефективності рішення проблеми) русло; • відділяти особу від проблеми. Нападати бажано не на особу, а на проблему; • враховувати заперечення інших учасників. Бажано вдаватися до «і», а не до «але»; • використовувати в обговоренні тон і манеру обговорення, важливі для згоди і розуміння; • давати зрозуміти учаснику, що Ви поважаєте і цінуєте пропоновані їм варіанти рішення проблеми, і не перекреслюватимете їх; • поважати цінності і досвід іншої сторони; • бути гнучким і неригідним, не застрявати на своїй точці зору і своєму баченні проблеми. Бажано встановити нижню межу, далі за яку ви не підете, і дотримуватися Вашої цілі, але не маршруту до неї. Бажано при цьому змінити очікування, якщо вони нереалістичні; • максимально використовувати зворотний зв'язок. Якщо щось не спрацьовує, то потрібно змінити тактики, посилити зворотний зв'язок, задавати питання. На останньому етапі завершення переговорів важливим є уточнення деталей домовленостей, визначення термінів виконання обов'язків, розподіл обов'язків, встановлення форм контролю та ін. Все це, як правило, знаходить своє відображення в прийнятому в якості документа контракті або в оформлених домовленостях. На останньому етапі переговорів бажано враховувати, що чіткі контракти запобігають майбутнім конфліктам і є не тільки ефективним засобом вирішення конфліктів, але одночасно і засобом їх профілактики. У випадку, якщо учасники переговорів не прийшли до узгодженої домовленості з розв'язання конфлікту, може бути прийнята домовленість у усній або письмовій формі переносу обговорення проблеми на інший термін. Конфлікт може бути позитивним або негативним, конструктивним або деструктивним залежно від того, як він розв'язується у переговорному процесі. Фахівці визначають декілька напрямів роботи посередників у переговорному процесі: роз'єднувальний, об'єднувальний, змішаний. Іноді можна змінити напрям розвитку конфлікту, просто поглянувши на нього по-іншому. З'ясування для себе, перш за все, того, що наші сварки і розбіжності суто частина життя і що помилково намагатися уникнути їх, — є саме по собі рухом на шляху до подолання і вирішення конфліктів. Життя може стати менш обтяжливим, якщо ми навчимося долати конфлікт і підходити конструктивно до його вирішення. Коли люди мають справу з проблемою, що викликала безлад, безнадійність, неувагу тощо. При цьому доцільно застосовувати також візуалізацію конфлікту або складання карти конфлікту. Таким чином, конфлікт може бути вирішений з припиненням конфліктної взаємодії і врегулюванням конфліктних відносин, при цьому конфлікт може вирішуватися як мимовільно, так і за допомогою спеціально організованих переговорів, в тому числі, і за посередництвом третьої сторони — посередника або медіатора. Успіх переговорного процесу з вирішення конфлікту в більшості випадків визначається умінням зрозуміти протилежну сторону, правильно оцінити її модель поведінки і обрати адекватний стиль спілкування. Фахівці з конфліктології та психології конфліктів визначають декілька основних моделей або типів поведінки у переговорному процесі (табл. 8.2). Таблиця 8.2 Психологічні моделі поведінки учасників конфліктів у переговорному процесі
Найчастіше конструктивне розв'язання конфлікту залежить не тільки від умінь і навичок ефективного спілкування або здатності суб'єктів конфліктної взаємодії оволодіти технологіями управління емоціями у переговорному процесі, але й від використання ними маніпулятивних впливів. Причому, вважається, що маніпулятивний вплив на опонента у спілкуванні є не щось інше, як тиск. Але на відміну від прямого, відкритого тиску, маніпулятивний тиск здійснюється у прихованій формі. В літературі наводиться ряд найбільш поширених манііпулятивних прийомів, які застосовуються у переговорному процесі: • посилання на авторитети; • використання окремих фраз, що винуті зі змістовного контексту зі зміненням смислу; • відхід від теми розмови, гострих проблем; • натяки; • лестощі; • висміювання; • прогнозування жахів та наслідків; • имітування розв'язання проблеми; • альтернативні формулювання питань, що потребують відповідей «так» або «ні»; • сократівські питання; • відтягування рішення та ін. Особливо практичну цінність у протистоянні маніпулятивним впливам набувають так звані засоби протидії типовим маніпуляціям (табл. 8.З.У. Таблиця 8.3 Психологічні маніпуляції та засоби протидії їм у переговорному процесі
У випадку, коли опонент надто сильно завдає опору, з точки зору психології суттєвим є визначення причин опору та вибір тактик для подолання опору, а саме: • захист від нового та невідомого. В цьому випадку опонент або не розуміє інших варіантів та аргументів, або просто опирається новій інформації, яка потребує розумової напруги і зміни власної думки; • спортивна позиція, коли опонент схильний до суперництва і хоче перевірити здібності, можливості, досвід іншої сторони та ін.; • хазяїн ситуації, коли в незалежності власних дій опонент вважає, що все залежить від нього, що він швидко помічає і позбавляється усіх слабких місць у переговорах; • інший підхід, коли у опонента інша думка, і можливо, коли він користується застарілими фактами; • незгода, коли ми недостатньо пристосували аргументи до інтересів та особливостям особистості опонента, надто акцентували негативні моменти; • тактика, коли опонент хоче забезпечити собі переваги, виграти час, отримати додатковий матеріал для дискусії. В дослідженнях відзначено, що, коли опонент у переговорному процесі весь час непогоджується, то доцільно: • проаналізувати причини такої поведінки; • не вступати у протиріччя відкрито та грубо, не сперечатися; • проявляти до опонента максимальну повагу; • визнавати правоту опонента, підкреслювати цінне в його зауваженнях; • уникати оцінки типу «Будь я на вашому місці»,«Я власне думаю»; • відповідати лаконічно, стисло, по-діловому, тому що у розтягнутих відповідях легше помітити невпевненість; • не парирувати кожне заперечення або незгоду, деякі доцільно взагалі ігнорувати та ін.; • не бажано стверджувати за рахунок іншого, навіть зауваження у переговорах треба робити дуже обережно; • не застосовувати погроз, не тиснути на опонента; бажано проникатися думками і почуттями, прагнути довіряти опоненту. Вміння відчути правильний момент для закінчення обговорення і завершення переговорів дуже важливо. Його необхідно розвивати спеціально. Найбільш зручними для завершення переговорів є, коли: • вже вироблено рішення проблеми (один з варіантів); • досягнуті усі цілі переговорів; • протилежна сторона явно готова закінчити переговори; • розглянуті усі реальні варіанти рішення; • у вас є найкраща альтернативна можливість для вирішення проблеми. Якщо переговори пройшли успішно, усім сторонам вдалося сумісно знайти реальне і конструктивне рішення проблеми, яке задовольняє обидві сторони, то сприятливе завершення спілкування ще більш затвердить успіх. Якщо результат переговорів не такий вже оптимістичний, то вдале їх завершення може пригладити проблеми і попередити загострення подальших стосунків, що може призводити до інших конфліктів. Результатом успішних переговорів є досягнення домовленості між сторонами. В переговорах з приводу сімейних, сусідських або побутових конфліктів домовленість звичайно має усний характер. Однак домовленість в сфері ділових або соціальних стосунків, як правило, повинна оформлятися у вигляді письмового договору або контракту. Практика вказує, що небажання підписувати договір або недостатньо уважне ставлення до його створення, нерідко виступає джерелом непорозумінь, які викликають нові конфлікти. На жаль, деякі люди недооцінюють важливість чіткого письмового оформлення досягнутих домовленостей. Умови досягнутої домовленості повинні формулюватися конкретно і ясно, з точним визначенням термінів і критеріїв оцінки їх дотримання. У контракті або письмовій домовленості бажано прогнозувати не тільки обов'язки сторін, але і наслідки та санкції, які викличуть за собою невиконання домовленостей. В основі всієї організації переговорів найважливішим є конструктивність, орієнтація не на емоції і образи, а на розум і раціональний розгляд ситуації. Чим більш розумно ведуть себе сторони у переговорному процесі, тим вище вірогідність того, що їх результатом стануть сталі домовленості та врахування інтересів обох сторін.
Дата добавления: 2014-01-07; Просмотров: 1838; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |