Сутність глобалізації як провідної тенденції розвитку людства

Тема 7. Глобалізація як провідна тенденція розвитку людства

1. Сутність глобалізації як провідної тенденції розвитку людства

2. Концепція мережного суспільства

3. Поняття наносуспільства

Сучасний етап цивілізаційного розвитку мегасоціуму знаменує собою його входження в нову епоху. Зміни в характері і змісті світових процесів визначили нові масштабні тенденції, які потребують всеосяжного філософського аналізу. Однією з таких найважливіших тенденцій є глобалізація. Саме глобалізаційні процеси лежать в основі становлення планетарної цивілізації.

В даний час можна виділити, принаймні, три різних підходи при визначенні витоків процесу глобалізації.

1) Одні дослідники доводять, що глобалізація як процес заявляє про себе, починаючи з доісторичної епохи. У контексті цього трактування цікаво висловлювання Д. Сороса про те, що «... глобальна капіталістична система не є чимось новим. Її історія бере початок в ганзейському союзі і в італійських містах-державах, де політичні одиниці були пов'язані комерційними та фінансовими зв'язками». Але сучасний глобальний режим відрізняється швидкістю комунікацій, а до економічної інтеграції веде також мобільність капіталу, інформації та підприємництва.

2) Інші філософи (М. Чешков) вважають, що початок формування глобалізації припадає на процес інтернаціоналізації в кінці XIX - початку XX ст. Цей період характеризувався швидким зростанням обсягів світової торгівлі, руху міжнародного капіталу та міграцій значного числа працюючих до країн «нового світу». У цьому контексті глобалізацію можна розглядати як нову стадію процесу інтернаціоналізації (транснаціоналізації) різних аспектів суспільного життя, який досягає планетарних масштабів на сучасному етапі.

3) Третя точка зору на глобалізацію пов'язана з твердженням, що про неї мова може йти лише стосовно до нашої епохи, коли вона стає домінантою світового розвитку і це пов'язано з появою загальносвітового інформаційного та фінансового простору.

Безумовно, такий багатогранний процес як глобалізація, був підготовлений всім попереднім ходом розвитку людства у всій його тотальності. Однак, процес глобалізації в широкому сенсі слова розвернувся в другій половині XX ст. Глобалізація являє собою одну з найважливіших тенденцій розвитку соціальної реальності, для якої характерна поява якісно нових функціональних відносин між різними соціальними системами та окремими людьми.

Деякі дослідники порівнюють глобалізацію з якісно новими рівнями інтеграції, формування цілісності і взаємозалежності світу. Так, Д. Стігліц зазначає, що на рубежі XXI ст. у розвитку людської цивілізації позначилися тенденції до зближення країн і народів, до виникнення єдиного економічного та інформаційного простору в планетарному масштабі, до інтенсивного обміну знаннями і технологіями. Ці тенденції прийнято об'єднувати терміном «глобалізація». Безсумнівним можна вважати той факт, що процес глобалізації передбачає формування дійсно взаємозалежного світу, в якому стираються географічні кордони соціальних, економічних і культурних систем. Тому глобалізацію можна визначити як становлення цілісної єдності людства і по своїх загальних контурах, і по внутрішній взаємопов'язаності її компонентів.

Концептуальне бачення сучасного світу через поняття «глобалізація»:

а) глобалізація – це характерна риса та провідна тенденція етапу універсалізації постідустріально – інформаційного суспільства, який знаменує початок нового цивілізаційного етапу розвитку людства;

б) глобалізація – це нелінійний, незворотний в принципі і в цілому і зворотний в окремих своїх проявах діалектичний процес зростання світоцілісності на етапі транснаціоналізації життя всього людства;

в) глобалізація – це комунікаційне «стиснення» планети, інформаційна взаємопроникність і взаємопов'язаність, інтернетизація багатьох сторін життя сучасного світу як наслідок бурхливого науково-технічного прогресу;

г) глобалізація – це процес становлення глобальної економіки, опорними пунктами якої виступає сектор транснаціональних економічних агентів і фактично самодостатня фінансово-кредитна сфера;

д) глобалізація – це формування світового порядку взаємозалежності, постміжнародних і транснаціональних відносин, які у все більшій мірі перетворюються на механізми вирішення внутрішніх проблем єдиного людства;

ж) глобалізація – це і стратегічний проект, реалізований людством в його спробах свідомого і цілеспрямованого впливу на стихійні процеси світового розвитку для творення бажаного і сприятливого для людей майбутнього, переведення їх життя на рейки сталого розвитку;

з) глобалізація – це прояв ідеології глобалізму, що використовує об'єктивні тенденції світового розвитку для обґрунтування пріоритетів егоїстичних національних інтересів «грандів» сучасних міжнародних відносин, виправдання політики гегемонізму в світових справах.

Таким чином, викладена характеристика сутнісних параметрів глобалізації як тенденції сучасного етапу розвитку глобального людства, яка веде до зростання світоцілісності, і як процесу становлення глобальної економіки, і як проекту життєустрою на основі сталого розвитку, і як обґрунтування національних інтересів лише деяких представників міжнародного співтовариства.

Виділяють два аспекти глобалізаційних процесів: об'єктивний і суб'єктивний, використовуючи з цією метою два поняття – глобалізм і глобалізація. Глобалізм – це сукупність об'єктивного стану взаємопроникнення, взаємозв'язку і взаємозалежності економічних, науково-технічних, соціально-політичних, культурних та інших відносин світового соціуму. Глобалізація – це процес встановлення економічних, науково-технічних, соціально-політичних, культурних та інших відносин між країнами і практична діяльність держав, їхніх лідерів та інших суб'єктів з організації взаємопов'язаного і взаємозалежного функціонування регіонів і континентів країн світового співтовариства. Деякі дослідники, абсолютизуючи роль суб'єктивного фактора, вважають, що те, що сьогодні називають глобалізацією, точніше визначити як вестернізацію.

Глобалізація через процес взаємопроникнення та взаємозалежності господарської, політичної, культурної, соціальної сфер життєдіяльності різних цивілізацій, держав і народів сприяє становленню планетарної цивілізації, але процес глобалізації не переростає в цю цивілізацію. При цьому цивілізаційна приналежність кожної окремої держави, що входить до мегацівілізації, залишається відносно незмінною.

Однак, реаліями сучасної епохи глобалізаційних процесів є протікання в просторі мегасуспільства двох суперечливих процесів: з одного боку – процес децентрації світу, стирання державних і національних кордонів, а з іншого – процес уніфікації на основі поляризації і концентрації влади в руках окремих західних держав. Світ виявляється розділеним на «центр» і «периферію», причому для обох характерні власні внутрішні протиріччя.

Дата добавления: 2014-01-07