Тема 5. Грошовий ринок

Ключові поняття

Вертикальна (класична) ділянка кривої сукупної пропозиції. Висхідна (проміжна) ділянка кривої сукупної пропозиції. Горизонтальна (кейнсіанська) ділянка кривої сукупної пропозиції. Довгостроковий період. Ефект багатства. Ефект відсоткової ставки. Ефект чистого експорту. Кейнсіанська модель сукупної пропозиції. Класична модель сукупної пропозиції. Короткостроковий період. Кругооборот у ринковій економіці. Кругооборот у закритій економіці за участю держави. Кругооборот у відкритій економіці. Нецінові чинники. Сукупна пропозиція. Сукупний попит.

Контрольні запитання та завдання для самопідготовки

1. Як визначити категорії «сукупний попит», «сукупна пропозиція»?

2. У чому полягає ефект багатства?

3. У чому полягає ефект відсоткової ставки?

4. У чому полягає ефект чистого експорту?

5. Як зсувається крива сукупного попиту при впливі нецінових чинників?

6. Чому в кейнсіанській моделі сукупної пропозиції її крива близька до горизонталі?

7. Як аргументують вертикальний характер кривої пропозиції представники класичної теорії?

8. Розкрийте ринковий механізм відновлення ринкової рівноваги при змінах сукупного попиту або сукупної пропозиції.

ПЛАН

1. Пропозиція грошей. Грошові мультиплікатори.

2. Попит на гроші.

3. Сутність і механізм грошового ринку.

4. Процентна ставка та її види.

5.1. Ринок грошей - це система економічних механізмів та суспільних інститутів, які здійснюють регулювання відповідних соціально-економічних відносин між продавцями та покупцями. Головними суб’єктами ринку грошей є центральний банк країни, комерційні й спеціалізовані банки, небанківські фінансові установи, населення, підприємницькі структури.

Грошова пропозиція (грошова маса) – сукупність коштів, що перебувають у народному господарстві в готівковій та безготівковій формах і виконують функції грошей. Залежно від рівня ліквідності всі грошові активи в Україні групуються зростаючим підсумком в окремі грошові агрегати:

- M₀ – готівка;

- M₁ = M₀ + поточні депозити (внески) до запитання і розрахункові рахунки підприємств у національній валюті;

- M₂ = M₁ + строкові вклади у національній валюті й усі валютні депозити; агрегат M₂ представляє гроші в широкому змісті; різниця M₂ - M₁ називається квазігрішми;

- M₃ = M₂ + кошти за трастових операцій клієнтів у банках і цінні папери власного боргу банків, а відношення M₃ до ВВП країни називається рівнем монетизації (якщо M₃ мале, рівнем монетазації є відношення. M₂ до ВВП).

В інших країнах визначають деякі інші грошові агрегати, зокрема:

- L = M₃ + короткострокові державні цінні папери;

- D = L + інші низколіквідні цінні папери та ін.

Грошова пропозиція прямо не залежить від номінальної процентної ставки, тобто графічно грошова пропозиція M_s є вертикальною прямою.

М (грошова маса)

Рис. 5.1 - Графік грошової пропозиції

Гроші, залучені на депозит, формують загальні резерви банків:

RR = LR + ER, (5.1)

де LR - обов'язкові резерви, що розраховуються шляхом множення нормативу обов'язкових резервів lr на величину депозитів D;

ER – надлишкові резерви, що розраховуються як різниця між сумою притягнутих депозитів і обов'язкових резервів LR.

Надлишкові резерви використовуються для проведення активних операцій по наданню позичок і інвестуванню. Фактично це означає послідовний процес створення нових депозитів аж до вичерпання надлишкових резервних сум. Інакше кажучи, існує мультиплікаційний ефект між початковим приростом депозитів DD₀ і наступним приростом активів, тобто фактично банки створюють нові гроші.

Депозитний мультиплікатор m_d розраховують за формулою

m_d = , (5.2)

де rr – загальний норматив резервів;

lr - норматив обов'язкових резервів комерційних банків;

er - норматив надлишкових резервів, причому найчастіше er = 0.

Таким чином, приріст грошової пропозиції дорівнює загальному приростові депозитів, тобто

DM_s = DD = DD₀ · m_d (5.3)

Остання формула справедлива для ситуації, коли джерелом приріст депозитів є додаткова грошова емісія.

Приклад 1

Обчисліть приріст грошової пропозиції, якщо вихідний приріст депозитів за рахунок грошової емісії склав 200 тис. грн, норматив обов'язкових резервів – 10%, або 0,1.

m_d = 1: rr = 1:0,1 = 10.

DM_s = DD = DD₀ · m_d = 200000 · 10 = 2 млн. грн.

Якщо приріст депозитів здійснюють фізичні особи, то фактично готівка перетворюються в безготівкові гроші без зміни грошової маси. Тоді з урахуванням мультиплікаційного ефекту загальний приріст депозитів буде більше приріст пропозиції грошей на величину вихідного приріст депозитів, тобто

DM_s = DD - DD₀ = DD₀ · m_d - DD₀ = DD₀ · (m_d – 1). (5.4)

Приклад 2

Фізичні особи поклали на депозит 10 тис. грн. Як збільшиться грошова пропозиція при нормативі обов'язкових резервів 5%?

m_d = 1: rr = 1:0,05 = 20.

DM_s = DD₀ · (m_d – 1) = 10000 · (20 – 1) = 190 тис. грн.

Дотепер ми зводили приріст пропозиції грошей тільки до зміни депозитів, тобто безготівкових грошей. Але грошова база H включає також готівкові грошові кошти CU, тобто

M_s = H = D + CU. (5.5)

Приріст загальної грошової бази збільшує цифру пропозиції грошей з мультиплікаційним ефектом:

DM_s = DH · m_m, (5.6)

де m_m - грошовий (монетарний) мультиплікатор, що визначається за формулою

m_m = , (5.7)

де cr – коефіцієнт готівки, що відображає відношення кількості готівки до суми депозитів, тобто cr = CU / D;

rr – загальний резервний норматив, як правило, що збігається з нормативом обов'язкових резервів комерційних банків.

Приклад 3

Як зміниться грошова пропозиція, якщо активи комерційних банків збільшилися на 10 млн. грн., норматив обов'язкових резервів – 10%, а коефіцієнт готівки – 0,2?

m_m = (1 + cr) / (cr + rr) = (1 + 0,2) / (0,1 + 0,2) = 4.

DMs = DH · mm = 10 млн. грн · 4 = 40 млн. грн.

Визначимо головні фактори зростання грошової пропозиції:

- збільшення грошової бази H;

- зниження нормативу обов'язкових резервів lr;

- зменшення надлишкових резервів комерційних банків ER і відповідно нормативу надлишкових резервів er;

- зменшення частки готівки в обігу, тобто коефіцієнта готівки cr.

5.2. Попит на гроші - це сукупність грошових активів, якими бажають володіти економічні суб'єкти в даний період.

За кількісною теорією грошей Фішера, гроші потрібні людям лише для здійснення купівельних операцій. Тому попит на гроші є виключно функцією дохіду:

, (5.8)

де М - попит на гроші;

- коефіцієнт, що показує на скільки одиниць збільшується попит на гроші у разі збільшення номіналь­ного доходу (Р ∙ Y) на одиницю;

V — фіксована швидкість обігу грошей, тому - постійна величина.

Економісти кембриджської школи змінили уявлення про мотиви попиту на гроші, запропонувавши таке рівняння:

, (5.9)

Відмінність полягає в тому, що у кембриджських економістів к є не постійною, а змінною величиною. Вона може коливатися під впливом доходу від фінансових активів (наприклад, цінних паперів), що залежать від процентної ставки. Якщо процентна ставка зростає, то попит на неї падає, тому к зменшується, і навпаки.

Кейнсіанська теорія попиту на гроші спирається на принцип переваги ліквідності й виділяє три мотиви, що викликають у людей бажання тримати гроші: трансакційний, застережний, спекулятивний. Трансакційний і застережний мотиви Кейнс пов'язує з потребою людей у грошах для фінансування купівельних операцій. При цьому перший з них стосується запланованих витрат, інший - непередбачуваних витрат. Спекулятивний мотив пов'язується з використанням грошей для здійснення заощаджень. Крім цього, у Кейнса попит на гроші - це попит на реальні грошові запаси (залишки). Тому в нього ціни не є чинником попиту на гроші

Виходя­чи з цього, Кейнс доказав, що попит на гроші залежить як від доходу, так і від процентної ставки. Грошовий попит M_D складається з двох елементів:

1) , або попит на гроші для угод (операційний, або трансакційний попит);

2) , або попит на гроші як на активи (спекулятивний попит).

Таким чином, M_D = + .

у першу чергу визначається цінами на товари, або величиною номінального ВВП. Тому використовується така формула:

= k · Y, (5.10)

де k – коефіцієнт реакції грошового попиту на зміну доходу;

Y – номінальний ВВП.

Ціна грошей (процентна ставка) відіграє другорядну роль, тому графік виглядає вертикальної прямої.

М (грошова маса)

Рис. 5.2 - Графік попиту на гроші для угод (операційного попиту)

За моделлю У. Баумоля і Дж. Тобіна, попит на гроші пов'язаний з альтернативними витратами утримування готівкової каси, що визначає оптимальний обсяг попиту на гроші для угод з урахуванням ставки відсотку і витрат, пов’язаних з отриманням готівки у банку:

=, (5.11.)

де М – попит на гроші для трансакцій;

t_c – витрати кожної операції по отриманню грошей у банку;

і – ставка відсотку;

Y_n – дохід суб’єктів за певний термін.

Спекулятивний попит у першу чергу визначається процентною ставкою. Графіком є традиційна спадна крива попиту.

М (грошова маса)

Рис. 5.3 - Графік попиту на гроші як на активи (спекулятивного попиту)

Існують два способи заощадження вартості: у формах грошей та цінних паперів цінних паперів. Перевагою грошової форми заощаджень є їхня висока ліквідність, а недоліком – відсутність доходу при простому заощадженні. Перевагою збереження активів у виді цінних паперів є можливість одержання додаткового доходу у формі відсотка (дивіденду), а недоліком – низька ліквідність.

Вибір власника заощаджень орієнтується на рівень процентної ставки. Її зростання – це стимул для заощадження у вигляді цінних паперів і антистимул для простого заощадження грошей. Таким чином, спекулятивний попит на гроші знаходиться у зворотній залежності від рівня процентної ставки, що можна виразити у вигляді формули

= - h · i, (5.12)

де h – коефіцієнт реакції грошового попиту на зміну процентної ставки;

i – процентна ставка.

Портфельний підхід вирішує питання, яку частину доходу тримати у різних формах фінансових активів. Наприклад, попит на гроші знаходиться у зворотній залежності від дохідності цінних паперів. Загальні розміри багатства індивідів будуть визначати обсяг і структуру портфеля активів. Підвищення рівня інфляції призводить до знецінення готівки та зниження попиту на неї. Таким чином, попит на гроші є функцією від очікуваних доходів за іншими видами фінансових активів, очікуваного рівня інфляції, розміру багатства.

= f (d_s, d_b, π, W), (5.13.)

де d_s – імовірний дохід на акції;

d_b – імовірний дохід на облігації;

π – імовірна інфляція;

W – розмір багатства.

Існує рівень процентної ставки і_l, при якому економічні суб'єкти перестають вкладати ліквідні гроші в цінні папери, що призводить до необмеженого зростання спекулятивного грошового попиту, тобто ліквідної пастки.

М (грошова маса)  

Рис. 5.4 - Ліквідна пастка

Загальний грошовий попит підсумовує і , а його графік виглядає як крива, паралельна і зрушена праворуч на величину .

М (грошова маса)  

Рис. 5.5 - Графік загального грошового попиту

5.3. Рівновага на грошовому ринку – це збіг величин загального попиту і пропозиції грошей. На графіку це точка перетину відповідних ліній з рівноважними грошовою масою грошей M₀ і процентною ставкою і₀.

М (грошова маса)  

Рис. 5.6 - Графік рівноваги на грошовому ринку

Рівновага на грошовому ринку постійно порушується. Але вона постійно відновлюється за допомогою процентної ставки. Щоб показати роль процентної ставки в урівноваженні грошового ринку розглянемо кілька варіантів порушення рівноваги на грошовому ринку.

1. Збільшення доходу за умов, що центральний банк не змінює грошової бази.

За кейнсіанською функцією попиту на гроші збільшення доходу викликає зростання попиту на гроші, що за даної пропозиції грошей викликає нестачу грошей. Щоб усунути нестачу грошей, економічні суб'єкти намагатимуться конвертувати гроші в інші активи, наприклад облігації. Це збільшить пропозицію облігацій на ринку фінансових активів, що викличе зниження цін на облігації і зростання процентної ставки. Процентний дохід, який нараховується за облігаціями, є фіксованою величиною. Тому в разі зниження ціни облігації процента ставка зростає. І навпаки. У даному варіанті зростання процентної ставки спричиняє два наслідки: 1) зменшення попиту на гроші; 2) підвищення грошового мультиплікатора, що збільшить пропозицію грошей:

2. Центральний банк збільшує грошову базу при незмінності доходу. Згідно з функцією пропозиції грошей емісія грошової бази мультиплікативно збільшує пропозицію грошей

За даної процентної ставки це викликає надлишок грошей. Щоб позбутися цього надлишку, економічні суб'єкти намагатимуться купувати облігації. Це збільшує попит на облігації, викликає зростання їх цін і, як наслідок, зменшення процентної ставки. Одночасно зі зменшенням процентної ставки на грошовому ринку маються такі зміни: 1) зростає попит на гроші; 2) зменшується грошовий мультиплікатор, що зменшить пропозицію грошей. Процентна ставка буде зменшуватися доти, доки грошовий ринок не врівноважиться.

3. У разі зростання доходу центральний банк збільшує грошову базу з метою утримання процентної ставки на незмінному рівні. Якщо дохід зростає на величину, то попит на гроші збільшується. Щоб урівноважити грошовий ринок пропозиція грошей має бути збільшена на таку саму величину.

5.4. Ставка відсотку - це плата за право користуватися грошовими коштами. Інакше кажучи, це вартість позички, або ціна, яку потрібно заплатити за користування позиченими грішми. У ринковій економіці існує багато видів відсоткових ставок: відсоткові ставки за вклади, відсоткові ставки за векселі державної скарбниці, відсоткові ставки за довгострокові облігації державної позики, облікові відсоткові ставки та ін.

Рівень різних відсоткових ставок неоднаковий і зумовлюється такими строком надання позики, ризиками, особливостями оподаткування та ін.

Номінальна процентна ставка - це ставка процента, що формується ринком з урахуванням реальної ставки процента та інфляції, що очікується протягом терміну використання позики. Номінальна процентна ставка встановлюється до надання позики. Тому при визначенні її рівня можна врахувати лише очікувану інфляцію, використовуючи рівняння Фішера:

i = r + , (5.13.)

де r - реальна процентна ставка;

- очікуваний темп інфляції.

Реальна процентна ставка - це ставка процента, яка спира­ється на порівнянні ціни. Вона визначає реальну кількість грошей, яку може отримати позикодавець за свою послугу, або кіль­кість товарів і послуг, яку він може купити за цю кількість грошей. Рівень реальної процентної ставки залежить від адміністративних витрат позикодавців, попиту і пропозиції на ринку позичкових грошей, кредитних ризиків тощо.

Треба відрізняти очікувану і фактичну реальні процентні ставки, кожна з яких має практичний зміст і спирається на використання рівняння Фішера. Очікувана реальна ставка похідна від формули 5.13:

r = i - , (5.14)

Фактична реальна ставка враховує фактичний темп інфляції :

r = i - (5.15)

Номінальна і реальна ставки процента виконують різні функції. Якщо номінальна процентна ставка - це інструмент, що регулює розрахунки між позикодавцем і позичальником, то реальна процентна ставка обумовлює мотивацію до отримання та надання позик. Чим вища реальна ставка процента, тим більший прибуток отримує позикодавець, і навпаки. Коли реальні ставки процента низькі, то існують більші стимули для отримання позик і менші - для надання позик.

Ключові категорії

Банківські гроші, банківські резерви, грошова маса, грошова база, грошові агрегати, грошовий мультиплікатор, депозитні гроші, депозитний мультиплікатор, ліквідність, номінальна відсоткова ставка, облікова ставка, обов’язковий норматив резервів, операції на відкритому ринку, політика “дешевих грошей” (кредитна експансія), “політика дорогих грошей” (кредитна рестрикція), попит на гроші для угод, попит на гроші як активи, пропозиція грошей, реальна відсоткова ставка, швидкість обігу грошей.

Контрольні запитання та завдання для самопідготовки

1. Назвіть функції грошей.

2. Що таке ліквідність грошових активів?

3. Дайте визначення грошової бази і грошової маси.

4. Від яких чинників залежить попит на гроші для угод і попит як на активи?

5. Поясніть показники грошового і депозитного мультиплікаторів.

6. Проаналізуйте модель грошового ринку і поясніть механізм досягнення рівноваги на ньому з точки зору альтернативних концепцій.

7. Поясніть механізм створення нових грошей банківською системою.

8. Прокоментуйте основні методи грошово-кредитної політики держави.

9. Як впливає грошова пропозиція на рівень ВВП?

Дата добавления: 2014-01-07