Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Методи управління




Під методом маємо на увазі спосіб здійснення керуючого впливу чи спосіб реалізації цілей.

Класична теорія підрозділяє всі методи управлінського впливу на дві групи: основні і комплексні В основних чітко ви­діляється змістовна частина відповідно до використовуваних змістовних цілей (економічні, соціальні, науково-технічні та ін.). Комплексні являють собою комбінації основних методів.

Розходження використовуваних в управлінні методів не ви­ключає необхідності використання керівником у процесі роботи різних організаційних форм. Під організаційною формою розу­міється: спосіб впливу (колективний, одноособовий), тип впливу (норматив, акт), характер впливу (прямий, опосередкований, шляхом створення чи обмежень стимулювання), тимчасова ха­рактеристика впливу (постійний, періодичний, разовий) та ін.

Відносно нові підходи і методи цілепокладання можна об'­єднати в дві групи: евристичні методи і дослідницькі методи. Загальною ознакою дослідницьких методів є орієнтація на ту чи іншу модель, більш-менш формальну. До дослідницьких методів відносяться:

а) екстраполяційний, що полягає в орієнтації на такий рівень стану системи, що визначається як прийнятний, здійсненний,задовільний;

б) оптимізаційний, у якому використовується модель екологічного об'єкта, що включає цільову функцію і набір обмежень;

в) адаптаційний, що полягає в адаптації об'єкта до майбутнього стану. Передбачається три ступені знання про майбутнє: визначені знання (характеризують ті риси майбутнього, існування яких неминуче), невизначені знлння(характеризують ті риси майбутнього, стосовно яких немає твердої впевненості в їх реалізації) і незнання (відносяться до тих рис майбутнього, що не можуть бути визначені навіть у варіантах).

В евристичних методах передбачається обов'язкова участь експертів. Можливості цих методів спираються на аналітичні здібності індивідуума, на його досвід і знання. До них відносяться:

Метод «Дельфи», що грунтується на послідовному анкетуван­ні колективів експертів. Включає етапи: анкетування; обробка анкет і складання довідки, що докладно відбиває думку кожного; інформування експертів (без посилань на авторів) про те, які є погляди; огляд думок; удосконалення їх чи висловлення особли­вого судження, якщо воно відрізняється від інших істотно. Та­кий порядок повторюється до досягнення єдності.

Метод операційної гри. За визначеним сценарієм експерти імітують діяльність реальних осіб, які втілюють і створюють рішення. Група експертів поділяється на підгрупи, кожна з яких вирішує свої задачі, після чого представники доповідають про рішення і на загальному засіданні в процесі дискусії вибирається кращий варіант.

Метод кібернетичних сесій. Формується кілька груп фахівців-експертів, які розглядають різні сторони існуючої проблеми. Попередньо складається коло питань для кожної групи і перелік, що визначає порядок участі кожного фахівця в різних групах, таким чином, склад груп весь час змінюється та формується рішення у ході постійних дискусій.

Метод «Дерева цілей» - це графічне зображення зв'язку між цілями і засобами їхнього досягнення, побудований за принципом дедуктивної логіки і із застосуванням деяких евристичних процедур. «Дерево цілей» дозволяє представити повну картину взаємозв'язків майбутніх подій аж до одержання конкретних задач і одержати інформацію про їхню порівняну важливість. Воно забезпечує роботу з доведення цілей до безпосередніх виконавців шляхом відповідності між організаційною структурою колективу і структурою цілей.

«Дерево цілей» складається з: генеральної мети, підцілей І рів­ня, під цілей II рівня та ін. Досягнення головної мети здійсню­ється шляхом досягнення під цілей І рівня, досягнення підцілей І рівня - за рахунок підцілей II рівня та ін. Цілі нижчого рівня є засобом досягнення цілей більш високого рівня.

Цілі, для реалізації яких не потрібно додаткових ув'язувань «мети-засобу», називаються задачами. У задачі досягається мак­симальна конкретизація параметрів досягнення мети: термін, кількісне вираження очікуваного результату й ін.

Рішення зада­чі - комплекс заходів, тобто ресурсів і дій, за допомогою яких забезпечується досягнення потрібної мети.




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-01-07; Просмотров: 419; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.013 сек.