ВКХ при хірургічній патології

В рамках хірургічної патології відзначається значущість психологічного операційного стресу (передопераційного і пост операційного). Для клінічного психолога важливим є той факт, що в хірургічного хворого відбувається адаптація до майбутнього післяопераційного статусу.

Операційний стрес – це комплекс неспецифічних компенсаторно–пристосувальних реакцій організму на фактори–агресори.

Майбутня операція завжди травмує психіку людини. Хворий у більшості випадків боїться смертельного виходу операції, післяопераційних ускладнень. Прояви внутрішнього переживання майбутньої операції мають різноманітний характер: а) переживання «в собі», що проявляється зовні у зниженому фоні настрою, звуженні кола інтересів; б) панічного стану з порушенням самовладання, з вираженою тривогою, відчуттям страху, плачем, метушливістю в поведінці, із прагненням до спілкування з хворими, персоналом, із запитаннями про можливі наслідки майбутньої операції.

В хірургічній практиці має значення мотиваційна спрямованість особистості:

- при домінуванні стратегії „уникнення невдач” хворий звернеться до оперативного втручання у випадку, коли буде вичерпано всі інші засоби – це останній шанс;

- при домінуванні стратегії „прагнення до успіху” хворий може самостійно звернутися за хірургічною допомогою й наполягати на якнайшвидшій операції.

Передопераційна тривога – типова психологічна реакція: постійне занепокоєння, неможливість зосередитися, порушення сну; проектується на майбутнє, відображаючи очікування від якості операції.

Післяопераційна тривога - клінічно ідентична, пов’язана з перенесеним операційним стресом. З порівнянням результатів з очікуваннями.

Дослідженнями встановлено, що емоційний стан хворого до операції визначає і реакцію на наркоз, на хід операції, післяопераційний період, тому в деяких хірургічних клініках до і навіть під час операцій звучить легка музика, яка сприяє появі позитивних емоцій.

Будь-яка операція (легка або важка і тривала) в післяопераційному періоді закономірно супроводжується розвитком астенічного стану. Хворий при цьому стає емоційно неврівноваженим, легко вразливим, сензитивним, у нього переважає знижений емоційний фон, з'являється підвищена чутливість усіх аналізаторів, особливо слухового, зорового. Крім того, в післяопераційному періоді можуть спостерігатися порушення психічної діяльності, аж до психозу.

Особливих реакцій можна очікувати від пацієнтів, які підпадають під трансплантологічні оперативні втручання, що впливає на їхню самооцінку, сприйняття себе як цілісної особистості після операції. У подібних випадках нерідко зустрічаються деперсоналізаційні розлади і порушення сприйняття власної схеми тіла.

Дата добавления: 2014-01-07