Клінічна психологія і психотерапія при деяких ендокринних захворюваннях

Тиреотоксикоз – емоції, психічний стреси і психологічний профіль особистості є головними чинниками в етіології та тлумаченні цього захворювання. Психогенному чиннику і нервово-психогенному механізму у походженні тиреотоксикозу надавали значення С.П.Боткін, В.М.Бехтерєв, М.А.Копелович, В.Г.Баранов.

В.Г.Вогралик вивчаючи специфіку психотравмуючих ситуацій, на перше місце ставить переживання важкого горя, страху, переляку без тенденції до їх подолання, котрі адекватно фіксуючись адекватною емоцією, неадекватно зберігаються; в нервовій системі залишається несправність у вигляді неправильно переробленої реакції, яка переростає в патологію.

Невротичні стани при тиреотоксикозі: безсоння, загальна слабкість. Запальність, тремтіння в тілі, яке підсилюється під час хвилювання, підвищена рефлекторна збудливість, порушення рухливості нервових процесів, зниження активності гальмування, зниження працездатності, емоційно-вегетативна лабільність, виснажливість.

Ендокринні захворювання нерідко змінюють зовнішній образ хворого до невпізнаності. Вони часто стають глибокою психічною травмою для хворого. На початку захворювання хворим властива дратівливість, нестійкість настрою, розлади сну, апетиту. Хворі стають замкнутими, уникають спілкування, часто хворобу розцінюють як "крах всього життя", відчувають страх, тривогу, емоційне напруження, тугу. Надцінні "ідеї неповноцінності" бувають настільки виражені, що пригнічують інстинкт самозбереження. Хворі дуже вразливі, балакучі, розгальмовані, метушливі, нерішучі, поривисті, боязливі в критичні моменти, можуть тероризувати оточуючих похмурими припущеннями або малюють нереальні плани, схильні до "життя в повітряних палацах". Їхні беззмістовні острахи легко переростають в депресію.

Психотерапія: аутогенне тренування, гіпноз, групова психотерапія. Завдання психотерапії:

1. Пом’якшити загальну збудливість, підвищену дратівливість.

2. Зміцнити гальмівні процеси, навчити прийомам витримки і волі.

3. Виробити стенічну реакцію на подолання психогенних ситуацій.

4. Навчити прийомам АТ для регуляції артеріального тиску і порушення серцевого ритму.

Цукровий діабет – роль психічного чинника вважається доведеною. Ще у 1674 році Willi одним з перших вказав на зв’язок діабету з душевними переживаннями, підкреслюючи, що йому нерідко передують "тривале засмучення ". До особистісних якостей, властивих хворим на діабет, відносять сполучення шизоїдних рис характеру з "параноїчною готовністю", властиву дітям ще до хвороби тривожність, нервозність, обсесивно-компульсивні якості, підвищена серйозність, добросовісність, відсутність дитячої безтурботності.

Дата добавления: 2014-01-07