Формування скандинавського права

Розділ 2. СКАНДИНАВСЬКЕ ПРАВО

Як відомо, основою скандинавського права служить старогер-манське право, особливо звичаєве, що мало місце в багатьох німецьких містах, а також у державах німецького узбережжя Балтики.

Починаючи з XII ст., норвезькі правові звичаї записувалися в збірники, відомі як «Закони Гулатінга» 1150 р. і «Закони Фростінга» 1190 р. Ці збірники є пам'ятками права середньовіччя і стали підставою для видання першого норвезького офіційного зводу законів під назвою «Закон землі», прийнятого в 1276 р. У цьому ж році в Норвегії було прийнято «Закон міст», що регулював питання міського життя, які до цього були предметом регулювання місцевих міських збірників звичаїв. Ці закони містили норми, що стосуються до кримінального, торгового, морського, земельного права'.

У Швеції звичаєве право склалося в XI—XV ст. на території окремих провінцій. На підставі норм звичаєвого і канонічного права в XIV ст. було підготовлено і видано загальнонаціональні кодекси законів. Ці кодекси стали сукупністю норм, що регулюють різні сторони суспільного життя, забезпечують їх одноманітне застосування, що, у свою чергу, сприяло зміцненню шведської держави. Кодекси існували як для сільських районів, так і для міських. Уже в 1350 р. було прийнято Національний кодекс законів для аграрних районів Шведського королівства. Незабаром було прийнято Кодекс для міських поселень2.

Автономність правової сім'ї скандинавських держав пояс-нюється міцними історичними зв'язками цих держав. З 1397 по 1523 р. єдине королівство об'єднувало Данію, Норвегію, Швецію і було оформлене як Кальмарська унія. У 1523 р. це утворення було розформоване і з'явилися два відносно самостійні державні формування. Перше складалося зі Швеції і Фінляндії, друге об'єднало Данію, Норвегію та Ісландію. Фінляндія входила до складу Швеції як одна з провінцій, тому шведське право ав¬томатично поширювалося на її територію. У 1809 р. Швеція була вимушена поступитися Фінляндією Росії. В нових умовах Фін¬ляндія мала значну автономію як самостійне велике князівство у складі Російської імперії, що сприяло збереженню самобутності й автономності її правової системи. Відділення Фінляндії від Росії, що відбулося в 1918 p., і проголошення її незалежності підсилило вплив шведського права на правову систему Фінляндії.

Норвегія й Ісландія впродовж чотирьох століть, починаючи з кінця XVI ст., перебували під централізованим управлінням Датського королівства і, відповідно, на їх територіях діяло датське право.

Прийняття в 1683 р. Кодексу короля Христіана V і в 1734 р. Зводу законів шведської держави відіграло вирішальну роль у формуванні скандинавського права. Ці законодавчі акти мали комплексний характер, тобто регулювали правові відносини, що стосувалися цивільного, кримінального, сімейного і процесуаль¬ного права.

Кодекс короля Христіана V (Датський кодекс) уважається найважливішою історичною пам'яткою права, який містить при¬нципи і положення, що заклали основу скандинавської правової сім'ї. Кодекс короля Христіана V, починаючи з 1687 p., діяв і на території Норвегії під назвою «Норвезьке право». Він складався з шести розділів: перший розділ — про судочинство, другий — про духівництво, третій — про світські стани, торгове і шлюбне право, четвертий — про морське право; п'ятий — про право власності і спадкове право, шостий — про кримінальне право. Незважаючи на те, що в даний час датський кодекс офіційно не скасовано, фактично він уже не діє.

Підготовка реформи всієї правової системи Швеції була до-ручена королівській комісії, яка складалася з відомих юристів. Результатом роботи цієї комісії стала підготовка, а потім і ухвалення в 1734 р. Зводу законів Шведської держави. Цей звід законів заклав основу формування сучасної національної пра¬вової системи Швеції. Шведський Звод законів 1734 р. складався з дев'яти розділів: перший розділ — про шлюб; другий — про батьків і дітей; третій — про спадкування; четвертий — про не¬рухомість; п'ятий — про будівництво; шостий — про торгівлю; сьомий — про злочини (кримінальний кодекс): восьмий — про виконання судових рішень, дев'ятий — про судочинство і судовий устрій. Звід налічує 1300 параграфів.

Порівнюючи Шведський звід законів з Датським кодексом, К. Цвайгерт і X. Кьотц відзначають, що подібно до датського ко¬дексу, він написаний простою, зрозумілою і народною мовою, і на користь повнішого конкретного регулювання в ньому відмовилися від теоретичних узагальнень і створення повчальних понять у тому вигляді, в якому вони енергійно упроваджувалися на Європейсь¬кому континенті в XVIII ст. систематиками природного права1.

На відміну від датського Кодексу короля Христіана V, окремі положення Зводу законів шведської держави діють і сьогодні, хоча більшість ранніх положень було замінено. Його практичне значення важко переоцінити.

Сьогодні питома вага «нового» законодавства дещо пере-вищує обсяг Зводу законів 1734 р. і охоплює багато сучасних галузей шведського права, такі як трудове і акціонерне право, законодавство про охорону навколишнього середовища, соціальне забезпечення, багато інститутів адміністративного права та ін.

На початку XVIII ст., після скасування абсолютної монархії, у Швеції було зроблено спробу створити нові акти замість Зводу законів 1734 р. Проте реформа законодавства закінчилася ухва¬ленням актів, що замінили лише окремі розділи вищезазначеного закону.

Подальший розвиток скандинавського права відбувається у на¬прямі уніфікації законодавчих актів, що зумовлює правова спів¬праця скандинавських держав.

Дата добавления: 2014-01-07