Радіаційна безпека та протирадіаційний захист

ЛЬВІВ 2011

Лекція 7.2.1. Загальні вимоги до заходів із забезпечення протирадіаційного захисту в умовах практичної діяльності

Тема 7. ВИРОБНИЧІ ВИПРОМІНЮВАННЯ

ЛЕКЦІЯ

з дисципліни

“Виробнича санітарія ”

Питання, що вивчаються на лекції:

1. Закриті і відкриті джерела іонізуючого випромінювання та захист від них

2. Радіаційна безпека та протирадіаційний захист

3. Вимоги до організації і проведення робіт із закритими радіонуклідними джерелами.

Час: 2 години.

Місце проведення: лекційний зал.

Матеріальне забезпечення: слайди, кодоскоп, мультимедійний проектор.

Література

1. Конституція України. – К., 1996.

2. Закон України «Про охорону праці». К., 1992. – 129 с.

3. Закон України “Про пожежну безпеку”. – К., 1993.

4. Правила безпеки праці в Державній пожежній охороні МВС України. Наказ МВС України від 07.05.07 р. № 312.

5. Геврик Є.О. Охорона праці: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. –К.: Ельга, Ніка-Центр, 2003. -280 с.

6. Зотов Б.И. Безопасность жизнедеятельности на производстве: Учебник для студентов вузов, обучающихся по специальностям 311300, 311500, 311900/ В.И. Курдюмов, - 2-издание, переработанное и дополненное. – М.: Колос, 2003. - 432 с: ил.

7. Державний реєстр міжгалузевих нормативних актів про охорону праці (Реєстр ДНАОП) Держнаглядохоронпраці. Київ, Основа, 1995. – 223 с.

8. Постанова Головного державного санітарного лікаря України від 01.12.97 № 62 "Про введення в дію Державних гігієнічних нормативів "Норми радіаційної безпеки України" (далі - НРБУ-97).

9. Постанова Головного державного санітарного лікаря України від 12.07.2000 № 116 "Про затвердження значень гігієнічних нормативів "Норми радіаційної безпеки України, доповнення: Радіаційний захист від джерел потенційного опромінення" (далі - НРБУ-97/Д-2000).

Питання захисту людини від впливу радіаційних випромінювань постали одночасно з їх відкриттям. Це пояснюється, по-перше, тим, що радіаційне випромінювання швидко почало застосовуватися в науці та на практиці, і, по-друге, комплексом виявлених їхніх негативних впливів на організм людини. У нашій країні захист працюючих від впливу радіаційного випромінювання забезпечується системою загальнодержавних заходів. Вони складаються з комплексу організаційних і технічних заходів. Ці заходи залежать від конкретних умов роботи з джерелами іонізуючого випромінювання та від типу джерела випромінювання.

Радіаційна безпека та протирадіаційний захист в ситуаціях втручань будуються на наступних основних принципах:

- будь-який контрзахід повинен бути виправданим, тобто отримана користь (для суспільства та особи) від відвернутої цим контрзаходом дози повинна бути більша, ніж сумарний збиток (медичний, економічний, соціально-психологічний тощо) від втручання, пов’язаного з його проведенням (принцип виправданості);

- повинні бути застосовані усі можливі заходи для обмеження індивідуальних доз опромінення на рівні, нижчому за поріг детерміністичних радіаційних ефектів, особливо порогів гострих клінічних радіаційних проявів (принцип перевищення);

- форма втручання (контрзахід або комбінація декількох контрзаходів), його масштаби та тривалість повинні вибиратися таким чином. Щоб різниця між сумарною користю та сумарним збитком була не тільки додатною, але і максимальною (принцип оптимізації).

Постановою головного державного санітарного лікаря України від 12.07.2000 №116 затверджені значення гігієнічних нормативів „Норми радіаційної безпеки України, доповнення: Радіаційний захист від джерел потенційного опромінення” (НРБУ-97/Д-2000).

Захист від іонізуючих випромінювань може здійснюватися шляхом:

- використання джерел з мінімальним випромінюванням шляхом зниження активності джерела випромінювання;

- скорочення часу роботи з джерелом ІВ;

- віддалення робочого місця від джерела ІВ;

- екранування джерела ІВ;

- екранування зони знаходження людини;

- застосування ЗІЗ людини;

- впровадження санітарно-гігієнічних та лікарсько-профілактичних заходів;

- впровадження організаційних заходів захисту робітників з відкритими та закритими ДІВ;

- використання у медичній практиці будь-яких джерел ІВ повинно здійснюватися з обов’язковим застосуванням ЗІЗ та контролю доз опромінення пацієнтів.

Обґрунтування і вибір доцільного комплексу заходів щодо захисту від дії ІВ в кожному конкретному випадку здійснюється на основі аналізу реальних особливостей джерел випромінювання та радіаційно небезпечних чинників.

Найбільш поширеним засобом захисту від ІВ є екрани. Екрани можуть бути пересувні або стаціонарні, призначені для поглинання або послаблення ІВ. Екранами можуть бути стінки контейнерів для перевезення радіоактивних ізотопів, стінки сейфів для їх зберігання.

Альфа-частинки екрануються шаром повітря товщиною декількох сантиметрів, шаром скла товщиною декілька міліметрів. Однак, працюючи з альфа-активними ізотопами, необхідно також захищатись і від бета- або гамма-випромінювання. З метою захисту від бета-випромінювання використовуються матеріали з малою атомною масою. Для цього використовують комбіновані екрани, у котрих з боку джерела розташовується матеріал з малою атомною масою товщиною, що дорівнює довжині пробігу бета-частинок, а за ним – з великою масою.

З метою захисту від рентгенівського та гамма випромінювання застосовуються матеріали з великою атомною масою та з високою щільністю (свинець, вольфрам). Для захисту від нейтронного випромінювання використовують матеріали, котрі містять водень (вода, парафін), а також бор, берилій, кадмій, графіт. Враховуючи те, що нейтронні потоки супроводжуються гамма-випромінюванням, слід використовувати комбінований захист у вигляді шарованих екранів з важких та легких матеріалів (свинець-поліетилен).

У виробничих і лабораторних умовах необхідно якомога швидше застосовувати дистанційне управління роботою обладнання, яке дає можливість виконувати операції з радіоактивними речовинами на відстані. На дверях приміщень, у яких проводиться робота з відкритими джерелами радіоактивного випромінювання, повинен знаходитися знак радіаційної небезпеки - на жовтому фоні три червоних пелюстки. Особливе значення при роботі з відкритими джерелами радіоактивного випромінювання має особиста гігієна та засоби індивідуального захисту працюючого. Залежно від характеру виконуваних робіт вибирають засоби індивідуального захисту: халати та шапочки з бавовняної тканини, захисні фартухи, гумові рукавички, щитки, засоби захисту органів дихання (респіратори), комбінезони, пневмокостюми, гумові чоботи.

Особливі вимоги ставляться для приміщень, в яких провадяться роботи з джерелами ІВ. Такі приміщення розташовуються в окремих будівлях або їх частинах і мають окремий вхід з санітарними шлюзами. При вході обов’язково повинні бути встановлені знаки радіаційної небезпеки і вказані класи робіт, що здійснюються у приміщенні. Вхід у такі приміщення суворо заборонений для сторонніх осіб. По кожній з радіоактивних речовин необхідно вести суворий облік надходжень і витрат, щоб виключити можливість їх безконтрольного використання.

Порядок транспортування радіоактивних речовин регламентується спеціальними правилами. Радіоактивні речовини перевозять у спеціальних контейнерах і спеціально обладнаним транспортом. До організацій і установ, у яких постійно виконуються роботи з радіоактивними речовинами, підвищені вимоги з охорони праці.

Оцінка радіаційного стану здійснюється за допомогою приладів, принцип дії яких базується на таких методах: іонізуючий; сцинтиляційний; фотографічний. Результати усіх видів радіаційного контролю повинні реєструватися і зберігатися протягом 30-ти років. При індивідуальному контролі ведуть облік річної дози опромінення, а також сумарної дози за весь період професійної діяльності людини.

Для захисту людини від дії ІВ використовують різноманітні речовини штучного та природного походження, які здатні зв’язувати та виводити радіонукліди з організму людини (радіопротектори). Для зниження дії радіонуклідів велике значення має харчування людини продуктами, які мають радіозахисні властивості. До таких належать продукти, які мають значну кількість пектинів (чорна смородина, аґрус, шипшина, сік журавлини, яблука тощо).

Захист людини від впливу радіонуклідів, що містяться у будівельних матеріалах, забезпечується:

- вибором земельних ділянок для будівництва будинків і споруд з урахуванням рівня виділення радону з землі та рівня гамма-випромінювання;

- проектуванням і будівництвом будинків і споруд з урахуванням захисту від надходження радону в повітря цих будинків та споруд;

- введенням виробничого контролю за вмістом радіонуклідів, що містяться у будівельних матеріалах, прийняттям будинків і споруд в експлуатацію з урахуванням вмісту радону в повітрі цих будинків і споруд і рівня гамма-випромінювання;

- експлуатацією будинків та споруд з урахуванням вмісту в них радону і рівня гамма-випромінювання;

- зміною характеру використання будинків та споруд, якщо реальні дози опромінення людини перевищують затверджені в установленому порядку нормативи;

- забороною застосування будівельних матеріалів і виробів з них, що не відповідають вимогам захисту людини від впливу ІВ.

Дієвим чинником забезпечення радіаційної безпеки є дозиметричний контроль за рівнями опромінення персоналу та за рівнем радіації в навколишньому середовищі.

Дата добавления: 2014-01-07