Закриті і відкриті джерела іонізуючого випромінювання та захист від них

Міра дії іонізуючого випромінювання в будь-якому середовищі залежить від енергії випромінювання й оцінюється дозою іонізуючого випромінювання. Остання визначається для повітря, речовини і біологічної тканини. Відповідно розрізняють експозиційну, поглинуту та еквівалентну дози іонізуючого випромінювання.

Потужність дози природного фону складає близько 0,15 мкЗв/год і в залежності від місцевих умов може змінюватись удвічі. Для населення, яке проживає поблизу атомних електростанцій та інших підприємств, Національною Комісією з Радіаційного Захисту (НКРЗ) встановлена границя річної дози - 5 мЗв. Цій граничній дозі для населення відповідає постійна протягом року потужність дози на відкритій місцевості 0,6 мкЗв/год. З урахуванням того, що будівлі ослаблюють випромінювання в два і більше рази, потужність дози на відкритій місцевості може бути 1,2 мкЗв/год. Якщо потужність дози перевищує 1,2 мкЗв/год, рекомендується переїхати з даної місцевості або залишатись на ній не більше півроку на рік. Якщо потужність дози перевищить 2,5 мкЗв/год, то час перебування потрібно зменшити до одного кварталу на рік, при 7 мкЗв/год - одним місяцем в рік, і т.д. В усіх випадках при виявленні підвищеного рівня зовнішнього опромінення рекомендується повідомити про це представника санітарно-епідеміологічної служби і отримати від них кваліфіковані дані про реальний стан опромінення і рекомендації про поведінку в цих умовах.

Будь-які джерела іонізуючого випромінювання, будова яких виключає проникнення радіоактивних речовин у навколишнє середовище при передбачених умовах їхньої експлуатації і зносу, називаються закритими. Захисні заходи, що дозволяють забезпечити умови радіаційної безпеки при застосуванні таких джерел, базуються на знанні законів поширення іонізуючих випромінювань і характеру їхньої взаємодії з речовиною. Головні з них такі:

- доза зовнішнього опромінення пропорційна інтенсивності випромінювання і часу впливу;

- інтенсивність випромінювання від точкового джерела пропорційна кількості часток, що виникають у ньому за одиницю часу, і обернено пропорційна квадрату відстані.

З цих закономірностей випливають основні принципи забезпечення радіаційної безпеки: зменшення потужності джерел до мінімальних величин ("захист кількістю"); скорочення часу роботи з джерелом ("захист часом"); при використанні джерел малої потужності збільшення відстані від них до людей ("захист відстанню"); екранування джерел випромінювання матеріалами, що поглинають іонізуюче випромінювання ("захист екраном").

Відкритими називаються такі джерела іонізуючого випромінювання, при використанні яких можливе потрапляння радіоактивних речовин у навколишнє середовище. При цьому може відбуватися не тільки зовнішнє, але і додаткове внутрішнє опромінення персоналу.

Це може відбутися під час надходження радіоактивних ізотопів у навколишнє робоче середовище у вигляді газів, аерозолів, а також твердих і рідких радіоактивних відходів. Джерелами аерозолів можуть бути не тільки виробничі операції, але і забруднені радіоактивними речовинами робочі поверхні, спецодяг і взуття.

Основні принципи захисту, що застосовуються при роботі з джерелами випромінювання у закритому виді:

- герметизація виробничого устаткування з метою ізоляції процесів, що можуть стати джерелами надходження радіоактивних речовин у зовнішнє середовище;

- заходи планового характеру;

- застосування санітарно-технічних засобів і устаткування;

- використання спеціальних захисних матеріалів;

- використання засобів індивідуального захисту і санітарної обробки персоналу;

- дотримання правил особистої гігієни;

- очищення від радіоактивних забруднень поверхонь будівельних конструкцій, апаратури і засобів індивідуального захисту;

- використання радіопротекторів (біологічний захист).

У випадку забруднення радіоактивними речовинами, особистий одяг і взуття повинні пройти дезактивацію під контролем служби радіаційної безпеки, а у випадку неможливості дезактивації їх слід захоронити як радіоактивні відходи.

Опромінення може бути одно- і багаторазовим. Одноразовою (однократною) вважають дозу опромінення, отриману за перші чотири доби. Доза опромінення до 50...80 Р, отримана за перші чотири доби, не викликає ураження і порушення працездатності, за винятком деяких змін в крові. Опромінення, отримане за час, що перевищує чотири доби, є багаторазовим.

Дія проникаючої радіації на матеріали і обладнання залежить від виду випромінювання, дози радіації, природи опромінюваної речовини і умов навколишнього середовища. Найсильнішою є дія проникаючої радіації на електронне обладнання, фотоплівки, обчислювальні машини і оптичні прилади. Під дією гамма-випромінювання порушуються діелектричні властивості ізоляційних матеріалів. Інтенсивне опромінення викликає потемніння оптичних приладів. Скло оптичних приладів темніє при дозах опромінення в тисячі і десятки тисяч рентгенів. Для підвищення стійкості роботи електронного обладнання в умовах дії проникаючої радіації необхідно користуватися захисними екранами, радіаційно-стійкими матеріалами і деталями, а також використовувати автоматичні вимикаючі пристрої.

Дата добавления: 2014-01-07