Тема 6. Логічний аналіз діяльності

План

Лекція 4. Індуктивні міркування. Міркування за аналогією.

1. Індуктивні міркування: поняття і види.

2. Методи встановлення причинних зв’язків:

а) метод єдиної схожості;

б) метод єдиної різниці;

в) метод супутніх змін;

г) метод залишків.

3. Роль індукції в процесі пізнання.

4. Аналогія: поняття і види.

1. Індукція – метод наукового пізнання, який полягає в дослідженні руху знань від одиничного до часткового чи загального, тобто це вид опосередкованого міркування, в якому з одиничних висловлювань засновків виводять часткове або загальне висловлювання – висновок.

Розрізняють повну індукцію і не повну.

Повна індукція – це індуктивне міркування, в якому на підставі знань про належність певної ознаки кожному предмету даного класу робиться висновок про належність цієї ознаки всім предметам цього класу. Висновок при повній індукції є достовірним. S₁ є P, S₂ є P, S₃ є P, S_п є P, відомо, що S₁, S₂ є предметом одного класу, отже S є P.

Неповна індукція – це індуктивне міркування, в якому висновок про весь клас предметів робиться на основі знання про деякі представники цього класу. Висновок, при цьому міркування, є ймовірним.

Імовірне міркування – це міркування, у якому з істинних засновків робиться висновок, який може бути як істинним так і хибним. Для того, щоб визначити яким є висновок, треба залучати додаткову інформацію.

Ймовірність – це величина, яка характеризує ступінь можливості подій, що може як відбуватися так і не відбуватися.

Серед неповної індукції розрізняють: популярну (народну) і наукову.

Популярна – це індукція через простий перелік, за відсутності суперечного випадку.

Наукова – це індукція, в якій на підставі пізнання певних ознак деяких предметів певного класу робиться загальний висновок про всі предмети цього класу. При популярній індукції засновки беруться випадково, а в науковій вони підбираються свідомо, на основі знань про істотність зв’язків між даними предметами. При науковій індукції важливе значення має встановлення причинно-наслідкових зв’язків.

2. При встановленні засновків для наукової індукції користуються такими методами встановлення причинно-наслідкових зв’язків:

1) метод єдиної схожості – суть цього методу полягає у виявленні серед умов, які передують певному явищу єдиної умови, яка постійно йому передує. Якщо певна обставина постійно передує постійному дослідженню явищу при недостатньому виконанню інших явищ чи обставин, то ймовірно, що саме вона є причиною цього явища. Схема методу:

АВС а, ВС а, С а.

С а

2) метод єдиної різниці – якщо певна обставина наявна, коли наступне досліджувальне явище і наступне відсутнє тоді, коли воно не наступає, то вона є ймовірно причиною цього явища.

АВС а, ВС -

А а

3) метод схожості і різниці. Якщо два чи більше випадків, коли виникає дослідження, явища подібні лише однією обставиною, яка була причиною виникнення цього явища, а два чи більше випадків, коли досліджене явище не виникає, а відрізняються лише тим, що ця обставина була відсутня, то ймовірно, що ця обставина була причиною даного явища.

АВС а, АВ а, А а, ВС -

А а

4) метод супутніх змін – якщо зі зміною в обставині, яка передує виникненню дослідженню явищ, змінюється і саме це явище, то ймовірно, що ця обставина є причиною цього явища.

АВСD аbсd

A₁BCD a₁bcd

A₂BCD a₂bcd

А а

5) метод залишків – якщо дві чи більше сукупних причин продовжують стільки сукупних явищ і відомо, що частина цих причин продовжує відповідну частину даних явищ, то ймовірно, що остання причина породжує останню частину залишків із явищ.

АВС аbс

ВС bс

А а

3. Так як при індукції знання рухаються від конкретного до загального, то за допомогою цього міркування відкрити якісь якісно нові знання не можливо, але вона допомагає збільшити кількість загальних понять, якими оперує людство. Вона сприяє формуванню світогляду і виробляє в людині ставлення до дійсності та її переживання.

Аналогія – продукт міркування, в якому на основі знань про потрібність предметів в першій ознаці робиться висновок про їх подібність і в інших ознаках, тобто знання рухаються від одиничного до одиничного.

А має ознаки аbс

В має ознаки bcd

Ймовірно, що предмет В має ознаку а

Предмети можуть уподібнюватися як за своїми ознаками так і відношеннями між ними.

Розрізняють аналогію властивостей і аналогію відношень. Розрізняють просту, строгу та не строгу аналогію.

Проста – в якій на підставі подібних предметів за однією ознакою робиться висновок про їх подібність і за інше.

Строга – аналогія, яка ґрунтується на знанні залежності ознак предметів, які порівнюються.

Логіка

Кількість годин на тему:

Дата добавления: 2014-01-07