Тема 8. Основи теорії аргументації

План

1. Поняття гіпотези.

1. Види гіпотез.
2. Етапи розвитку гіпотези.
3. Доведення істинності гіпотези.
4. Роль гіпотези у пізнанні.

1. Між картиною світу, яку пропонує наука, і реальним світом існувала та зараз існує розбіжність. Людина ототожнює картину світу, відображену в буденній свідомості та науці, з реальним світом. Людина вважає реальним лише те, що представлене в свідомості, хоча й знає, що світ значно багатший, ніж здається.

Наука не дає повного пояснення явищам реального світу, часто навіть викривлюючи їх (особливо в тоталітарних державах). Тому затрудняється процес усвідомлення реально існуючих явищ людиною.

Реальний світ сповнений численними невідомими законами, які не узгоджуються ні з свідомістю, ні з науковими уявленнями.

Об’єктивні закони виявляються і певна ланка їх впливу доходить до людської свідомості у формі явищ, які іноді не можуть бути пояснені існуючою системою знань. Тобто невідоме не завжди вдається пояснити відомим.

Однією з форм осягненні таємниць таких явищ і є гіпотеза.

Гіпотеза – форма мислення, що становить собою припущення про існування певного закономірного зв’язку між явищами, причини виникнення яких невідомі.

2. Залежно від обсягу пояснюваних явищ гіпотезу поділяють на загальну, часткову або одиничну.

Загальна гіпотеза – припущення про певні закономірності, які стосуються всієї множини явищ відповідної предметної сфери. Має важливе значення для наукових досліджень.

Часткова гіпотеза – припущення про певні закономірності, які стосуються тільки тих елементів множини явищ відповідної предметної сфери. Є попереднім етапом у створенні загальної гіпотези після з’ясування специфіки підмножини явищ, кожного з яких стосується передбачувана закономірність.

Одинична гіпотеза –припущення, що стосується характеристики одного – єдиного предмета чи явища.

Розрізняють описові і пояснюючі гіпотези.

Описова гіпотеза – припущення про притаманні предмету властивості або форми зв’язку між спостережуваними предметами і явищами. Дає відповіді на питання: “Що становить собою даний предмет?”, “Які властивості має даний предмет?”, “В якому зв’язку перебувають дані предмети?”.

Пояснююча гіпотеза - припущення про причини виникнення досліджуваних явищ. Відповідає на питання: “Які причини виникнення даних явищ?”.

Для підвищення ефективності гіпотез, відрізнення наукових гіпотез від інших припущень і здогадів, вчені встановлюють такі вимоги до гіпотези:

1) принципова перевірюваність припущення, яке оголошується гіпотезою;

2) максимальна її загальність;

4) наявність передбачу вальної сили;

5) наступність, зв’язок висловлюваного припущення з попереднім значенням.

3. Формулюванню гіпотези передують такі обставини:

1) виявлення явищ, причину виникнення яких неможливо з’ясувати з допомогою відомих науці знань;

2) формулювання відповідної проблеми;

3) добір і нагромадження потрібних фактів;

4) попередній аналіз цих фактів, вивчення обставин, що передували досліджуваним явищам, і тих, які їх супроводжують.

Будь-яка гіпотеза зароджується, виникає, проходить етап становлення і розвитку (уточнюється, виправляється, доповнюється) і, або обґрунтовується і стає справді науковим, достовірним знанням, або спростовується і поступається місцем іншій гіпотезі.

Процес формування гіпотези та її застосування проходить такі ступені:

1) початковий здогад, що, як правило, використовується як робоча гіпотеза;

2) уточнення й ускладнення початкового здогаду і формування наукової гіпотези;

3) виведення можливих наслідків з гіпотези, її основного припущення;

4) перевірка того, наскільки названі наслідки відповідають об’єктивній дійсності, виявленим фактам.

Більшість гіпотез виникла в процесі міркування за формою аналогії та неповної індукції, які не спроможні забезпечити достовірні висновки.

Початковий здогад відрізняється від наукової гіпотези тим, що він менш обґрунтований, менш імовірний, простіший за своєю будовою, оскільки ще не став системою знань.

За умов дефіциту інформації про певний об’єкт іноді доводиться вдаватися до початкового здогаду як єдино можливого засобу хоч якось пояснити досліджувані явища. Тому здогад часто використовується як робоча гіпотеза, яка заздалегідь вважається тимчасовим припущенням, не претендуючи на статус готової відповіді на питання. Але він дає змогу розпочати організований і цілеспрямований процес дослідження відповідних явищ, дати попереднє пояснення.

Перетворення робочої гіпотези на наукову пов’язане з пошуками найзагальнішого припущення, здатного найповніше і найглибше пояснити досліджувані явища, передбачити і виявити нові факти. Часто з перетворенням робочої гіпотези в наукову остання розгортається в складну, розгалужену систему знань.

Відмінність між початковим здогадом, робочою і науковою гіпотезами часто має умовний характер, тобто початковий здогад без зміни стає науковою гіпотезою і науковим знанням, істинність якого підтверджена експериментальним шляхом.

4. Гіпотеза має ймовірний характер, а тому потребує перевірки на істинність. Існують кілька способів доведення гіпотези:

1) виведення з гіпотези наслідків і перевірка їх фактами. Ступінь імовірності гіпотези буде тим вищий, чим різноманітнішими і численнішими виявляться наслідки, виведені з цієї гіпотези, і чим більш вони будуть перевірені відповідними фактами. Але виявлення наслідків, спричинених відповідними фактами, не завжди є достатньою підставою для обґрунтування істинності гіпотези, так як вони можуть бути спричинені іншими фактами. Для того, щоб отримати висновок про істинність гіпотези на основі знання істинності наслідку, треба, щоб гіпотеза була достатньою і необхідною підставою для наслідку, а наслідок, у свою чергу, був достатньою і необхідною умовою для визнання істинності підстави (гіпотези). Це стає можливим при виведенні з гіпотези кількох наслідків, які є необхідною і достатньою умовою для істинності гіпотези. Схема міркування:

а в; в

а

2) безпосереднє виявлення того предмета, чи його властивості, існування якого передбачалося і гіпотезі;

3) практичне доведення.

Гіпотеза піддається сумніву тоді, коли вступає в суперечність хоча б з одним фактом.

Спростування гіпотези здійснюється шляхом фальсифікації наслідків, які з неї випливають. Спростованою гіпотезу можна вважати лише тоді, коли буде точно встановлено, що фактів не просто немає, а їх взагалі не може бути, так як це суперечить об’єктивним законам.

У процесі розв’язання складних проблем часто пропонується не одна, а дві й більш гіпотез. Через це виникає необхідність вибирати одну з двох або й кількох конкуруючих гіпотез.

Судове дізнання підпорядковується тим самим законам логіки, що й будь-яке інше. В судовому слідстві при поясненні окремих фактів чи сукупності обставин часто висувають не одну, а кілька гіпотез, в яких по-різному пояснюються ці факти. Такі гіпотези називаються вірними.

Версія в судовому слідстві – одне з можливих припущень (гіпотез), яке пояснює походження або властивості окремих обставин злочину, або подію злочину загалом.

5. У процесі пізнання і практичної діяльності люди відкривають все нові й нові явища. Більшість їх осмислюється завдяки існуючим науковим теоріям. Проте впродовж історії трапляються явища, які не можна пояснити за сучасного стану науки. В таких ситуаціях виникає необхідність у припущеннях про причини цих явищ чи характер зв’язку між ними, бо це єдина можливість згрунтувати ці явища, дати їм попереднє пояснення.

Гіпотезу вважають формою розвитку знань. Існування знань у формі гіпотез має минулий характер, бо це знання з часом набуває іншого статусу – стає законом науки або теорією, чи відкидається як хибне.

Будь-яке нове знання має на перших порах гіпотетичний характер. Гіпотеза є неминучим етапом складного процесу виникнення, становлення і розвитку наукового знання. А існуючі наукові теорії розширюються, поглиблюються і конкретизуються завдяки включенню до них нових положень, які добуваються з допомогою гіпотез.

Значення тієї чи іншої гіпотези з’ясовується її придатністю до розв’язання актуальних проблем, які стоять перед наукою і суспільною практикою.

Логіка

Кількість годин на тему:

Дата добавления: 2014-01-07