Малі інноваційні організації

Малі інноваційні організації спеціально створюються як для розвязання творчих завдань і розробки інноваційних продуктів, так і для їх впровадження.

Малим інноваційним організаціям властиві такі риси:

– невеликий розмір;

– учасники зайняті в групі повний робочий день;

– готовність йти на ризик, неприйнятний для великих і середніх організацій;

– робота починається без точного визначення кінцевих цілей;

– більше свободи і менше правил;

– організація несе відповідальність за успішність розробки і експлуатації ідей;

– групи можуть забезпечувати створення інноваційного продукту або послуги від початку до кінця;

– мобільність і гнучкість переходу до інновацій, високе сприйняття принципових інновацій;

– вузька спеціалізація наукового пошуку чи розробки невеликого кола технічних ідей;

– орієнтація на кінцевий результат, готовність нести значні ризики.

Найбільш поширеними спеціалізованими формами малого інноваційного бізнесу виступають: венчурні фірми, проектно-конструкторські організації, технопаркові структури, інжинірингові компанії. Для впровадження інноваційних продуктів створюються впроваджувальні компанії, спін-офф та спін-аут.

Венчурні (або ризикові) групи – це різновиди незалежних проектних груп. Вони здатні забезпечувати створення інноваційного продукту від початку до кінця. іпрацюють на етапах зростання і насичення винахідницької активності і спадаючої активності наукових досліджень. Венчурні фірми, як правило, не прибуткові, оскільки самі не займаються організацією виробництва продукції, а передають свої розробки експлерентам, пацієнтам віолентам і комутантам.

Є декілька різновидів венчурних груп. Серед них:

Незалежні малі венчурні фірми – це тимчасові утворення цільового характеру, які спеціалізуються в сферах наукових досліджень, розробок, створення та впровадження інновацій, організація яких пов'язана з підвищеним ризиком.

Внутрішні венчури – це тимчасові цільові підрозділи корпорацій, що мають бюджетну та юридичну самостійність, а також право формувати свій склад. Функцією материнської компанії є ресурсне та інфраструктурне забезпечення венчура. До складу внутрішнього венчура можуть входити інженери, конструктори, проектувальники, спеціалісти з інформаційного обслуговування, маркетингу, менеджменту. Прикладом може служити створений компанією «IBM» персональний комп'ютер.

Зовнішні венчури організовані на пайових засадах промисловими корпораціями та спеціалізуються у впровадженні винаходів, створених самостійно чи в ході виникнення НДДКР у фірмах, вузах чи кових установах. Яскравим прикладом зовнішнього венчура є „спін-аут".

За оцінками спеціалістів, що вивчають американський досвід венчурного підприємництва, період формування та дозрівання малої інноваційної фірми триває в середньому 5-7 років. Потім приблизно 20% малих фірм перетворюється у відкриті корпорації, 60 % поглинаються потужними конкурентами, а 20 % стають банкротами.

Проектно-конструкторські організації – це організації, що спеціалізуються на розробці конструкторської документації та втіленні науково-технічних розробок в матеріальну форму, а також здійснюють експерименти та випробування дослідних зразків. Проектно-технологічні організації розроблюють та виготовляють технологічні схеми виробництва товарів, нормативи праці, ресурсів.

Технопаркові структури перетворюють вхідні ресурси у вихідні інноваційні послуги. Технопаркові структури можуть значно розрізнятися за структурою й обсягом вхідних ресурсів і вихідних послуг. За степенем наростання складності технопаркові структури можна розташувати в такий спосіб: інкубатори, технологічні парки, технополіси, регіони науки і технологій.

Інкубатор бізнесу - це структура, яка спеціалізується на створенні сприятливих умов для ефективної діяльності малих інноваційних організацій, які реалізують оригінальні науково-технічні ідеї. Інноваційна організація в залежності від її технологічного профілю купує чи орендує у інкубатора той чи інший набір інноваційних послуг, куди обов'язково входить оренда приміщення. Інкубаційний період організації-клієнта триває 2-3 роки, рідше 5, по закінченню цього терміну інноваційна організація лишає інкубатор і починає самостійну діяльність.

Інкубатори бізнесу можуть функціонувати і поза технопарками як самостійно існуючі організації. В цьому випадку між цими інноваційними структурами можна виділити ряд відмінних особливостей:

– інкубатори бізнесу підтримують виключно щойно створені організації, які знаходяться на ранній стадії свого розвитку;

– інкубатори підтримують не тільки організації високих технологій, але і малий бізнес широкого спектру;

– інкубатори не мають землі, а, отже, і програм залучення на неї філій і представництв великих корпорацій, здачі в оренду ділянок під будівництво офісів і інших приміщень;

– політика постійного оновлення клієнтів в них дотримується жорсткіше, ніж в технопарках.

Науково-технологічний парк (технопарк) – це самостійна організаційна структура, яка створюється у сфері науки і наукового обслуговування з метою підтримки малого науково-технічного підприємництва і формування середовища для освоєння виробництва і реалізації на ринку високотехнологічної продукції.

Основні задачі створення технопарків:

– перетворення знань і винаходів в технології;

– перетворення технологій в комерційний продукт;

– передача технологій в промисловість через сектор малого наукоємкого підприємництва;

– формування і ринкове становлення наукоємких організацій;

– підтримка організацій у сфері наукоємкого підприємництва.

Технопарки дозволяють сформувати економічне середовище, яке забезпечує стійкий розвиток науково-технологічного і виробничого підприємництва, створення нових малих і середніх організацій, розробку, виробництво і поставку на вітчизняний і зарубіжний ринки конкурентоспроможної наукоємкої продукції.

Регіон, який сприяє створенню і розвитку технопарків, отримує можливість формувати і прискорювати розвиток науково-виробничої і соціальної інфраструктури, залучати в регіони висококваліфікованих фахівців, підтримувати і розвивати сектор економіки і зрозуміло, створювати нові робочі місця.

Промисловим організаціям надається можливість повною мірою використовувати потенціал науково-технічного комплексу регіону для прискорення конкурентоспроможності своєї продукції,

Інжинірингові фірми – це підприємства, що здійснюють проектно-консультаційну, підрядну та управлінську діяльність на договорній основі. Інжинірингові фірми проводять оцінку комерційної кон'юнктури, технічне прогнозування ідеї, виконують доробку та доводять нововведення до промислової реалізації, надають послуги та здійснюють консультації в процесі впровадження об'єкту розробки, виконують пуско-налагоджувані, випробувальні та інші роботи.

Впроваджувальні фірми – це фірми, що спеціалізуються на впровадженні технологій, які залишились поза увагою власників, доведенні до промислового використання перспективних винаходів для подальшого просування на ринок. Впроваджувальна діяльність може передбачати виробництво перших партій інноваційних товарів та продаж ліцензій. Виникненення таких фірм базується на ініціативі винахідників.

«Спін-офф» – фірми, які відділилися від вузів, незалежних інститутів, спеціальних лабораторій великих промислових корпорацій, організовані з метою комерційної реалізації науково-технічних досягнень, отриманих в результаті виконання крупних проектів «материнськими» компаніями. Основним завданням цих підприємств є забезпечення міжгалузевого трансферу технологій. Сприятливими факторами виникнення таких фірм є високий рівень освіти, швидкі технологічні зміни, низький рівень початкових інвестицій, низькі бар'єри входу на ринок. Зв'язки з материнською компанією в цих фірмах офіційно відсутні.

«Спін-аут» – даний тип відрізняється від «спін-офф» характером зв'язків із материнською компанією. «Спін-аут» має в своєму статутному фонді частку материнської компанії, яка здійснює контроль та управління в межах цієї частки.

Дата добавления: 2014-01-07