Інтелектуальна власність в системі господарської діяльності

Інтелектуальна власність в системі господарської діяльності набуває статусу нематеріальних активів. Вона супроводжує інвестиційну та інноваційну діяльність. Об’єкти права інтелектуальної власності в господарській діяльності виступають активами, які мають відповідні ознаки, і, перш за все, ціну (вартість). їх використання слід розглядати з позиції економіки, інвестицій, ціноутворення, бухгалтерського обліку.

Економічна діяльність окремих господарських суб’єктів і країни в цілому характеризуються обсягом і формами здійснюваних інвестицій. Термін "інвестиції" походить від латинського слова "invest", що означає "вкладати". У більш поширеному трактуванні, інвестиції – це вкладення капіталу з метою подальшого його збільшення. Джерелом приросту капіталу та рушійним мотивом здійснення інвестицій є отримуваний прибуток.

Інвестиції на макрорівні – це вкладення майна, грошей тощо у розвиток економічної системи. Інвестиції на рівні підприємств (мікрорівні) здійснюються у вигляді грошових засобів, цінних паперів (акцій), банківських вкладів в основні і оборотні активи, майнові права, інтелектуальну власність тощо. Їх називають бухгалтерськими інвестиціями, оскільки вони охоплюють всі активи підприємства.

До основних джерел інвестицій відносяться: власні фінансові ресурси (прибуток, амортизаційні відрахування, заощадження трудового колективу, продаж частки активів та інше);

залучення фінансових ресурсів, до яких відносяться засоби від продажу інвестиційних цінних паперів, пайові та інші надходження від фізичних та юридичних осіб, венчурний капітал;

позичені фінансові засоби, до складу яких входять кредити банків, кредити бюджетних установ, випуск боргових цінних паперів;

бюджетні асигнування.

Господарська діяльність пов’язана з підприємницькою діяльністю, тому підприємець, маючи у своєму активі (на балансі підприємства) продукт інтелектуальної власності, може розпоряджатися на власний розсуд, а саме: продати, передати в заставу для отримання кредиту, розширити (збільшити) власний капітал за рахунок внесення до статутного капіталу іншого господарського товариства тощо.

Використання інтелектуальної власності в господарській діяльності спирається на систему бухгалтерського обліку нематеріальних активів.

Придбання нематеріальних активів здійснюється за ліцензійним договором про передачу прав на використання предмету ліцензії та на відповідних умовах, зазначених в ліцензійному договорі. Торгівля ліцензіями – це здійснення торгових угод, за якими продавець (ліцензіар) надає покупцю (ліцензіату) право (ліцензію) на використання нематеріального активу (предмета ліцензії) на умовах, передбачених ліцензійним договором, а також на здійснення операцій на вторинному ринку нематеріальних активів.

При цьому слід враховувати, що при оцінці вартості об’єктів права інтелектуальної власності приймається беруться до уваги лише діючі охоронні документи (патенти, свідоцтво тощо) та ліцензійні договори (контракти) з урахуванням додатків до них, в яких визначена вартість таких об’єктів.

Первісна вартість придбаного об’єкта права інтелектуальної власності складається з ціни (вартості) придбання (крім отриманих торгівельних знижок), мита, непрямих податків, що не підлягають відшкодуванню, та інших витрат, безпосередньо пов’язаних з його придбанням та доведенням до стану, у якому він придатний для використання за призначенням.

Витрати на сплату відсотків за кредит не включаються до первісної вартості об’єктів права інтелектуальної власності, придбаних (створених) повністю або частково за рахунок кредиту банку.

Ціна (вартість) придбання об’єкта права інтелектуальної власності повинна враховувати: принцип комплексного обліку трьох груп факторів:

витрати, цінність для покупця, вплив конкуренції;

принцип обліку лише релевантних витрат;

застосування адекватних методів виділення частки інтелектуальної власності у загальній вартості або в прибутку від використання комплексного об’єкту.

Ціна відображає вартість відповідної кількості товару (об’єкта власності), яким може бути об’єкт інтелектуальної власності, при здійсненні процесу купівлі-продажу в умовах ринку. В цьому розумінні ціна є грошовим виміром вартості цього товару.

Вартість є загально визнаним еквівалентом корисності об’єкта оцінки, вираженою в грошовій формі (сумі грошей), ціна – це сума грошей, за якою здійснюється перехід прав на об’єкт оцінки від однієї сторони угоди до іншої сторони.

При цьому ринкова база оцінки представлена ринковою вартістю. Використання в якості мети оцінки ринкової бази можливе при відповідності умов майбутньої угоди, для забезпечення якої здійснюється оцінка, умовам, які відповідають змісту поняття "ринкова вартість". При цьому умови майбутньої угоди не повинні передбачати додаткові обмеження чи вимоги, які впливають на майбутні вигоди від використання об’єкта оцінки потенційним покупцем.

Принцип грошової оцінки об’єктів інтелектуальної власності передбачає визначення їх вартості різними методами, до яких віднесено: визначення фактичної собівартості, початкової вартості придбання, вартості реалізації, ринкової вартості у разі продажу на конкурентних засадах.

Використання інтелектуальної власності в якості нематеріальних активів в господарській діяльності підприємств та відображення в бухгалтерському обліку операцій по використанню таких об’єктів дозволяє:

документально підтверджувати довгострокові майнові права на ОПІВ на підставі їх обліку на балансі підприємства;

здійснювати амортизацію нематеріальних активів у встановленому порядку в залежності від терміну їх корисного використання, що дозволяє отримати амортизаційні фонди для подальшого оновлення нематеріальних активів;

отримувати додатковий прибуток від передачі прав на використання ОПІВ, а також забезпечувати обґрунтоване регулювання цін на інноваційну продукцію підприємства;

сплачувати фізичним та юридичним особам авторську винагороду у вигляді роялті;

здійснювати комерційні операції у вигляді застави, обміну на подібні активи, реалізації тощо з метою отримання доходів і залучення відповідних кредитних ресурсів;

оновлювати технічний стан виробництва і технологій шляхом впровадження інтелектуального капіталу в господарський оборот підприємств;

здійснювати корпоративні (трансакційні) операції шляхом внесення до статутних капіталів інших підприємств (господарських товариств) власного інтелектуального продукту, що дозволяє залучити додатково фінансові ресурси і отримати відповідні корпоративні права з метою впливу на діяльність господарських товариств.

Одиницею обліку нематеріальних активів, які використовуються в господарській діяльності, є окремий інвентарний об’єкт, що відповідає певним ознакам визнання об’єкта бухгалтерського обліку та фінансової звітності. Інвентарним об’єктом визначається також предмет ліцензії, придбаний за ліцензійним договором про передачу прав на використання нематеріальних активів, оцінений у грошовій формі.

Дата добавления: 2014-01-07