Спадкове правонаступництво

При спадкуванні перехід прав та обов'язків спадкодавця до його спадкоємців відбувається в порядку правонаступництва. Це означає: правонаступництво характеризується тим, що має місце юридична залежність прав та обов'язків правонаступника від прав та обов'язків його спадкодавця. При спадкуванні ця залежність відбувається, як визначають, дуже вагоме, зриме. Починаючи з того, що до спадкоємця переходять усі права та обов'язки спадкодавця, крім тих які не переходять за спадкуванням внаслідок прямої вказівки закону або за самої їх юридичної природи. До складу спадщини не входять і не переходять до правонаступників такі права та обов'язки, що безпосередньо пов'язані з особистістю спадкодавця. Згідно зі ст. 1219 ЦК України до них належать: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов'язки особи як кредитора або боржника, якщо вони нерозривно пов'язані з його особою й у зв'язку з цим не можуть бути виконані іншою особою (ст. 608 ЦК України).

При спадкуванні переходять лише ті права та обов'язки, котрі належали спадкодавцю як єдине ціле, зі усіма способами їх забезпечення та обтяженнями щодо них. Наприклад, якщо зобов'язання забезпечене неустойкою або порукою, вони зберігають свою силу при переході прав кредитора за зобов'язанням до його спадкоємця. Якщо спадкове майно знаходиться в заставі, зміна власника заставленого майна не припиняє заставу. Акт прийняття спадкового майна розповсюджується на всю спадщину, будь в чому воно не існує і у будь-кого воно знаходиться. Спадкоємець може бути невідоме яке саме майно входить до спадщини.

Спадкоємець не може частково прийняти спадщину або частково відмовитися від неї. На перший погляд виключенням з цього правила є надання спадкоємцю можливості відмовитися від спадщини на користь інших спадкоємців того же спадкодавця. В дійсності ж ніякого виключення не має, оскільки мова йде саме про відмову від спадщини, але не про прийняття її.

Акту прийняття спадщини надано зворотну силу. Якщо спадкоємець приймає спадщину, вважається що вона перейшла до нього в цілому (або у відповідної частині) вже з моменту відкриття спадщини. Усе зазначено вище означає, що при спадкуванні має місце універсальне правонаступництво, а саме правонаступництво за усіма правами та обов'язками спадкодавця за винятками, які ми вже визначили.

Питання про те що саме переходить за спадкуванням ми розглянемо пізніше. Зараз хочу зупинитися на точки зору деяких вчених, які не визнають саму категорію спадкового правонаступництва. Наприклад, автори підручника (Гражданское право, за ред. А.П.Сергеева, Ю.К.Толстого, М., 2000г., с.31.) вважають, що при спадкуванні мова повинна йти ні про правонаступництво, а про прийняття не самих прав, а тільки в об'єктах цих прав. Це не вирішує питання про пасів спадкової маси. Відомо що при спадкуванні переходять не тільки майно, але і обтяження майна. Тому не випадкове, що ця точка зору не знайшла підтримки серед вчених – цивілістів.

Таким чином, слід вважати, що спадкове правонаступництво має універсальний характер. Наведене у ст. 1216 ЦК України визначення спадкування у сукупності з іншими нормами спадкового права саме дає підстави стверджувати про подальший розвиток концепції універсальності у вітчизняному законодавстві і, зокрема, наступних її ознак:

- безпосередність універсального правонаступництва, оскільки спадкоємець набуває спадщину без посередньої передачі останньої третім особам;

- одночасність переходу до спадкоємців спадкового майна;

- перехід до спадкоємців прав та обов'язків померлого спадкодавця в усій сукупності, навіть якщо спадкоємці і не знали б про існування деяких з них. Універсальний правонаступник (спадкоємець) не може прийняти тільки одну

частину правомочностей і відмовитися від прийняття іншої. Він не вправі встановити інший порядок набуття прав та обов'язків, не може, наприклад, відмовитися від набуття деяких прав або відповідальності за борги спадкодавця чи поставити прийняття спадщини в залежність від якої-небудь умови.

В ЦК України існують інші норми, що свідчать про сприйняття законодавцем концепції універсальності спадкування, можна навести наступні. Ст. 608 ЦК встановлює загальне правило щодо збереження прав кредитора (обов'язків спадкодавця) у разі смерті боржника – фізичної особи. Ст. 1281 ЦК закріплюється правило про відповідальність спадкоємців за борги спадкодавця. Частина 2 ст. 1268 ЦК містить норму про безумовність акту прийняття спадщини. Згідно з п.208 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року, спадкоємець, який прийняв частину спадщини, вважається таким, що прийняв усю спадщину.

Таким чином, оскільки спадкове наступництво є, за загальним правилом, наступництвом усієї спадкової маси. Законодавство не допускає залишення окремих частин останньої як "безхазяйного майна" у випадках відмови від її прийняття або позбавлення права спадкування окремих спадкоємців. Зазначені причини і зумовили виникнення так званого "права прирощення", існування котрого протягом багатьох років у ЦК УРСР (ст. 554) та закріплення якого новим ЦК України (ч.1,2 ст. 1275) є ще одним доказом входження концепції універсальності у вітчизняне правове поле.

Нарешті, характеристика універсальності спадкового правонаступництва випливає з норми ст. 1218 ЦК України, яка регламентує, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини, і не припинилися внаслідок його смерті.

Разом з тим, не можна не зазначити, що з прийняттям ЦК України і розробкою інших законодавчих актів на його основі стає дедалі більше винятків з принципів універсальності, пов'язаних перш за все з особливостями спадкування деяких видів майна і розширенням прав спадкоємців. Так, згідно із Законом України "Про господарські товариства" спадкоємці учасника товариства з обмеженою відповідальністю і товариства з додатковою відповідальністю мають право переважного вступу до товариства за наявності на це згоди самого товариства (ст. 55, ч. ст. 65). Спадкоємці учасника повного і командитного товариств мають право вступу за умови згоди решти учасників (ст. 69, ст. 77). Іншими словами, спадкоємці учасника господарських товариств визначально одержують не ті права й обов'язки, якими володів спадкодавець, як його учасник, а право на вступ до товариства, яке і виступає необхідною передумовою для набуття прав і обов'язків померлого учасника товариства. Слід також зауважити, що, як випливає із змісту п.1 ч.1 ст.129 ЦК України, спадкоємці учасника повного товариства одержують не право на вступ до товариства, а право власності на частку померлого учасника.

У разі відмови спадкоємця від вступу до зазначених господарських товариств або відмови товариства у прийнятті спадкоємця до складу товариства останньому видається у грошовій чи натуральній формі (залежно від виду товариства) частка майна, яка належала спадкодавцеві, вартість котрої визначається на день смерті спадкодавця.

Хочу звернути увагу на те, що до спадкоємця учасника господарського товариства переходять не тільки його права та обов'язки перед останнім, а й права та обов'язки самого товариства стосовно третіх осіб. За наявності невиконаних зобов'язань товариства перед третіми особами конкретний обсяг відповідальності спадкоємців залежить від особливостей правового становища товариства.

Існують деякі цікаві випадки передбачені законодавством. Враховуючи постійне ускладнення цивільного обороту, законодавець відступає від правила про перехід усіх прав та обов'язків, які належали спадкодавцю, до його спадкоємців, і забороняє покладення на останніх деяких обов'язків спадкодавця, навіть незважаючи на те, що вони не тісно пов'язані з його особою. Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України "Про іпотеку", якщо право власності на предмет іпотеки переходить до спадкоємця фізичної особи – іпотекодавця, такий спадкоємець не несе відповідальності перед іпотекодержателем за виконання основного зобов'язання, але у разі його порушення боржником він відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя у межах вартості предмета іпотеки.

Від універсального правонаступництва слід відрізняти наступництво сингулярне (або часткове). Сингулярний правонаступник (наступник в окремих правах, відказоодержувач), на відміну від універсального, набуває лише окреме право зі складу спадщини – право, зміст якого чітко відомий. Таке право сингулярного правонаступника не обтяжується боргами і переходить до нього не безпосередньо від спадкодавця, а опосередковано – в силу норми закону (ст. 1237, 1238), що покладає на спадкоємця обов'язок виконання на користь відказоодержувача певного зобов'язання.

Спадщина. Визначальним у спадковому праві є поняття спадщини. Дійсно: якщо не має спадщини, не має чого і успадковувати.

Спадщина - це усе те, що після смерті спадкодавця переходить до його спадкоємців внаслідок спадкового правонаступництва. Склад спадщини має деякі особливості. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

Автори підручника "Цивільне право України" за ред. І.А.Бірюкова, Ю.А.Заіки (Київ, КНТ, 2006, стор.345) вважають спадщиною майно, яке переходить в порядку спадкування. Далі пояснюючи, що спадщина складається із сукупності майнових прав і обов'язків померлого громадянина, які, відповідно до чинного законодавства, можуть переходити у порядку спадкування до іншої особи.

Іноді спадщину називають спадковою масою або спадковим майном.

Для визначення змісту слід дати відповідь на питання, що переходить до спадкоємців і яким чином це переходить. Визначальними слід вважати наступні положення:

По-перше, до складу спадщини може бути включені лише ті права та обов'язки, що належали спадкодавцю за його життя. Якщо права і обов'язки виникають лише внаслідок смерті спадкодавця, не слід говорити про перехід їх за спадкуванням. Права і обов'язки виникають у спадкоємця за іншим підставами. Наприклад, у випадку смерті спадкодавця, який був застрахований на цей випадок, та в договорі страхування не вказана особи – вигодонабувача, страхова сума виплачується спадкоємцю. Однак спадкового правонаступництва в цьому випадку не має, тому що право на отримання страхової суми виникло саме внаслідок смерті спадкодавця.

По-друге, не всі права і обов'язки, які належали спадкодавцю за життя, переходять до інших осіб. Не переходять ті права та обов'язки, які тісно пов'язані з особою померлого. Наприклад авторське право. Однак майнові права автора можуть бути предметом спадкування.

В-третіх, перехід за спадкуванням деяких прав і обов'язків, належних спадкодавцю і які можуть переходити в порядку спадкування, може бути виключене або обмежено внаслідок прямої вказівки закону.

В-четвертих, по спадкуванню можуть переходити особисті майнові права не тільки з майновим але і з немайновим змістом. Наприклад, при успадкуванні акцій, які мають право голосу в АТ, до спадкоємця переходять не тільки права на отримання дивідендів, а також право на участь в управлінні справами АТ.

Здебільшого спадщина складається з права приватної власності померлого громадянина на різне майно: житловий будинок, квартиру, предмети домашнього користування, дачу, худобу, насадження на земельній ділянці, грошові кошти, цінні папери та інше майно споживчого та виробничого призначення, яким померлий володів. Якщо після смерті спадкодавця залишився недобудований будинок, то у спадщину переходить не житловий будинок, а будівельні матеріали, права і обов'язки за договором підряду на будівництво. Якщо право власності на майно у спадкодавців було відсутнє, то це майно не може входити до складу спадщини. Наприклад, самовільне побудований будинок не включається в спадковому масу, оскільки у спадкодавця право власності на цей будинок не виникло, і відповідно до норм чинного законодавства цей будинок підлягає вилученню.

Майно, яке належало кільком особам на праві спільної власності, після смерті однієї з них спадщина відкривається тільки на належну цій особі частку.

Якщо квартиру спадкодавець наймав за договором житлового найму, вона не може бути включена до спадкової маси, тому що фактичне володіння річчю ще не свідчить про наявність у особи права власності на річ. Також, у разі смерті громадянина, який не одержав приватизаційні папери з будь-яких причин, право одержання належних йому до видачі паперів також не успадковується.

Особливий порядок встановлено законодавцем для спадкування окремих видів майна. Мисливська нарізна або гладкоствольна вогнепальна зброя протягом десятиденного строку повинна бути здана в органи внутрішніх справ на тимчасове зберігання – до вирішення питання про спадкування майна.

Спадкоємці особи, що зазнала політичних репресій і була реабілітована у встановленому порядку, мають право на повернення будівель та іншого майна, яке належало спадкодавцеві, за умови збереження їх в натурі, а при неможливості повернення цих речей – право на одержання грошової компенсації (абз.2 ст. 5 Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні"). Однак, не можуть бути повернені спадкоємцям реабілітованого житлові будинки, якщо первинному набувачеві вони були передані правомірно і знаходяться у його власності або перебудовані у нежилі будівлі чи суттєво перебудовані (абз.3 п. 9, постанови Верховної Ради України "Про тлумачення Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні" від 24 грудня 1993р.

Згідно із ст. 1219 ЦК України, не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема:

1)особисті немайнові права; Безперечно, переважна більшість немайнових прав є невіддільними від їхнього носія (право на життя, на честь, гідність, ділову репутацію, право на авторство тощо). Водночас окремі з них тісно пов'язані з майновими відносинами, де невід'ємний зв'язок цих прав з суб'єктом не є настільки очевидним. Питання про можливість успадкування особистих немайнових прав можна дослідити на прикладі Закону України "Про авторське право і суміжні права". До особистих прав автора віднесені право авторства, право на ім'я, а також право на недоторканість твору. Ці права є невід'ємними від особи автора твору.

Деякі права, віднесені чинним законодавством до майнових, можуть тією ж мірою вважатися і особистими правами автора. Такими є, наприклад, право на відтворення, право на публічне виконання та публічне сповіщення, право переробки, адаптації, аранжування і внесення інших подібних змін до твору. Стосовно останнього у цивілістичної літературі була цілком слушно висловлена думка: хоча спадкове правонаступництво цього права і відбувається в складі інших майнових прав автора, але, по суті, у спадщину переходять особисті правомочності автора, а це, у свою чергу, фактично призводить до того, що спадкоємці одержують право самостійно змінити авторський твір за формою і за з містом, що суперечить інтересам охорони прав автора (Ю.О.Заіка, В.М.Співак. Право власності. Спадкове право. Навч.посібник., К., 2000, стор.89-90). Право на обнародування за своєю правовою природою не позбавлене майнового змісту, оскільки воно покликане охороняти не лише особисті, а й майнові інтереси автора, що виявляється, наприклад, у праві на одержання авторської винагороди у зв'язку з опублікуванням твору.

2) право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами;

Враховуючи особливості деяких прав та обов'язків, що набуваються особою у процесі здійснення господарської діяльності, а також з метою забезпечення законних прав інших учасників цивільного обороту, в новому законодавстві існують норми, що встановлюють особливості спадкування окремих видів майна. Слід також зазначити, що реалізація цих прав залежить не лише від бажання самого спадкоємця, а й від волі інших осіб, причетних до господарської діяльності спадкодавця.

3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

До спадкоємців не може перейти право на відшкодування шкоди, завданої спадкодавцеві каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Водночас, як свідчить аналіз інших норм ЦК України, при порушенні спадкодавцем недоговірних зобов'язань шкода має бути відшкодована спадкоємцями (ст. 1231).

4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом;

Це право має на меті матеріальне забезпечення конкретної особи. Однак слід зазначити, що наведене правило не застосовується до випадків, коли зазначені суми були нараховані, але не одержані спадкодавцем і за умови відсутності членів його сім'ї бажаючих їх отримати (ст. 1227).

5) права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 ЦК України.

Згідно зі ст. 608 ЦК України зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно нерозривно пов'язане з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконано іншою особою. Зобов'язання припиняється смертю кредитора, якщо воно нерозривно пов'язано з особою кредитора. Як приклад застосування цієї норми можна назвати припинення договору доручення внаслідок смерті довірителя або повіреного (п.3 ч.1 ст. 1008).

На закінченні визначимо особливості складу спадщини:

По-перше, у порядку спадкування переходять лише ті права та обов'язки спадкодавця, що належали йому на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Римські юристи визначалися таким чином: ніхто не може перевести більше прав на іншого, ніж він мав би сам.

По-друге, права та обов'язки спадкодавця переходять до правонаступників як єдине ціле з урахуванням усіх забезпечувань та обтяжувань.

По-третє, деякі права та обов'язки особи не входять до складу спадщини і не переходять до правонаступників. Це такі права та обов'язки, що безпосередньо пов'язані з особистістю спадкодавця.

Дата добавления: 2014-01-07