Грацильні австралопітеки

Грацильні (лат. gracilis – стрункий) австралопітеки були розповсюджені у Східній та Південній Африці 3,9–2,0 млн. років тому. Вони мали відносно невеликі розміри та помірні пропорції. Грацильні австралопітеки є нащадками ранніх австралопітеків та предками масивних австралопітеків (парантропів) і ранніх людей.

Відомо 5 видів цих гомінідів: Australopithecus afarensis, Kenyanthropus platyops, Australopithecus bahrelghazali, Australopithecus africanus, Australopithecus garhi, із яких найбільш відомим і добре вивченим є Australopithecus afarensis (австралопітек афарський). (Мал. 2).

Австралопітек афарський. Назва виду походить від назви пустелі Афар у Ефіопії, де вперше були знайдені фрагменти скелету цього гомініда.

Австралопітек афарський жив 3,9-2,9 млн. років тому та території сучасних Кенії, Танзанії та Ефіопії. Більшість сучасних антропологів переконана, що цей гомінід дав початок пізнішим австралопітекам та людському роду.

Афарський австралопітек вважається самим низькорослим із усіх відомих видів цього роду – його зріст варіював у межах 1,0-1,5 м, маса тіла – 30-60 кг, а об’єм мозку – 380-430 см³. Самці були крупніші за самиць.

Розміри черепа порівняно невеликі, черепна коробка досить мала, лоб низький. Аналіз зліпків мозкової порожнини показав, що мозок афарського австралопітека за будовою нагадував мозок сучасних людиноподібних мавп, але відрізнявся більш видовженою формою за рахунок тім’яної долі. Можливо, це було пов’язано з тим, що ці гомініди були більш рухливі, а руки їх були більш чутливі. Наявний надочний валик, ніс плоский, щелепи з масивними корінними зубами виступають наперед, підборідний виступ відсутній. (Мал. 7). Зубна дуга та великі різці у австралопітека афарського подібні до таких у сучасних людиноподібних мавп. Однак ікла у нього більші, ніж у пізніших гомінідів, а підкорінні зуби примітивніші. Характерними особливостями його зубної дуги є наявність прогалини між іклами та різцями, а також товстий шар емалі на корінних зубах, які досить сильно стерті. Форма під’язикової кістки подібна до такої у горил та шимпанзе і свідчить про відсутність мови у цих гомінідів.

Характерна будова тіла афарського австралопітека: майже людська нижня частина та цілком мавпяча верхня. Різноманітні сполучення примітивних та просунутих ознак взагалі досить характерні для викопних організмів, бо еволюційні зміни різних органів і частин тіла завжди відбуваються з різною швидкістю. Ці гомініди добре ходили на злегка зігнутих ногах, але могли також лазити по деревах, про що свідчить анатомічна будова рук, плечей та ніг, а також сліди на затверділому вулканічному попелі. Відбитки стоп свідчать, що великий палець ніг у афарських австралопітеків не був протиставлений решті, як у ардіпітеків, а прилягав до них. (Мал. 8).

Середовище існування афарських австралопітеків було досить сприятливим для життя: чергування лісу та відкритих просторів, які переважали, поблизу річок чи озер з розкішною рослинністю, численність травоїдних тварин, майже повна відсутність хижаків.

Афарські австралопітеки живилися переважно рослинною їжею. Припускається, що вони вживали також м’ясо забитих хижаками тварин, користуючись уламками каменю та дерева для відділення м’яса від кісток. На жаль, ні виготовлених кам’яних знарядь, ні гострих каменів, за допомогою яких були зроблені подряпини на кістках тварин, м’ясо яких вживали ці гомініди, знайти не вдалося. Найвірогідніше, що виготовляти знаряддя праці, навіть найпримітивніші, ці гомініди не були здатні. На це спромігся пізній вид грацильних австралопітеків – Australopithecus garhi, або австралопітек несподіваний (афарською мовою garhi – несподіванка), який жив близько 2,5 млн років тому. Поряд із кістковими рештками цих гомінідів були знайдені кам’яні знаряддя та кістки травоїдних тварин, із яких цим знаряддям здирали м’ясо.

Кеніантроп плосколиций. На самому кінці минулого століття на території Східної Африки (Кенія) були знайдені череп та інші закам’янілі фрагменти скелета нового виду гомінідів, якого назвали Kenyanthropus platyops, тобто кенійською людиною плосколицьою. Підставою для визначення нового виду була характерна сукупність морфологічних ознак, які нарізно зустрічаються у інших австралопітеків. Кеніантроп існував близько 3,5-3,2 млн. років тому.

У кеніантропа плосколицього чітко виражені|виказувати| вилиці|вилиці|, невеликі корінні зуби і менш випнуті порівняно з австралопітеком афарським щелепи придають йому більш людську подобу|подобу|. Зубна емаль товща, ніж у інших грацильних австралопітеків. Будова|споруда| зубів говорить про те, що цей гомінід харчувався м'якою їжею.

Вивчення рослинних залишків свідчить, що кеніантроп| мешкав у лісистій місцевості або на межі|межі| лісу та відкритої|відчиняти| місцевості з|із| достатньою кількістю опадів.

Плоска форма лицьового скелета дозволяє зближувати кеніантропа плосколицього з пізнішою людиною рудольфської (Homo rudolfensis) і навіть говорити про віднесення цієї останньої до роду Kenyanthropus з утворенням назви Kenyanthropus rudolfensis.

Дата добавления: 2014-01-07