Електронний бізнес у готельно-ресторанному господарстві

Розвиток комп'ютерних інформаційних систем та телекомунікаційних технологій призвів до формування нового виду економічної діяльності - електронного бізнесу

Електронний бізнес - це будь-яка ділова активність, що використовує можливості глобальних інформаційних мереж для перетворення внутрішніх і зовнішніх зв'язків з метою створення прибутку [43].

Електронна комерція є одним з основних елементів електронного бізнесу й охоплює будь-які форми ділових угод, укладання яких здійснюється електронними засобами замість фізичного обміну або безпосереднього фізичного контакту.

Електронна комерція (ЕК) — це значна кількість різноманітних систем, починаючи від простої передачі замовлення і закінчуючи проведенням комплексу торговельних операцій (повного торговельного циклу) з використанням електронних засобів. Європейська комісія визначає електонну комерцію як "здійснення бізнесу електронним шляхом". Таким чином, система електронної комерції дає можливість надання кількох або всіх з перелічених нижче послуг:

- здійснення електронного запиту (тобто передача замовлення від клієнта до системи його виконання);

- автоматичне виконання запиту (перетворення запиту на торговельну угоду);

- поширення електронними засобами інформації, яка передує угоді (котирування курсів купівлі/продажу) та супроводжує її укладання (ціна та обсяг трансакції).

Крім того, ЕК охоплює такі сфери телекомунікаційних технологій, як електронна пошта, факс, технології електронного обміну даними та електронні платежі.

До електронної комерції в широкому сенсі належать навіть ті електронні системи, які не здійснюють автоматичного виконання торговельної угоди. Вузьке значення цього терміна зводиться до автоматизації всіх аспектів процесу торгівлі.

За суб'єктами електронної взаємодії ЕК можна поділити на такі основні категорії (сфери) і класи [22,68]:

1. Бізнес - бізнес (business-to-business, B2B) - комерційна взаємодія між бізнесовими компаніями (підприємствами) - виробниками, оптовими посередниками, оптовими клієнтами щодо здійснення оптових закупівель та поставок товарів;

2. Бізнес - адміністрація (business-to-administration, B2A) - ділові зв'язки комерційних структур з державними організаціями (зокрема проведення державних закупівель через мережу Internet);

3. Бізнес - споживач (business-to-consumer, B2C) - електронна роздрібна торгівля. У цьому випадку має місце комерційна взаємодія між електронним магазином та покупцем - безпосереднім споживачем товару;

4. Споживач - споживач (consumer-to-consumer, С2С) - взаємодія споживачів для обміну комерційною інформацією (щодо придбання того чи іншого товару чи про співпрацю з певною фірмою) або роздрібна аукціонна торгівля між фізичними особами;

5. Споживач - адміністрація (consumer-to-administration, С2А) - організація взаємодії між споживачами та державними структурами (особливо в соціальній та податковій сфері).

В матеріалах Європейської комісії в ESPRIT (програма Євросггільноти з розвитку і прискорення досліджень з використання інформаційних технологій) визначені 11 моделей електронної комерції.

Так, зокрема для сфери В2С виділяють такі бізнес-моделі як електронний (віртуальний) магазин (e-shop), електронний аукціон (e-auction), віртуальні співтовариства (virtual communities), електронний торговий центр (агрегатор) (emall). У сфері В2В діють електронні постачальники (e-procurements), торговельні платформи (collaboration platforms), інформаційні брокери (e-brokers). Як і в одній так і в іншій сфері можуть працювати електронні дилери (3rd party marketplace).

Найпоширенішими операціями, які дають змогу здійснювати ЕК, [67,69]:

- встановлення комерційних контактів та обмін інформацією у процесі ділового співробітництва;

- інформаційна підтримка товарів та послуг — надання детальних характеристик продукції, розміщення документації та відповідей на запитання споживачів;

- безпосередня купівля та продаж товарів і послуг;

- електронна сплата рахунків та замовлень, у тому числі за допомогою електронних платіжних систем;

- розповсюдження товарів, які можуть бути передані за допомогою електронних засобів, а також моніторинг виконання замовлень фізичних товарів;

- організація віртуальних підприємств — груп окремих спеціалістів або навіть незалежних компаній для ведення спільної комерційної діяльності.

Електронні системи відрізняються від традиційних ринків низкою параметрів. По-перше, використання комп'ютерів автоматизує процес торгівлі та власне торговельні відносини як між продавцями, так і між продавцями та клієнтами. Причому йдеться не просто про поліпшення традиційного телефонного зв'язку, а про створення принципово нового механізму торгівлі, докорінно відмінного від звичайної або телефонної торгівлі.

По-друге, переваги використання ЕК на фінансових ринках полягають у зменшенні вартості, підвищенні ефективності та поліпшенні умов управління ризиками.

Крім того, ЕК відрізняється від традиційної торгівлі за такими параметрами:

1. Відсутність прив 'язки до визначеного місцезнаходження та можливість ведення постійної багатосторонньої взаємодії між учасниками. Для ведення торгівлі стає неважливим фізичне місцезнаходження користувача, головне, щоб він мав можливість приєднатися до системи. Водночас на відміну, наприклад, від телефонної торгівлі ЕК створює можливості для взаємодії багатьох учасників (телефонні системи торгівлі можуть обслуговувати лише дві сторони). Таким чином, системи ЕК роблять міжнародну торгівлю на фінансових ринках набагато маштабнішою, ніж традиційна, створюють фунт для міжнародних альянсів та злиттів між торговельними системами.

2. Легкість збільшення потужності електронних торговельних систем шляхом нарощування потужності комп ютерної системи. У традиційній торгівлі завжди береться до уваги фізична торговельна площа, а збільшення посередників у телефонній торговельній мережі призводить до підвищення вартості всього торговельного процесу. Системи ж ЕК можуть використовувати ефект масштабу і при цьому зменшувати виробничі витрати набагато ефективніше, ніж традиційні ринки. Масштабність відкриває дилерам доступ до більшої кількості користувачів, ніж раніше.

3. Значний ступінь інтегрованості ЕК. У традиційній торгівлі різні учасники торговельного процесу надають різні послуги (наприклад, оренда приміщення та управління ризиками). Системи ЕК здійснюють безпосередню обробку даних, що дає змогу інтегрувати практично всі ланки торговельного процесу, починаючи від надання інформації про товар або послугу і закінчуючи управлінням ризиками.

Таким чином, електронний бізнес на сьогодні є [67,69]:

- ефективним засобом проведення маркетингових досліджень та здійснення платежів;

- найкращою системою комунікацій, яка дає можливість установити та підтримувати постійний зв'язок з будь-яким абонентом у світі (за умов його підключення до мережі);

- інструментом удосконалення адміністративного та господарського управління;

- потужним джерелом економічної, фінансової та наукової інформації.

Все це зумовлює бурхливе зростання ЕК.

Водночас найповнішій реалізації потенціалу ЕК перешкоджають ряд чинників. Серед них можна умовно виділити шість блоків, а саме:

- глобалізація — проблеми, пов'язані з мовним та культурним розмаїттям світової спільноти користувачів електронних мереж;

- договірно-правові та фінансові проблеми — ускладнення, пов'язані з укладанням угод через Інтернет, що виникають під час визначення часу, місця, юридичного статусу такої угоди, а також особливостей оподаткування;

- права інтелектуальної власності — товари, поширювані електронними засобами, можуть бути легко скопійовані;

- таємність та безпека — проблеми створення ефективних та надійних механізмів забезпечення конфіденційності, автен-тифікації (можливість для кожної із сторін угоди пересвідчитися в реальному існуванні одна одної) та цілковитого виконання всіх положень угоди. Більшість механізмів таємності та безпеки на сьогодні передбачає сертифікацію третьою стороною (спеціалізованою установою або державою), що потребує створення глобальної сертифікаційної системи;

- взаємодія та сумісність систем — проблеми забезпечення універсальності стандартів взаємодії та сумісності при роботі в глобальній мережі незалежно від національних та географічних особливостей;

- залучення нових учасників — проблеми, пов'язані з недостатнім рівнем знань та кваліфікації окремих суб'єктів світової економіки (зокрема, середніх та малих підприємств), а також загальним технологічним відставанням окремих регіонів світу.

Розглянемо основні фази та характеристики стратегії електронного бізнесу підприємств готельного господарства (табл.5) [2]:

Таблиця 5 - Стратегії електронного бізнесу підприємств готельного господарства

Питання для самоконтролю

1. Методи оцінки веб-сайта.

2. Основні властивості веб-сайта.

3. Характеристика видів електронного PR.

4. Характеристика основних етапів маркетингового дослідження.

5. Характеристика маркетингових комунікацій в Інтернеті.

6. Структура комунікаційної політики з використанням Інтернету.

7. Засоби Інтернет-реклами.

8. Електронний бізнес у готельно-ресторанному господарстві

9. Основні категорій (сфери) електронної комерції

10. Електронний маркетинг, комерція та торгівля у готельно-ресторанному бізнесі.

Тест за темою:

1. Групи готельного маркетингу:

а)маркетингові дослідження, комунікаційна політика, збутова політика, розповсюдження готельно-ресторанних послуг і реалізація маркетингових заходів;

b) маркетингові дослідження, комунікаційна політика, розповсюдження готельно-ресторанних послуг і реалізація маркетингових заходів;

с) маркетингові дослідження, розповсюдження готельно-ресторанних послуг і реалізація маркетингових заходів,сегментація ринку.

2. Маркетинг готельних послуг – це:

а) процес їх розробки, просування, орієнтований на виявлення і задоволення специфічних потреб клієнтів;

b) процес їх розробки, виявлення і вивчення споживчого попиту, орієнтований на виявлення і задоволення специфічних потреб клієнтів;

с) процес їх розробки, просування і реалізації, орієнтований на виявлення і задоволення специфічних потреб клієнтів.

3. Основні напрями використання маркетингової інформації:

а) маркетингові дослідження маркетингова стратегія, сегментація ринку, розробка та впровадження, політика ціноутворення, формування попиту і управління збутом, маркетингові комунікації;

b) маркетингові дослідження маркетингова стратегія, сегментація ринку, розробка номенклатури та обсягів виробництва, політика ціноутворення, формування попиту і управління збутом, маркетингові комунікації;

с) маркетингові дослідження маркетингова стратегія, сегментація ринку, розробка номенклатури та презентація виробництва, політика ціноутворення, формування попиту і управління збутом, маркетингові комунікації.

4. Процес маркетингового дослідження складається з таких етапів:

а) визначення проблеми і постановка цілей маркетингових досліджень, підбір джерел інформації, збір і аналіз вторинної інформації, отримання первинної інформації, аналіз даних, розробка висновків і рекомендацій, представлення і використання отриманих результатів;

b) постановка цілей маркетингових досліджень, підбір джерел інформації, збір, отримання первинної і вторинної інформації, аналіз даних, розробка висновків і рекомендацій, представлення і використання отриманих результатів;

с) визначення проблеми і постановка цілей маркетингових досліджень, підбір джерел інформації, збір і аналіз вторинної інформації, отримання первинної інформації, аналіз первинних даних, розробка висновків і рекомендацій, представлення і використання отриманих результатів.

5. Методи збору первинних даних:

а) спостереження, експеримент, імітація, опитування;

b) спостереження, експеримент, вивчення тенденцій ділової активності, опитування, аналіз продажів;

с) спостереження, експеримент, імітація, вивчення діяльності конкурентів, опитування, оцінка фінансово-економічної ситуації.

Дата добавления: 2014-01-07