Особливо цінні і унікальні документи НАФ

Чільне місце у складі НАФ України належить особливо цінним (ОЦ) і унікальним (УД) документам.

ОЦ – визначена експертизою категорія цінності архівних документів, які містять особливо важливу інформацію про державу, суспільство та її видатних представників або особливу характеристику окремих зовнішніх ознак документу. До ОЦ можуть бути віднесені як окремі документи чи одиниці зберігання, так і групи одиниць зберігання і навіть окремі архівні фонди у повному обсязі.

Закон “Про Національний архівний фонд і архівні установи” виокремив з ОЦ документів ще вищу категорію цінності – унікальні документи (Головний компонент НАФ).

Закон України "Про НАФ і архівні установи" визначає унікальні документи як документи Національного архівного фонду, що мають особливу історико-культурну цінність. Розглядаючи унікальний документ як єдиний у своєму роді серед особливо цінних документів, можна дійти висновку, що він містить виняткову інформацію про особливо важливі події, явища та факти з усіх сфер життя держави, суспільства чи окремих видатних осіб.

УД – визначена експертизою категорія цінності архівних документів, які мають виняткове значення для історії держави, суспільства, і аналоги якого за документальною інформацією або зовнішніми ознаками відсутні.

До УД передбачено особливу форму обліку – облік у Державному реєстрі національного культурного надбання після віднесення експертами документів до УД.

До УД можуть бути віднесені акти органів державної влади та управління, місцевого самоврядування, громадських і релігійних організацій, установ та підприємств усіх форм власності, окремих осіб, інші письмові та графічні матеріали, кінофотофонодокументи, записи фольклорних творів (усних та музичних), рідкісні друковані видання, які виникли в різні історичні періоди у кордонах сучасної України та поза її межами.

Зарахування документів НАФ усіх форм власності до УД - це комплекс організаційних, науково-методичних і практичних заходів щодо встановлення критеріїв визначення УД, вироблення методики їх виявлення, порядку включення до Державного реєстру національного культурного надбання, організації обліку та забезпечення схоронності.

Визначення виключної історико-культурної цінності документів НАФ і віднесення до УД відбувається з урахуванням певних критеріїв:

а) статус і значення фондоутворювача;

б) походження документів;

в) авторство документів;

г) час створення документів;

д) цінність інформації, відображеної в документах;

е) юридична сила документів та їхня оригінальність;

є) наявність художніх або палеографічних особливостей документів, їх оздоблення, місце та історичні умови виникнення документів.

Критерій " час створення, давність документів " зумовлює об'єктивно існуючий фактор порівняно неоднакової наукової та історико-культурної цінності документів, які стосуються різних періодів історії. У зв'язку з цим слід звернути першочергову увагу на документи тих історичних епох, від яких збереглася лише незначна кількість писемних джерел. Так, в Україні це - XIII-XVII ст. У такому разі давність створення документів є важливим показником зарахування його до УД.

Згадану обставину потрібно врахувати, оцінюючи документи, пов'язані з такими подіями, як український національно-визвольний рух (XVII-XIX ст.), Перша (1914-1918 рр.) і Друга (1939-1945 рр.) світові війни, Визвольні змагання XX ст., коли мали факти масової загибелі тогочасних писемних джерел, їх вивезення за межі України.

Критерій " авторство документів і значення фондоутворювачів " застосовується як для документів установ, організацій і підприємств, так і для документів фізичних осіб.

Стосовно фондоутворювачів, які є юридичними особами, від його ролі, місця, масштабів і значення діяльності в системі державного управління, військової справи, в економічному, суспільно-політичному, науковому й культурному житті значною мірою залежить історико-культурна та суспільна значущість документів, можливість їх зарахування до УД.

Цей критерій орієнтує на зарахування до УД, пов'язаних з іменами та діяльністю видатних осіб,

враховуючи їхню роль у державному, суспільно-політичному й економічному житті, в розвитку культури та науки, визнання їхніх заслуг перед державою та суспільством, світовою цивілізацією.

До УД належать документи видатних осіб, складені ними особисто (рукописи, листи тощо) і які безпосередньо свідчать про свою автографічність, і документи, підписані видатними особами відповідно до їх державних, громадських і наукових посад, включаючи й документи колективної творчості або характеру (заяви, звернення, рецензії тощо), які містять підписи й інших осіб.

Критерій " авторство документів і значення фондоутворювачів " застосовується також під час зарахування до УД документів офіційного та приватного походження, які не належать видатним особам, не складені й не підписані ними, але містять їхні резолюції, помітки, інші позначки. При цьому слід ураховувати й особливу історико-культурну цінність такого документа.

Критерій " оригінальність, юридична сила документів " чітко орієнтує на зарахування до УД тих документів НАФ, які є оригіналами і юридична цінність яких безсумнівна.

Якщо не збереглися оригінали документів, які мають виняткову науково-інформаційну, джерелознавчу та культурологічну цінність, особливе історико-культурне значення, то до УД можуть бути зараховані їхні засвідчені (в окремих випадках і не засвідчені) копії.

Найважливішим для з'ясування сутності УД є критерій " цінність інформації, що міститься в документах ". Він має універсальний характер і першорядне значення. Цей критерій передбачає врахування таких обставин:

· значення відбитих у документах подій, явищ і фактів;

· значення самої інформації про згадані події, явища й факти, яка зафіксована в писемних джерелах.

До УД належать ті документи, що суттєво вплинули на долю суспільства та держави.

До поширених слід віднести критерій " наявність художніх, палеографічних особливостей документів, їх оздоблення ". За цими ознаками документи НАФ, які з погляду художнього оформлення, оздоблення дорогоцінними металами та особливостей письма мають велику цінність, можуть бути зараховані до УД.

УД слід вважати й документи НАФ на специфічних матеріальних носіях, відомих з давніх часів (глиняні таблички, папірус, береста тощо), які саме з цієї причини становлять особливу історико-культурну цінність.

Критерій " місце та історичні умови виникнення документів " вимагає врахування особливостей формування НАФ та його збереженості.

Критерії зарахування документів НАФ до УД повинні застосовуватися комплексно. На цій підставі УД визначаються окремі архівні фонди чи колекції документів, їх частини, окремі справи або документи НАФ. При цьому, якщо в справі виявиться лише один унікальний документ, то всю її слід зарахувати до УД.

Архівний закон зобов'язує власників УД проводити роботу щодо виявлення і включення їх до Державного реєстру національного культурного надбання, обліку та зберігання.

Заходи забезпечення збереженості УД:

- в обов'язковому порядку створення страхових копій, що зберігаються окремо від оригіналів, перебувають на державному зберіганні і можуть бути використані лише з дозволу власника оригіналу УД.

- обов'язкове страхування.

Роботу щодо виявлення та зарахування документів НАФ до УД проводять усі їх власники: центральні державні архіви, галузеві державні архіви, державні архівні установи Республіки Крим, місцеві державні архівні установи, архівні підрозділи самоврядних наукових установ, державних музеїв та бібліотек, архівні підрозділи державних органів, підприємств, установ і організацій, архіви (архівні підрозділи) об'єднань громадян, підприємств, установ і організацій, заснованих на колективній та приватній формах власності, науково-дослідні установи в галузі архівної справи, архіви громадян.

В архівних установах зарахування документів НАФ до УД здійснюється насамперед у тих фондах, де виявлено та взято на облік ОЦ. До цієї роботи залучають найбільш кваліфікованих працівників, архівних установ.

Дата добавления: 2014-01-07