Фінансовий рахунок

Рахунок операцій з капіталом

Поточні трансферти

Трансферти характеризують некомпенсовану передачу країні матеріальних та фінансових ціннос­тей із-за кордону. Поточні транс­ферти включають перекази приватних та державних коштів як з-за кордону, так і в державу без отримання натомість товарів, послуг (пенсії, грошові перекази з-за кордону, безоплатна допомога іншим країнам).

За цим рахунком, крім капітальних трансфертів, відображається придбання і реалізація нефінансових активів (ліцензій, патентів, торгових марок).

Капітальні трансферти – безоплатна передача країні (надання країною) коштів, що використовуються на інвестиційні цілі або власності на основний капітал. Наприклад, інвестиційні гранти на будівництво доріг, лікарень тощо; списання боргів; передача будівель та споруд колишнім СРСР країнам-членам Ради економічної взаємодопомоги (РЕВ) після виведення військ з їх території; приватні пожертви на інвестиційні цілі (будівництво бібліотеки).

У ньому відображаються операції з активами і зобов’язаннями (пасивами) резидентів по відношенню до нерезидентів за відповідний період. Розрізняють чотири функціональні групи активів та зобов’язань: прямі інвестиції, портфельні інвестиції, резерви і інші інвестиції.

Резервні активи країни є ліквідними валютними активами її центрального банку. До офіційних резервів відносять: монетарне золото, готівкова іноземна вільноконвертована валюта, депозити і цінні папери іноземних урядів, спеціальні права запозичення (SDR) і резервна позиція в МВФ.

Основна функція валютних резервів: підтримка макроекономічної стабільності. Офіційні валютні резерви є інструментом регулювання курсу національної валюти країни.

Зростання офіційних резервів в центральному банку – це витрати іноземної валюти, ця операція є імпортоподібною (дебет, знак “-”). Зменшення офіційних резервів – пропозиція іноземної валюти зростає, дана операція є експортоподібною (кредит, знак “+”).

Позитивне сальдо рахунку руху капіталу та фінансових операцій визначається як чистий приплив капіталу. Відповідно, чистий відплив (вивіз капіталу) – дефіцит цього рахунку.

Баланс поточних операцій + баланс операцій з капіталом і фінансовими інструментами = баланс офіційних розрахунків (включаючи статтю «Чисті помилки та упущення»).

Якщо резиденти витрачають на купівлю іноземних товарів, послуг, активів більше, ніж отримують від продажу іноземцям своїх товарів, послуг, активів (дефіцит балансу офіційних розрахунків), то погашення заборгованості (покриття дефіциту ПБ, оскільки він повинен мати загальне нульове сальдо) здійснюється:

- шляхом продажу частини активів іноземцям, тобто за рахунок вкладення іноземного капіталу в економіку даної країни у формі прямих та портфельних інвестицій;

- за допомогою закордонних кредитів;

- за рахунок скорочення центральним банком офіційних резервів іноземної валюти;

- шляхом коректування валютного курсу.

3. У закритій економіці уся вироблена продукція продається в межах країни і витрати поділяються на споживання (С), інвестиції (І) та державні витрати (G). У відкритій економіці частина продукції експортується, а отже, величина витрат нерезидентів на товари та послуги, вироблені в межах країни, має враховуватися при розрахунку виробленої продукції. З іншого боку, сума внутрішніх витрат на споживання, інвестиції і державні витрати за включає і витрати на товари і послуги, вироблені за кордоном, тобто витрати на імпорт.

Ознакою відкритої економіки є наявність у розподі­леному національному продукті чистого експорту (NX) – різниця між сумами експорту (Ех) та імпорту (Im).

закрита економікавідкрита економіка

Y_а = C+I+G, Y_в = C+I+G+NX,

де Y_а – вироблений у закритій економіці (автаркії) національний продукт;

Y_в – вироблений у відкритій економіці національний продукт;

Чистий експорт є важливим показником стану економіки. Якщо права частина – це сукупні витрати на продукцію, вироблену в межах країни, то зміни чистого експорту можуть викликати зміни сукупної пропозиції та зайнятості.

Основна тотожність системи національних рахунків показує, як пов’язані між собою сукупна пропозиція, внутрішні витрати, чистий експорт.

NX = Y – (C + I + G), якщо Y > (C + I + G) (внутрішні витрати), країна експортує різницю, якщо навпаки, – імпортує різницю.

Взаємозв’язок поточного рахунку та рахунку руху капіталів і фінансових операцій може бути представлений шляхом послідовного перетворення основної тотожності національних рахунків:

Y = C + I + G + NX

Віднімаючи від обох частин рівняння ( C + G ), отримаємо:

Y – (C +G) = I + NX

Зліва – національні заощадження ( S_n ). Переписавши дане рівняння отримаємо:

I – S_n = -NX

Така форма запису основної тотожності національних рахунків показує взаємозв’язок між міжнародними потоками коштів, призначених для нагромадження капіталу (I - S_n) і міжнародними потоками товарів та послуг (NX). (I - S_n)>0 означає надлишок внутрішніх інвестицій над внутрішніми заощадженнями; характеризує рахунок руху капіталу; показує обсяг інвестицій, що фінансуються за рахунок іноземних позик. Рахунок поточних операцій фіксує кошти, що надходять з-за кордону в обмін на вітчизняний чистий експорт товарів та послуг. Тому NX відображає рахунок поточних операцій.

З основної тотожності національних рахунків випливає, що рахунок руху капіталу і поточний рахунок платіжного балансу врівноважують один одного:

NX = - (I - S_n) = S_n - I

Якщо I > S_n, то надлишок інвестицій має фінансуватися з-за кордону, за рахунок іноземних позик. Ці позики дозволяють країні імпортувати товарів та послуг більше, ніж експортувати ( Im>Еx ), тобто чистий експорт є від’ємною величиною (NX<0). Країна на світовій арені виступає як боржник. Отже, дефіцит балансу поточних операцій фінансується в основному чистим припливом капіталу на рахунок руху капіталу. Навпаки, якщо S_n>I, то надлишкові заощадження використовуються для кредитування зарубіжних партнерів. Їм необхідні ці кредити, оскільки експорт товарів та послуг з даної країни перевищує її імпорт (Еx>Im ), тобто чистий експорт має знак “+”. На світовій арені країна виступає в якості кредитора. Отже, активне сальдо поточного рахунку супроводжується чистим відпливом капіталу, оскільки надлишкові кошти поточного рахунку будуть використані для купівлі нерухомості за кордоном або надання кредитів іншим країнам.

4. Визначивши основні показники, які відображають процеси, що відбуваються у відкритій економіці, і показавши взаємозв’язок між ними, можна побудувати модель міжнародних потоків товарів та капіталів.

Модель малої відкритої економіки

Малою називають економіку, на яку припадає незначна частка світового ринку, і яка не може вплинути на рівень світової ставки проценту. Отже, ставка проценту в малій відкритій економіці не врівноважується заощадженнями та інвестиціями як в закритій економіці, а дорівнює світовій ставці проценту r* – реальній процентній ставці, що панує на світових фінансових ринках.

Припущення моделі:

1) обсяг випуску в економіці знаходиться на рівні, заданому виробничою функцією: Y = f(K,L);

2) обсяг споживання прямо пропорційно залежить від доходу у розпорядженні: С = С(Y-T);

3) обсяг інвестицій обернено пропорційно залежить від світової реальної ставки проценту: I = I(r*).

NX = S_n – I(r*)

Якщо, у відкритій економіці ставка проценту, що визначається на світовому фінансовому ринку, виявиться вищою рівня ставки проценту в закритій економіці (r*>r), то S_n > I (внутрішні заощадження перевищать інвестиції) Þ від’ємне сальдо рахунку руху капіталу, а оскільки він врівноважує рахунок поточних операцій, то сальдо рахунку поточних операцій буду додатнім (-(S_n – I) = NX).

Фактори, що визначають обсяги заощаджень та інвестицій (бюджетно-податкова політика, зміна світової процентної ставки) впливають на сальдо поточного рахунку, рахунку руху капіталу і балансу офіційних розрахунків.

Дата добавления: 2014-01-07