Організаційні документи

Організаційні документи - це документи, що створюються в установлено­му правовому порядку і використовуються у процесі взаємодії суб'єктів та об'єктів управління як один із засобів закріплення і реалізації їх функцій та завдань. Усі установи, заклади, підприємства, організації України у своїй діяльності поряд з актами органів державної влади керуються постановами, положеннями, стату­тами, правилами, інструкціями тощо.

Усі державні та приватні підприємства, а також громадські об'єднання діють на основі статуту.

Статут - юридичний акт, що є зведенням правил, які регулюють діяльність установ, структур, що є в підпорядкуванні органу, громадян, їх відносини з інши­ми установами та громадянами, права та обов'язки в певній сфері державного управління чи господарської діяльності.

Статути поділяються на дві групи: типові (загальні) та індивідуальні.

Типові статути розробляються для певних систем установ вищими органа­ми державної влади та управління, з'їздами громадських організацій, індивіду­ альні — для певної організації шляхом конкретизації типових статутів вищою установою, якій підлягають підприємства, заклади, відділи тощо.

Зміст статуту складається з розділів, які мають заголовки та нумеруються арабськими числами.

Статути після їх затвердження підлягають обов'язковій реєстрації в органах Міністерства фінансів України.

Положення - це правовий акт, що визначає основні правила організації і діяльності державних органів, структурних підрозділів органу, а також установ, організацій і підприємств, що їм підпорядковані.

Існують положення типові та індивідуальні.

Типові положення розробляються для системи установ та підприємств ви­щим органом управління, індивідуальні — на підставі типових положень, які за­тверджуються керівником установи, закладу, організації.

Постанова - нормативний акт, що приймається вищими і деякими цент­ральними органами колегіального управління з метою вирішення найважливі­ших завдань, які стоять перед даними органами, і встановлення найстабільніших норм чи правил поведінки.

Постанови приймаються Президією Верховної Ради України, Кабінетом Міністрів України та іншими органами управління.

Текст постанови складається з двох частин: констатуючої та розпорядчої. Констатуюча частина містить вступ, оцінку становища чи посилання на розпо­рядчий документ вищої установи. У розпорядчій частині наводяться запропоновані постановою заходи, виз­начається виконавець, термін виконання. Підписують її дві особи: голова колегі­ального органу та керуючий справами (секретар).

Інструкція - це нормативний акт, що видається органом державного управлі­ння, у якому в систематизованому вигляді викладені правила, що визначають поря­док впровадження в життя актів, які приймаються органами державної влади: уп­равління, порядок діяльності певних категорій працівників органів внутрішніх справ щодо здійснення покладених на них завдань і виконання конкретних видів роботи.

Інструкції бувають: посадові, з техніки безпеки, з порядку роботи, з порядку проведення оперативних нарад, з організації контролю тощо.

Інструкція затверджується вищими органами чи керівниками установ (чи їх наказом із зазначенням номера й дати видання), де може бути й відмітка про те, що вона є додатком до розпорядчого документа. При затвердженні інструкції розпорядчим документом у ньому встановлюється термін введення інструкції та зазначаються виконавці.

Посадова інструкція - це документ, який визначає організаційно-правове становище працівника у структурному підрозділі, що забезпечує умови для його ефективної праці.

Правила - це службові документи організаційного характеру, в яких ви­кладаються постанови чи вимоги, що регламентують певний порядок будь-яких дій чи поведінки.

Групи: 1. Правила внутрішнього трудового розпорядку.

2.Правила підготовки документації для передачі до архіву.

3.Правила працівників... тощо.

За формою та змістом правила подібні до інструкції, іноді є їх складовою частиною.

Дата добавления: 2014-01-11