Персоналістичність філософських концепцій

Вважається, що філософія як особливий тип світогляду, виникла як відповідь на одвічну для людини потребу розширювати свій кругозір, яка історично розвивається: властива людям цікавість поступово перетворюється на інтелектуальну потребу безмежного розширення та поглиблення знання про світ. Інтелект намагається осягнути світ у таких ракурсах, які не можуть бути дані у жодному експерименті. Теоретичні розрахунки, які вже були відомі античним вченим, дозволяють зекономити багато фізичної сили, скажімо, при зведенні будівель, прокладанні каналів. Вони допомагали астрономам передбачати сонячні та місячні затемнення та розв’язувати масу завдань, які взагалі не піддаються прямому вирішенню. Це дало підставу розширити сферу застосування інтелекту – спробувати знайти відповіді на вже згадані загальні запитання про буття та небуття: про створення та кінець світу, життя та смерть, виникнення людини. (Очевидно, це і є ті запитання, яки виникли у Адама та Єви після куштування забороненого плоду. Адже до цієї дегустації, як можна прочитати з тексту Писання, за своїм способом життя в Едемському саді не надто й відрізнялися від тварин: вони не мали жодних турбот, не розв’язували жодних проблем, не знали, що є добре, а що є зле. Чи не нагадують вони диких дітей природи з родючих узлісь екваторіальної Африки?)

Можна визначити такі передумови виникнення філософії.

Головною, але не єдиною передумовою виникнення філософії є наявність розвиненої цивілізації. А такі умови в античності склалися у межах міднобронзової смуги древніх поселень: у субтропіках 40⁰-20⁰ північної широти. Філософія розвинулася у Китаї, Індії, Греції. У Вавілонії, Сірії, Фінікії та Єгипті спостерігається у цей час високий рівень розвитку наук – зароджується математика, астрономія, астрологія, медицина. Але філософського узагальнення знання тут не відбулося. (Згодом Перська наддержава поглинула прадавні близькосхідні цивілізації та культури). Чому у цій смузі? Природні ресурси тут помірно багаті, але природні умови вимагають докладати праці для їх видобутку. Різниця між екваторіальним поясом та субтропіками приблизно така, як між тими землями, куди були вигнані Адам та Єва, та Едемським садом. Хліб вже не росте на деревах, а здобувається у поті лиця. А значить, треба думати, як полегшити працю, аби проливати менше поту. Отже, треба було розвивати не лише м’язи, але й мізки.

Ера філософії у часі починається з настанням «залізного віку». Цей вік означав витіснення залізною зброєю бронзової та появу залізних сільгоспзнарядь. Взагалі сплави заліза та вуглецю – сталь були відкриті хеттами (територія Вірменії) іще у ХI сторіччі до н. е. Але поширення залізних виробів у Середземномор’ї, Китаї та Древній Індії відноситься до VI сторіччя до н. е. Це зробило переворот у сільському господарстві та створило умови для появи масової армії. Залізо набагато дешевше бронзи тому стало доступним широким верствам населення. І це значно підсилило могутність людини, дало потужний імпульс розвитку цивілізації.

Розвиток філософії був стимульований виникненням монети як остаточної форми грошей. До цього існували предметні гроші, де споживча вартість не була відділена від обмінної. Монета – втілення обмінної вартості, абстрактної праці. Монета – інваріант, який дозволяє порівняти кількість праці, «запасати» працю наперед та обмінювати її тоді, коли це треба. Це своєрідний «енергоносій» для енергії людської праці. Разом із тим – монета – єдина абстракція, яку можна потримати у руках. Поширення монетного обігу, що проникало в усі кутки суспільства, слугувало розвитку здатності до рахування. А рахування – первісна діяльність інтелекту. То ж, поширення монети – предметної абстракції – сприяло розвитку абстрактного мислення навіть на рівні повсякденної та масової свідомості.

Іще одне. Філософія виникає разом із утворенням міст та широких верств міського населення. Вони мали боротися з тими, хто обґрунтовував свої права та привілеї, виходячи з міфологічного світогляду. Наприклад, у Греції евпатриди (благородні) посилалися на те, що їх род походить від того чи іншого героя, один з батьків яких – бог чи богиня. Зрозуміло, що у нових верств з’явилася соціальна потреба у новому світогляді, який би відсував на задній план міфологічний світогляд та відповідав би рівню знання цих верств.

Дуже важливим є те, що філософія становить привілей вільної людини. Тому її виникнення приходиться на добу рабовласництва, коли раби забезпечили можливість займатися інтелектуальною працею. Але свобода – то перш за все стан душі. Історія знає приклади, коли філософів продавали в рабство, але і у рабстві вони лишалися вільними людьми та філософами Діоген, Езоп,...

Дата добавления: 2014-01-11