Причини стресової напруги

Ознаки стресу

Стрес звичайно викликається короткочасними й довгостроковими стрессорами.

До короткочасного відносяться невдачі, відволікання уваги, страхи, біль, дефіцит часу.

До довгострокових – конфліктні ситуації, небезпечна робота, ізоляція, тривалі нервово-психічні перевантаження.Нижче приводиться перелік різних станів людини, які можуть сигналізувати про наявність внутрішньої психічної напруги. Такий стан, як правило, обтяжує, і якщо в людини з'являється бажання зрозуміти його причину, то варто проаналізувати, які події його життя передували цьому стану. Варто пошукати подавлені образи, невиражені почуття (гнів, тривогу, незгоду з кимсь або чимсь, глибокий сум, втрату, що він не зміг або не дозволив собі відчути; розчарування, що-небудь ще).

Попередником стресового стану може бути етап самовідданості, коли людина забула про себе в ім'я більш «важливих» людей або подій. Лише свідомий пошук й оцінка причин можуть перевести такі сигнали з емоційної сфери в раціональну.

Ознаки стресової напруги (у вільній інтерпретації за Шеффером):

· неможливість зосередитися на чому-небудь;

• занадто часті помилки в роботі;
• погіршення пам'яті;
• занадто часто виникаюче почуття утоми;
• дуже швидка мова;
• думки часто «вивітрюються»;
• часті «безпричинні» болі (тобто викликані не фізичними проблемами);
• підвищена збудливість;
• робота не надає колишньої радості;
• втрата почуття гумору;
• різке зростання числа викурених цигарок;
• пристрасть до спиртних напоїв;
• постійне відчуття недоїдання;
• відсутність апетиту або смаку до їжі;
• неможливість вчасно закінчити роботу.

Якщо уважно прочитати цей перелік, то можна зрозуміти, що з деякими з ознак усі знайомі й можна назвати інші, відсутні в цьому списку. Після власного дослідження ознак стресового стану можна звернутися до аналізу можливих причин цього.

Причини стресової напруги (по Буту):

1. набагато частіше доводиться робити не те, що хотілося б, а те, що потрібно, що входить у Ваші обов'язки;

1. Вам постійно бракує часу й Ви нічого не встигаєте;
2. Вас щось або хтось підганяє, Ви постійно поспішаєте;
3. Вам починає здаватися, що всі навколо затиснуто в лещата якоїсь напруги;
4. Вам постійно хочеться спати - ніяк не можете виспатись;
5. Ви бачите надто багато снів, особливо коли дуже втомилися;
6. Вам майже нічого не подобається;
7. Вдома, у родині почалися конфлікти;
8. Постійно відчуваєте незадоволеність життям;
9. З'являються все нові й нові борги;
10. Нема з ким поговорити про свої проблеми, та й, здається, немає особливого бажання ділитися;
11. З'являється комплекс неповноцінності: «в інших людей все інакше»;
12. Ви не почуваєте поваги до себе (будинку й на роботі).

Аналізуючи причини низької задоволеності працею, (що призводить до виникнення стресу професійної діяльності), С. Касл виділяє такі їх основні групи

1) пов'язані з умовами праці: ризик для здоров'я та безпеки; інтенсивність заданого темпу і фізичного навантаження; велика тривалість праці (особливо, якщо вона нав'язана кимось); вечірні та нічні зміни; невизначеність завдань, вада контролю протягом роботи.

2) пов'язані зі змістом праці: недостатнє використання навичок та здібностей; дрібна роздробленість повторюваного завдання (одні й ті ж примітивні операції).

3) пов'язані з взаємовідносинами в групі; відсутність можливості реально взаємодіяти з колегами; великі групи з недостатнім (реальним) взаємодією; неприйняття товаришами по службі.

4) пов'язані з керівництвом: ізоляція від процесу прийняття рішення; неможливість налагодити зворотний зв'язок з керівником; відсутність оцінки хорошого виконання; недолік уваги і розуміння з боку керівництва.

5) пов'язані з особливостями організації: великі організації з рівневим підрозділом (особливо при відносно невеликому числі рівнів в організації, коли особливо очевидна ієрархічна різниця); штатна посада (порівняно з кар'єрним переміщенням, зростанням у рамках однієї посади); дискримінація при прийомі на роботу.

6) пов'язані із заробітною платою і службовим зростанням: низька матеріальна винагорода; відчуття несправедливості в зарплаті, відсутність перспектив у просуванні по службі.

А.В. Філіппов, аналізуючи психологічні механізми реалізації нововведень, виділяє кілька типів психологічних бар'єрів: організаційно-психологічні, соціально-психологічні, когнітивно-психологічні та психомоторні. Виникнення цих бар'єрів обумовлено стереотипізації організаційних процесів, міжособистісних відносин, кваліфікацією, режимом праці. Розвиток виробництва, модернізація техніки, нові технології зумовлюють необхідність перебудови, зміни усталеної професійно обумовленої структури фахівця. Психологічні бар'єри породжують конфліктні ситуації, викликають психічну напруженість, незадоволеність працею, керівниками. Всі ці негативні явища призводять до розвитку професійно небажаних якостей: консерватизму, догматизму, індиферентності і ін. А.М. Новіков підкреслює необхідність зміни місця роботи, посади і кваліфікації працівників. Якщо людина все життя працює на одному й тому ж робочому місці, то це призводить, на думку дослідника, до деградації особистості. Таким чином, можна констатувати: багаторічне виконання однієї і тієї ж діяльності усталеними способами веде до розвитку професійно небажаних якостей та професійної дезадаптації фахівців

Купер і Маршалл виділяють основні напрямки управління виробничим стресом:

Зміна соціального, психологічного та організаційного оточення на робочому місці; забезпечення більшої автономії працівника.

Побудова "мостів" між роботою і домом (родиною), створення можливостей для дружин управлінців краще зрозуміти роботу свого чоловіка і навіть "можливосте для включення у процес прийняття рішень, що стосуються життя сім'ї (наприклад, пов'язаних з переїздом і т.п.)".

Підвищення кваліфікації (у плані усвідомлення своїх рольових позицій і поліпшення міжособистісних відносин).

Найголовніше - створення в організації сприятливого соціально-психологічного клімату.

В психології конфлікт визначається як зіткнення протилежно спрямованих, несумісних один з одним тенденцій, окремо взятого епізоду в свідомості, в міжособистісних взаємодіях або міжособистісних стосунках індивідів чи груп людей, пов'язане з негативними емоційними переживаннями. Тобто конфлікт не тільки представляє собою гранично загострену форму протиріччя, але він також ще і служить способом виявлення і вирішення протиріч. У зв'язку з цим виникає питання: а що передує конфлікту, які стадії його розвитку? Можна відповісти, що передує йому об'єктивна життєва ситуація, в якій знаходяться протиборчі сторони, і самі ці сторони мають певні інтереси, потреби, цілі.

Конфліктна ситуація - це таке поєднання людських потреб та інтересів, яке об'єк-об'єктивно створює підгрунтя для реального протиборства між різними соціальними суб'єктами.

Аналіз конфліктних ситуацій у кризових явищах дозволяє виділити наступні типи конфліктів професійного розвитку особистості:

• мотиваційний, обумовлений втратою інтересу до навчання, роботи, втратою перспектив професійного зростання, дезінтеграцією професійних орієнтації, установок, позицій;

• когнітивно-діяльнісний, детермінований незадоволеністю змістом і способами здійснення навчально-професійної та професійної діяльності;

• поведінковий, обумовлений протиріччями в міжособистісних відносинах в первинному колективі, незадоволеністю своїм соціально-професійним статусом, становище у групі, рівнем зарплати і т.п.

Будь-який конфлікт супроводжується рефлексією, ревізією навчально-професійної ситуації, аналізом своїх можливостей і здібностей. Конструктивний вихід із конфлікту передбачає підвищення професійної кваліфікації, пошук нових способів виконання діяльності, зміна професійного статусу, зміну місця роботи та перекваліфікацію. Такий шлях подолання криз вимагає від особистості прояву наднормативної професійної активності, скоєння вчинків, які прокладають нове русло для її професійного розвитку.

Професійно-нейтральне ставлення особистості до криз призводить до професійної стагнації, байдужості та пасивності. Особистість прагне реалізувати себе поза професійної діяльності: у побуті, різного роду хобі, садівництві і т.п.

Деструктивні наслідки криз виражаються в підвищенній схильності до стресу, в моральному розкладанні, професійній апатії, пияцтві, неробстві, професійній деградації

Стрес не повинен керувати вами, керуйте ним самі:

1. Намагайтеся не думати про минулі події як про поразки.

2. Ставтеся до стресу як до джерела енергії. Кожну проблему, яку ставить життя, сприймайте як виклик.

3. Запитуйте себе: „Що може статися у найліпшому разі”, а не „Що станеться, якщо все піде найгіршим чином?”

4. Потрібні паузи, тому обов’язково відпочивайте у проміжках між боротьбою за існування.

5. Ви не можете відповідати за вчинки інших, але можете контролювати свою реакцію на них. Головна перемога – це перемога над своїми емоціями.

6. Не намагайтеся догодити всім – це нереально, час від часу треба догождати собі.

7. Намалюйте картину свого майбутнього й порівняйте його з тією невеликою за часом кризою, яку переживаєте сьогодні.

Привчайте себе радіти життю, кожній його хвилині, кожному прояву.

Дата добавления: 2014-01-11