Симптоми вигоряння

Cтадії вигоряння

Сучасні дослідження визначили, що формування у працівника синдрому професійного вигорання проходить три основні стадії.

Перша стадія: на рівні виконання функцій, незалежної поведінки, забування в потрібний момент слів, термінів, фактів внесення записів у реєстри і т. п. Виникають перебої у виконанні простих рухових дій (систематичний помилковий набір букв на клавіатурі комп'ютера або заміна одних букв іншими при написанні вручну). Ці дії інколи сприймаються спокійно або можуть викликати іронію, проте вони є тривожним сигналом, ігнорованих в більшості випадків. Але такі «незначні», на перший погляд помилки, наприклад в роботі операторів АЕС, можуть призвести до трагічних наслідків.

Залежно від характеру діяльності, ступеня нервово-психічного навантаження, індивідуально-психологічних особливостей перша стадія може формуватися протягом 3-5 років з початку певної діяльності.

Друга стадія: зниження зацікавленості в роботі, потреба у спілкуванні (у т. ч. за межами роботи), зростання апатії, невдоволення. На цій стадії стає помітним поява негативних психофізіологічних проявів, таких як головний біль, збільшення систолічного тиску, біль у тазі і т. п. Збільшується кількість хвороб дихальних шляхів, виявляється підвищене роздратування. Період формування даної стадії в середньому - від 5 до 15 років.

Третя стадія: безпосередньо особистісне вигоряння. Характеризується повною втратою інтересу до роботи і життя в цілому, емоційним спустошенням, відсутністю життєвих сил. Людина намагається якомога більше спілкуватися з тваринами, усамітнюватися. Можуть з'являтися суїцидальні думки, які в окремих випадках втілюються в життя. Посилюються негативні психосоматичні прояви і розлади, про які йтиметься далі. Ця стадія формується від 10 до 20 років.

Взагалі симптоми, характерні для синдрому професійного вигорання, умовно можна розділити на три основні групи: психофізіологічні, соціально-психологічні та поведінкові.

До психофізіологічних симптомів відносяться:

відчуття постійної втоми, яке не зникає після сну (симптом хронічної втоми);

відчуття фізичного та емоційного виснаження;

зниження рівня сприйняття і реактивності на зміни зовнішнього середовища (відсутність реакції інтересу на фактор новизни або страху на небезпечну ситуацію);

загальна астенізація (слабкість, зниження активності та енергійності, погіршення біохімії крові і гормональних показників, фригідність, імпотенція);

безпричинна головний біль, шкірні роздратування, тахікардія, сухість, неприємний присмак у роті, постійні розлади шлунково-кишкового тракту і т. п.;

різка втрата або збільшення ваги тіла;

повна або часткова безсоння (швидке засинання і відсутність сну після 4 годин ранку або неможливість заснути ввечері до 2-3 годин ночі і важке пробудження вранці);

помітне погіршення зору, слуху, внутрішньої і зовнішньої сенсорної чутливості.

Серед соціально-психологічних симптомів виділяють наступні:

байдужість, нудьга, пасивність і депресія (знижений емоційний тонус, відчуття пригніченості);

підвищене роздратування, афективно негативна реакція на дрібниці;

збільшення кількості нервових зривів, «занурення в себе»;

постійне переживання негативних емоцій, для яких об'єктивно відсутні причини (відчуття провини, образа, підозрілість і т. п.);

відчуття неусвідомленого хвилювання і стан підвищеного рівня тривоги;

відчуття гіпервідповідальним і страху («я не зможу», «у мене нічого не вийде»);

загальна негативна установка на життєві і професійні перспективи.

До поведінковим симптомів відносяться:

поява відчуття, що працювати стає все важче і важче;

зміна режиму праці (рано приходити на роботу і пізно йти додому або приходити із запізненням, а йти перш певного часу);

старання постійно, без об'єктивної необхідності брати роботу додому, але не робити її і вдома;

відмова приймати на себе відповідальність, приймати рішення;

зниження оптимізму щодо роботи, байдужість до її результативності;

невиконання або відкладання важливих (пріоритетних) завдань і «гальмування» на дрібних деталях, витрату значної кількості робочого часу на вирішення об'єктивно менш важливих проблем;

дистанційованість від колег і клієнтів, підвищення рівня неадекватною критичності;

зловживання алкоголем, снодійними або іншими препаратами заспокійливої дії; різке збільшення куріння, використання наркотичних засобів.

Серед причин, які найбільш негативно впливають на роботу працівників і призводять до професійного вигорання, можна назвати наступні:

монотонність діяльності, особливо у випадках, коли її необхідність може суб'єктивно вважатися сумнівною;

вкладання в роботу значних особистісних ресурсів за відсутності (недостатності) визнання і позитивної оцінки з боку керівництва, колег, суспільства;

жорстка регламентація часу роботи, особливо при нереальних терміни її виконання;

спільна робота і залучення до неї «невмотивованих» до такої діяльності осіб, певні невдачі на цьому грунті або відсутність помітних результатів протягом тривалого періоду;

напруженість і конфліктність у професійному середовищі, відсутність підтримки з боку колег та наявність постійної критики;

недостатність умов для самовираження особистості на роботі, особливо у випадках, коли такі спроби не заохочуються, а завуальовано або відкрито обмежуються;

недопущення проведення експериментів та інноваційної діяльності;

відсутність можливості подальшого навчання та професійного удосконалення;

наявність невирішених конфліктів в особистому житті

Дата добавления: 2014-01-11