До основних методів активного психологічного впливу на людину відносяться: методи консультаційної, розвивальної та психокорекційної роботи

Групування – це лише перший етап статистичного аналізу отриманих даних. Наступний крок опрацювання полягає в отриманні деяких узагальнюючих характеристик, які дозволяють глибше зрозуміти особливості об’єкту спостереження. Сюди перш за все відносять середнє значення ознаки,навколо якого варіюють інші її значення, а також міру розсіювання ознаки.

Варіаційний аналіз в психологіївикористовується для визначення статистичної різниці в прояві певної ознаки (психічного процесу, стану або властивості) між певними випробовуваними або групами випробуваних. Відмінність в значенні певних ознак, що вивчаються, називається варіацією.

Вивчення варіації в статистичній практиці дозволяє встановити залежність між зміною, яка відбувається в досліджуваній ознаці, і тими чинниками, які викликають дану зміну.

До середніх величин у математичній статистиці відносять – середнє арифметичне, медіану, моду, а до показників міри розсіювання – варіаційний розмах, дисперсію, середнє квадратичне відхилення тощо.

Середнє арифметичне значення є часткою від поділу суми всіх значень ознаки на кількість вимірів. Наприклад, середнє значення самооцінки групи з 10-ти студентів, можна підрахувати шляхом сумування 10-ти показників самооцінки кожного студента, яку потім ділять на кількість студентів.

Для отримання висновків про вірогідність середнього арифметичного, обчислюють коефіцієнт відхилень від нього окремих показників – середнє квадратичне відхилення.

Середнє квадратичне відхилення демонструє те, наскільки в середньому вимірюваний показник відхиляється в ході вимірювань від свого середнього значення. Чим менше відхилення показників окремих ознак від середнього арифметичного, тим показовіше воно для досліджень психологічних особливостей особистості.

Медіаною (Me) називають значення ознаки, яке знаходиться всередині варіаційного ряду і поділяє його строго навпіл.

Модою (Mo) в математичній статистиці називають значення ознаки, яке частіше за все зустрічається в даній сукупності.

Варіаційний розмах – це різниця між максимальним та мінімальним значеннями ознаки у даній сукупності.

Дисперсія – найбільш вживана міра відхилення від середнього (міра розсіювання). Дисперсією називається величина, яка дорівнює середньому значенню квадрата відхилень індивідуальних значень ознаки від середньої арифметичної величини, тобто це середнє квадратичне відхилення в квадраті

Альтернативний аналіз. При альтернативному аналізі кількісно оцінюється наявність або відсутність різних властивостей, ознак, якостей психічних явищ. Саме вираз цих ознак в кількісних показниках називають альтернативним аналізом.

Найчастіше при цьому використовуються різні процентні показники: виражене у відсотках відношення між частиною і цілим та відношення між частинами цілого тощо.

Основне призначення кореляційного аналізу – виявлення зв'язку між двома або більше змінними, які вивчаються, що розглядається як сумісна узгоджена зміна двох досліджуваних характеристик.

Корреляційний аналіз надає можливість охарактеризувати ступінь взаємозв'язку (тісноту зв'язку) ознак різних психічних процесів.

Регресійний аналіз – статистичний метод, що використовується для дослідження відносин між двома величинами.

Регресія – це залежність середнього значення певної величини від деякої іншої величини або від декількох величин.

Поняття регресійного аналізу запровадив відомий англійський психолог і антрополог Ф.Гальтон (1822-1911), який встановив факт певного співвідношення між зростом батьків і їх дорослих дітей. Він помітив, що у батьків найнижчого зросту діти виявлялися трохи вищими, а у батьків найвищого зросту - трохи нижчими. Такого роду закономірність він назвав регресією.

Регресійний аналіз застосовується переважно в емпіричних психологічних дослідженнях при розв'язанні завдань, пов'язаних з оцінюванням будь-якого вплив у (наприклад, впливу мотивів на поведінку), при конструюванні психологічних тестів тощо.

Факторний аналіз - метод багатофакторної математичної статистики, який застосовується при дослідженні статистично пов'язаних ознак з метою виявлення певної кількості прихованих від безпосереднього спостереження факторів, які мають величезну кількість змінних, з яких необхідно виділити провідні. Розроблений для потреб психології, факторний аналіз згодом набув широкого розповсюдження в економіці, медицині, соціології та інших науках.

Основні ідеї факторного аналізу були закладені в працях Ф. Гальтона, який зробив значний внесок у дослідження індивідуальних відмінностей.

Необхідність застосування факторного аналізу в психології в першу чергу витікає з багатовимірності об'єктів, які вивчає ця дисципліна.

За допомогою факторного аналізу не просто встановлюється зв'язок змінювання однієї змінної в залежності від іншої, а визначається міра цього зв'язку і встановлюються основні фактори, що лежать в основі зазначених змін.

Основними цілями застосування факторного аналізу в психології є такі:

1. Зменшення кількості використовуваних змінних за рахунок їх пояснення меншим числом факторів, узагальнення отриманих даних.

2. Групування, структурування і компактна візуалізація отриманих даних.

3. Опосередковане, непряме оцінювання змінних, що вивчаються, у випадку неможливості або незручності їх прямого вимірювання.

4. Генерування нових ідей на етапі прогностичного аналізу. Оцінка відповідності емпіричних даних теорії, що використовується, на етапі її підтвердження.

Факторний аналіз є особливо продуктивним на початкових етапах наукових досліджень, коли необхідно виділити будь-які попередні закономірності в галузі, що досліджується. Це дозволяє майбутній експеримент зробити більш досконалим порівняно з експериментом на змінних, які обрані довільно або випадково.

Факторний аналіз припускає якісну інтерпретацію, дозволяє описати структуру феномена або виявити якісно відмінні типи.

Перераховані статистичні методи аналізу закладені в різних сучасних статистичних пакетах програм, найбільш відомими з яких зараз є Microsoft Excel, SPSS, Minitab Statistical Software, Stadia тощо.

Якісний аналіз виконують на основі кількісного аналізу, але він не зводиться тільки до нього. При якісному аналізі з'ясовують причини високих або низьких показників, залежність їх від вікових і індивідуальних особливостей особистості, умов життя і навчання, відносин в колективі, відношення до діяльності та ін.

Якісний аналіз передбачає аналіз і синтез отриманих даних, їх систематизацію та порівняння з результатами інших досліджень: диференціацію матеріалу за типами, групами, опис випадків, які найбільш повно виражають типи і варіанти, а також виключення або порушення загальних правил.

При якісному аналізі особливу увагу, як правило звертають на психічні прояви, які знов зароджуються або розвиваються, оскільки це дозволяє встановити не тільки те, що характерно для людини на данний момент, але і передбачати перспективи її психічного розвитку.

Кількісний і якісний аналіз даних дослідження дають підстави для отримання психолого-педагогічної характеристики особистості і висновків про виховні заходи щодо неї.

До інтерпретаційних методів належать генетичний метод аналізу психологічних даних у процесі розвитку та структурний, системний метод.

Генетический метод – аналіз матеріалу в плані розвитку, що дозволяє інтерпретувати весь оброблений матеріал дослідження в характеристиках розвитку, виділяючи окремі фази, стадії, критичні моменти становлення психічних новоутворень, суперечностей. Він встановлює «вертикальні» генетичні зв'язки між рівнями розвитку.

Структурный метод – передбачає встановлення структурних зв'язків між усіма характеристиками психіки, психічними якостями індивіда, тобто дозволяє інтерпретувати матеріал в характеристиках типів зв'язків і систем, створюючих особистість, соціальну групу. Структурний метод встановлює «горизонтальні» структурні зв'язки між всіма вивчаємими характеристиками особистості. Цей метод полягає у реалізації особистісного підходу, коли всі психічні властивості розглядаються у цілісній системі.

Специфічним методом, що використовується для аналізу та інтерпретації документів є контент-аналіз – метод систематичного вивчення матеріалу, при якому якісна інформація розподіляється по заздалегідь виокремлених певних категоріях.

2. Сучасній науковій психології властиві не лише методичні можливості у пізнанні закономірностей психіки, а й здатність при потребі активно впливати на психічні властивості особистості у різних психотравмуючих ситуаціях. У цих випадках застосовуються методи активного психологічного впливу на людину з метою поліпшення її стану, подолання негативних наслідків для психіки. Ці методи може застосовувати тільки професійно підготовлений психолог.

Консультаційні психологічні методи – це різні форми бесід, способи ведення розмови психолога з пацієнтом. Консультації можуть стосуватися професійних, особистісних проблем пацієнта, особливостей його взаємодії з іншими людьми. Наприклад, батьки нерідко звертаються до психолога з приводу труднощів, що відчувають їх діти.

Психологічна консультація проводиться з метою надання людині психологічної допомоги. Під час спеціально організованого спілкування можуть бути актуалізовані додаткові психологічні можливості виходу людини з важкої життєвої ситуації. Психологічна консультація будується за певним планом, який передбачає виявлення причин виникнення проблеми, шляхів та прийомів її вирішення і здатності до цього людини.

Розвиваючі психологічні методи – прийоми роботи психолога, спрямовані на формування здібностей, можливостей, інтересів відповідно до уявлень про деяку «правильну» модель розвитку.

У різних напрямах психології по-різному розуміється «правильний» розвиток. Теоретичні погляди грунтуються на уявленнях вітчизняної психології про цінність кожного вікового періоду, його унікальний внесок в історію людського життя. Це означає в розвивальній роботі з дітьми психолог орієнтується на максимально повне використання можливостей кожного віку, розвиток всіх наявних в ньому потенцій, а не на «перескакування» через певні періоди, «заміну» їх на інші, що представляються ціннішими.

Психокорегуючі методи – це засоби і способи роботи психолога, спрямовані на виправлення недоліків в розвитку тих або інших психологічних характеристик людини.

Розвиваючі і психокорегуючі методи, спрямовані на зміну особистісних особливостей людини, характеристик її спілкування.

До методів психологічної корекції відносять: способи терапевтичної дії (психотепапія), аутотренінг, груповий тренінг тощо.

Психотерапія (психокорекція, реабілітація) — це система спеціальних психологічних методів оздоровчого впливу на людину для нормалізації її психічного стану – під час перебування у важкому стресі, при психогеніях (непатологічних станах психіки).

Поняття психотерапія (від греч. psyche- душа і therapea - лечение) - спочатку застосовувалося для позначення методу лікування хворих людей через дію на їх самосвідомість, уявлення, емоції, думки, погляди тощо. Проте надалі це поняття істотно розширилося і в даний час часто застосовується для позначення широкого круга психологічних методів дії, що призводять до певних змін в особистісному розвитку людини, її психологічних особливостей, вживаних як до хворих, так і до здорових людей.

Існують методи суггестивної психотерапії та психокорекції (от лат. suggestio - внушение), в основі яких цих методів – використання слова для навіювання і самонавіяння. У психології навіювання – така форма міжособистісної взаємодії, при яких людина пасивно, без критичної оцінки засвоює думки, образи, ідеї, що висловлюються психологом. Найбільш відома форма навіювання гіпноз (від греч. hypnos - сон) – тимчасовий стан свідомості, що штучно викликається, характеризується звуженням об'єму уваги і зосередженості на стані навіювання, здійснюваного гіпнотизером (дуже небезпечний метод!).

Самонавіювання – це навіювання, адресоване самому собі. Самонавіювання широко використовується при аутогенному тренуванні –системі прийомів, що дозволяють людині розслабитися, досягти стану душевної рівноваги, концентрувати увагу.

Аутотренінг або аутогенне тренування (АУТ) – це ряд прийомів володіння собою, самонавіювання і саморегуляції в стані м'язового розслаблення. Це метод розвитку у людини здібностей до активного самонавіювання (розроблений Шульцем І.Г.), за допомогою якого можна навчитися розслабляти м’язи, концентрувати та відволікати увагу, створювати стан спокою тощо. Навчання АУТ повинно проходити при участі кваліфікованого спеціаліста (психолог, тренер, лікар) та вимагає не менше 14-15 днів регулярних (2-3 рази на день) занять.

Основні суб’єктивні показники для занять АУТ: підвищена емоційна збудливість, тривожність, роздратованість, нестійкість настрою, втомлюваність тощо. Розслаблення дає відпочинок нервовій системі, відновлює сили, нормалізує сон, знімає перевтому і дратівливість.

Психом’язове тренування (ПМТ) – метод самонавіювання, при якому робота мозку сконцентрована в основному на тренуванні уявлень. Основні формули цього методу спрямовані н а с творення стану зниженої активності різних систем організму, на фоні якого багаторазово виконуються вправи на розслаблення різних м’язових груп, активізуючі та мобілізуючі вправи. ПМТ сприяє швидкій перебудові нервово-психічних та рухових функцій з метою відновлення працездатності, функціональної готовності, активації стимулюючих емоційних процесів через ліквідацію негативних відчуттів.

Дуже популярними методи АУТ та ПМТ є в психології спорту.

Здійснення всіх методів суггестивної терапії вимагає спеціальної підготовки і може здійснюватися тільки досвідчених фахівців!

Групова психотерапія, або групова психокорекція – форма психологічної роботи, що використовує закономірності міжособистісної взаємодії в групах для здійснення особистісних змін, надання психологічної допомоги або в лікувальній меті. Зміст роботи груп визначається теоретичними поглядами психолога (гештальттерапія, психодрами, транзактний аналіз та ін.), а також переважаючими видами занять.

Існує безліч видів групової психотерапії: групи зустрічей орієнтовані на розвиток відносин між людьми, заснованих на відвертості, щирості; у группах арттерапії учасники виражають себе через оздоровлення мистецтвом – малювання, ліплення тощо, в группах хореотерапії ( танцювальної терапії – через танці). В тілесно-орієнтованій терапії учасники групи вчаться усвідомлювати свої тілесні відчуття; розуміти, як потреби і почуття проявляються в різних тілесних станах, а також оволодівають оптимальними способами подолання неблагополуччя, вирішення конфліктів тощо. В дитячій практичній психології, в психології освіти, широке росповсюдження отримали ігрова психотерапія, сказкотерапія тощо.

Психологічний тренінг (вправи, ділові ігри) застосовується для розвитку здібностей, наприклад, уваги, пам'яті, мислення, уяви тощо. Тренінги (від англ. train - навчати, виховувати, тренувати) – форми групової роботи, спрямовані на розвиток навичок спілкування, саморегуляції, професійних умінь тощо. Зокрема, соціально-психологічний тренінг спрямований на розвиток комунікативних, перцептивних, інтерактивних здібностей, що поліпшує здатність людини до міжособистісного спілкування, забезпечує її особистісне зростання. Цей тренінг виконується за певним сценарієм у так званих групах дискусій, Т-групах тощо.

Найбільш поширеними є також – тренінг міжособистісної взаємодії – розвиток умінь вирішувати проблеми, що виникають в спілкуванні, розуміти і прогнозувати думки, відчуття, вчинки інших людей; тренінг упевненості в собі. У системах підготовки і підвищення кваліфікації поширені тренінги, пов'язані з розвитком професійно значущих якостей.

Так, при підготовці вчителів найбільш поширеними є тренінги педагогічного спілкування, педагогічній компетентності.

Группова дискусія – метод обговорення в групі певних проблем, значущих для більшості учасників, або індивідуального минулого досвіду будь-кого з учасників. В процесі групової дискусії стимулюється вираз власного відношення, особистих переживань учасників, а не загальних поглядів, думок, абстрактних думок або висновків. У багатьох випадках значна увага приділяється також тому, щоб учасники уникали оцінок висловів інших, не давали один одному рад тощо.

Психологічні ігри і вправи – метод групової роботи, в якому моделюються певні ситуації – виробничі, управлінські, міжособисті тощо.

Залежно від цілей психологічні ігри можуть бути побудовані за типом виробничих процесів (ділові ігри), можуть нагадувати дитячі ігри або імітувати певні життєві ситуації. Використання цього методу істотно скорочує час набуття соціального досвіду. Ігри можуть бути груповими і індивідуальними. Багато з них запозичені з практики підготовки акторів і нагадують театральні етюди. Після гри проводиться обговорення, аналізуються поведінка і переживання різних учасників. Багато розвивальних програм складаються з набору різноманітних ігор.

Метод конкретних ситуацій – навчання людини способам виходу з складних для неї ситуацій, а також вирішенню нестандартних, нетипових завдань, умінню ухвалювати рішення в напружених умовах (при дефіциті часу, інформації тощо).

Мозковий штурм, або мозкова атака – ме тод групового вирішення творчих проблем, здійснюваний за особливими правилами. Він дозволяє зняти бар'єри, що заважають творчому вирішенню проблеми, і добитися повної реалізації творчих здібностей людини. Бар'єрами зазвичай є звичні, стереотипні способи вирішення проблеми, зайва критичність до власних і чужих ідей, острах невдачі, виявитися смішним тощо.

Для зняття цих бар'єрів мозковий штурм проводиться у декілька етапів. Спочатку всі учасники вільно висловлюють свої ідеї за рішенням проблеми. Їх завдання – висловити якомога більше ідей, не замислюючись про те, істинні вони або помилкові, відповідають наявним фактам чи ні. Будь-яка критика цих ідей заборонена повністю. Потім і деї комбінуються, видозмінюються, після чого відбувається процес їх відбору і оцінки.

Більшість конкретних психологічних методів можуть застосовуватися у всіх перерахованих напрямах роботи. Так, бесіда складає основу і консультаційної, і розвивальної, і психотерапевтичної роботи. Бесіда як спосіб надання психологічної допомоги спрямована на усвідомлення людиною своїх проблем, конфліктів, усвідомлення їх психологічних причин і знаходження способу їх рішення.

Перерахованими методами методичний арсенал педагогічної науки і практики не обмежується, він набагато багатший. Ми охарактеризували найбільш поширені з них.

Всі перераховані, а також і інші методи зазвичай поєднуються в спеціальних програмах і здійснюються у формах індивідуальної і групової розвиваючої, психокорегуючої або психотерапевтичної роботи психолога.

Дата добавления: 2014-01-11