Класифікація інформаційних технологій

Батальйону першого ешелону бригади (полку) вказуються найближче завдання, подальше завдання і напрямок продовження наступу, батальйону другого ешелону – найближче завдання та напрямок продовження наступу.

Показниками бойового завдання є ширина фронту наступу та його глибина.

Розрахунок бойових можливостей показує, що механізована (танкова) рота здібна наступати на фронті до 1 км, а на ділянці прориву – на фронті до 500 м.

Механізований (танковий) батальйон наступає, як правило, на фронті до 2 км, а на ділянці прориву бригади (полку) – на фронті до 1 км.

Глибина бойового завдання роти і батальйону знаходиться у тісній залежності від його змісту.

Найближче завдання роти першого ешелону, у тому числі і танкової роти, приданої механізованому батальйону, як правило, полягає в знищенні противника в опорному пункті взводу першого ешелону і оволодінні ним.

Напрямок продовження наступу визначається з таким розрахунком, щоб забезпечувалося виконання найближчого завдання батальйону.

Найближче завдання роти другого ешелону при її введенні в бій може полягати у завершенні знищення противника разом з ротами першого ешелону в опорних пунктах у глибині оборони і оволодінні першою позицією.

Напрямок продовження наступу роти другого ешелону визначається з таким розрахунком, щоб забезпечувалось виконання подальшого завдання батальйону.

Найближче завдання батальйону першого ешелону, як правило, полягає у знищенні противника в опорних пунктах рот першого ешелону на своєму фронті наступу та оволодінні ними; подальше завдання – в розвитку наступу, розгромі противника у взаємодії з сусідніми батальйонами в глибині району оборони і оволодінні першою позицією.

Напрямок продовження наступу визначається з таким розрахунком, щоб забезпечувалося виконання подальшого завдання бригади (полку).

Найближче завдання батальйону другого ешелону при вводі його в бій може полягати у завершенні розгрому разом з батальйонами першого ешелону бригадних резервів противника і оволодінні їх рубежем.

Напрямок продовження наступу батальйону другого ешелону визначається з таким розрахунком, щоб забезпечувалося виконання подальшого завдання бригади (полку).

Підготовка наступу починається із отриманням завдання від старшого командира і включає:

- організацію бою (прийняття рішення, рекогносцировку, постановку бойових завдань підрозділам, організацію взаємодії, вогневого ураження противника, всебічного забезпечення бою і управління);

- підготовку батальйону (роти) до виконання бойового завдання;

- підготовку вихідного району;

- організацію і проведення виховної роботи:

- практичну роботу командира батальйона (роти), його заступників і штабу батальйону у підлеглих підрозділах;

- інші заходи.

Конкретна робота по організації наступу залежить від конкретної обстановки та способа переходу у наступ на противника, що обороняється.

Отже, наступ є дуже складним і тому до його проведення потрібна ретельна і всебічна підготовка.

Необхідність ретельної, всебічної, планомірної роботи щодо організації наступу обумовлена сукупністю відповідних чинників морально-психологічного плану.

До них слід віднести те, що наступ:

- позитивно впливає на морально-психічний настрій особового складу;

- викликає емоційно-вольове збудження і бойову активність військовослужбовців;

- придушує жах, почуття страху, коливання та загострені реакції військовослужбовців на психологічні фактори бойової обстановки;

- мобілізує бойові можливості, волю, мужність та інші позитивні риси військовослужбовців;

- збуджує творчий потенціал особового складу, його активність, ініціативу, бажання опанувати бойовою майстерністю;

- наступальний бій активізує навіть слабких духом, породжує хоробрість, сприяє масовому героїзму.

Під час підготовки і ведення наступу основні зусилля морально-психологічного забезпечення зосереджуються на:

- формуванні та підтримці високої морально-психологічної го­товності до виконання завдань наступу особовим складом, до бойової активності;

- досягненні та утриманні морально-психологічної переваги над противником;

- відтворенні, оновленні високого наступального духу особового складу;

- мобілізації особового складу до рішучих, ініціативних дій щодо знищення противника, з урахуванням його слабких сторін;

- досягненні стійкості управління системою морально-психологічного забезпечення під час наступального бою частин і підрозділів.

При організації морально-психологічного забезпечення наступу особлива увага приділяється тим частинам і підрозділам, які виконують завдання щодо прориву переднього краю противника, форсуванню водних перешкод, оволодінню населеними пунктами.

Під час наступу може виникнути необхідність посилення морально-психологічної підтримки тих частин і підрозділів, які оточують противника, здійснюють десантні дії, готуються до вводу в бій (резерви, другий ешелон).

У підрозділах вживаються такі заходи морально-психологічного забезпечення:

- організація оперативного, бойового інформування, роз’яснення звернень командування до особового складу, а також при нагоді — можливості бойового наказу командира на наступальний бій;

- спеціальна, цільова психологічна підготовка особового складу всіх категорій, особливо молодих солдатів, залучення для цього офіцерів, які мають бойовий досвід;

- організація вивчення бойового досвіду військово­службовців і підрозділів, які відзначились в бою;

- вивчення тактики дій противника, бойових можливостей і слабких сторін його техніки і озброєння;

- організація соціально-правової роботи, яка спрямована на зміцнення єдиноначальності, безу­мовне виконання наказів командирів у бою, правовий захист військовослужбовців, що приймають участь у бойових діях;

- організація взаємодії з органами виховної роботи у частинах підсилення, сусідів, планування і проведення з ними спільних заходів з урахуванням їх бойового досвіду;

- проведення роботи щодо протидії впливу матеріалів листівок противника, викриття та показ їх дійсного підривного змісту;

- забезпечення об'єктивної оцінки рівня морально-психологіч­ного стану особового складу перед боєм, урахуван­ня його під час планування і ведення бою, безперервний аналіз морально-психологічної обстановки в підрозділі;

- забезпечення відпочинку особового складу перед наступом, зняття та послаблення зайвої напруги, підви­щення моральної переваги над ворогом;

- проведення заходів щодо навчання військовослужбовців навичкам зняття стресового стану, само­регуляції і вольової мобілізації, підтримки установок на безумовне виконання бойової задачі, підвищен­ня психологічного настрою;

- прогнозування можливих психогенних втрат;

- підсилення контролю за станом втоми особового складу в бою;

- проведення мітингів, зборів особового складу, зустрічі з учасниками бойових дій напередодні бою.

Проведення заходів морально-психологічного забезпечення має за мету формування та підтримання морально-психологічної переваги над противником, створення позитивних соціально-психологічних умов наступальних дій.

Морально-психологічна перевага над противником - це рівень морально-психологічного стану військ, який характеризується:

- свідомим ставленням особового складу до причин, характеру, мети війни та покладених на Збройні Сили завдань;

- впевненістю в перемогу над ворогом в будь-яких умовах обстановки;

- позитивним ставленням до дій військово-політичного керівництва держави;

- високим ступенем розуміння необхідності виконання отриманих бойових завдань;

- вірою в свої сили, підготовленість, майстерність, бойовий досвід;

- повною довірою до своїх командирів;

- впевненістю у товаришах та колективі, готовністю до взаємовиручки;

- відсутністю сумніву у надійності та бойовій ефективності штатної зброї і бойової техніки;

- добрим самопочуттям, подоланням страху та боязливості перед поставленим бойовим завданням.

Високі морально-патріотичні, психологічні та бойові якості військовослужбовця проявляються в наступальному бою перш за все в сформованості наступального пориву - глибоко усвідомленному устремлінню та бажанню воїнів щляхом активних та рішучих дій знищити противника та досягти повної перемоги в бою.

Досвід навчань, війн, збройних конфліктів показує, що існує достатньо форм і методів організації і проведення мора­льно-психологічного впливу на військовослужбовців під час під­готовки до наступу.

На рівні заступника командира з виховної робо­ти формами роботи можуть бути:

- вивчення досвіду організації морально-психологічного забезпечення, документів, пла­нів, інших матеріалів;

- уточнення функціональних обов’язків посадовихосіб і їх роз'яснення;

- постанова завдань щодо організації морально-психоло­гічного забезпечення;

- перевірка виконання, допомога в організації заходів морально-психологічного забезпечення;

- заслуховування посадових осіб про хід виконання завдань;

- обмін інформацією різних рівнів;

- надання допомоги офіцерам підрозділів в органі­зації забезпечення в підрозділах.

Важливим напрямком роботи є організація вивчення з особовим складом пам'яток з переліком практичних способів поведінки під час бою, листівок з роз'ясненням особливостей бойових ситуацій і способів їх вирішення.

Головним методом роботи заступника командира з виховної роботи під час організації морально-психологічного забезпечення наступу є безпосередня робота в підрозділах, інструктування всіх категорій офіцерів, активу, допомога щодо організації і проведення заходів.

Основним змістом МПЗ у різних видах бою є:

мобілізація військовослужбовців на виконання конкретних бойових завдань, формування свідомого ставлення до них, прогнозування динаміки морально-психологічного стану особового складу підрозділів і частин, збереження його стійкості та керованості;

досягнення високої бойової активності особового складу підрозділів і частин, його спроможності витримувати нервово-психічні й фізичні перевантаження, зберігати боєздатність в умовах дій стрес-факторів сучасного бою;

зрив психологічних операцій противника, прогнозування і профілактика його негативного інформаційно-психологічного впливу;

організація комплексного захисту духовних, моральних, психічних, психофізіологічних, фізичних якостей військовослужбовців, їх своєчасної психологічної допомоги, реабілітації та їх корекції.

Перша ознака класифікації – наявність чи відсутність автоматизації. Зазвичай мова йде про традиційні й автоматизовані технології.

Прийнято розрізняти забезпечувальні і функціональні ІТ. Забезпечувальні ІТ можна використовувати як інструментарій у різних предметних галузях для вирішення різних завдань. Їх класифікують за видами завдань. Зазвичай ІТ використовуються на різних комп’ютерах і в різних програмних середовищах. Основне завдання – поєднання цих технологій у єдиній ІС.

Під функціональними технологіями слід розуміти сукупність забезпечувальних технологій для автоматизації певної задачі чи функції.

Наступна класифікаційна ознака – тип інформації, яку опрацьовують. Це СУБД, алгоритмічні мови, табличні процесори, текстові процесори, графічні процесори, засоби мультимедіа.

Залежно від типу інтерфейсу користувача прийнято виділяти такі технології: пакети, діалогові, мережні. У першому випадку користувач отримує тільки результати роботи технології, в решті – взаємодіє з нею на ПК, який підключений до мережі електронних обчислювальних машин.

За ступенем автоматизації функцій людини в процесі у3правління розрізняють такі технології: електронне опрацювання даних, автоматизація функцій управління, підтримка прийняття рішень, експертна підтримка.

Дата добавления: 2014-01-11