Суб’єкти ринку фінансових послуг та їх класифікація

Учасниками (суб’єктами) ринку фінансових послуг є продавці, які як суб'єкти підприємницької діяльності надають ці послуги, та споживачі таких послуг.

Суб’єкти ринку фінансових послуг зображено на рис.1.

Найчастіше в ролі продавців фінансових послуг виступають фінансові установи.

Фінансова установа – це юридична особа, яка згідно законодавства певної країни надає одну або кілька видів фінансо­вих послуг.

До фінансових установ належать:

- банки,

- кредитні спілки,

- ломбарди,

- лізингові компанії,

- довірчі товариства,

- страхові компанії,

- пенсійні фонди,

- інвестиційні фонди та компанії.

Однією з головних ланок фінансової системи є банки.

Банк – це юридична особа, економічно самостійна і повністю незалежна від виконавчих та розпорядчих органів державної влади в рішеннях, пов'язаних з оперативною діяльністю, а також щодо вимог і вказівок, які не відповідають чинному законодавству.

У

Рис.1 Проста модель ринку грошей

(Y) — розмір грошової маси, відкладається по горизон­тальній осі, а по вертикальній — і відсоток (ціна грошей). Попит на грошову масу зменшується зі збільшенням відсотка. Чим більший відсоток, тим менш розумно зберігати свої кошти у ви­гляді готівки. Краще мати їх у вигляді засобів, що дають прибу­ток. Зі зниженням відсоткової ставки попит на грошову масу зростає.

Грошовий ринок слід розглядати як механізм відносин між юридичними особами, які потребують коштів для свого розвит­ку, з одного боку, і організаціями й громадянами (населенням, домашніми господарствами), які можуть надати такі кошти, — з другого.

Грошовий ринок поєднує три головні складові: обліковий, міжбанківський і валютний. Ці три складові об'єднує схожість основних функцій, які вони виконують, серед них:

1)об'єднання дрібних заощаджень населення, держави, приватного бізнесу, закордонних інвесторів і створення потужних грошових фондів;

2)трансформація цих коштів у позиковий капітал, що забез­печує зовнішні джерела фінансування підприємств (фірм);

3)спрямування частини коштів на міжбанківський ринок, що забезпечує стійкість кредитної системи, а також про­цес розширеного відтворення через видачу позик за учас­тю фінансових посередників за схемами:

Центральний банк —► комерційний банк;

комерційний банк —► комерційний банк;

комерційний банк —► підприємство (фірма), населення;

4) надання позик державним органам для вирішення невідкладних завдань, покриття дефіциту бюджету.

Таким чином, грошовий ринок дає змогу здійснювати на­громадження, оборот, розподіл і перерозподіл грошового капіталу між сферами національної економіки. Водночас це — синтез ринків різних засобів платежу. Як переконує досвід країн із роз­виненою ринковою економікою, угоди на грошовому ринку опо­середковуються, по-перше, кредитними інститутами (ко­мерційними банками або іншими установами), які беруть у борг або надають грошові позики, по-друге — інвестиційними або ана­логічними організаціями, які забезпечують випуск і обіг різного роду боргових зобов'язань, що реалізуються за гроші на обліково­му ринку. Отже, грошовий ринок може бути представлений ринком готівки і ринком боргових зобов'язань (облікових або боргових інструментів).

Дата добавления: 2014-01-11