Юридична психологія

Лекція - 1

(Предмет, завдання, система, методи, історія)

Відомо, що слово «психологія» має грецьке походження (психо - душа і логос - наук) і означає науку про закономірності розвитку і функціонування психіки як особливої ​​форми життєдіяльності людини, яка проявляється в його стосунках з оточуючими його людьми, з самим собою і з навколишнім його світом в цілому. Але мало хто знає, що лякаюче для багатьох слово «психо», від якого походять не менше лякають і соромітні для пересічного обивателя слова і поняття «псих» та «психлікарня», пов'язані з ім'ям давньогрецької дівчини Психеї, яка затьмарила своєю красою богині кохання Афродіти.

Закохавшись у її сина Ерота, Психея заради цієї любові змогла подолати безліч важких випробувань, недоступних простий смертної дівчини, і в підсумку стала його обраницею і була зведена Зевсом в ранг Богині.

Цей давньогрецький міф в символічній формі підносить Силу Людської Любові до Божественних висот, прирівнюючи її з Божественної Силою. Тому прагнення до Любові є вищим призначенням людського серця і людської душі. І ідеалом вищих проявів душі є Любов. А душа, здатна до самовідданої Любові, що випромінює Любов і є «Психея». І асоціації з страшними «психушки» тут вже виглядають досить приземлено.

Тим більше, що і у всіх сьогоднішніх традиційних релігіях саме Любов до Всевишнього, Собі, своїй Вітчизні, своїм близьким і т.д. є вищим проявом людської душі. І вивчати за допомогою спеціально розроблених наукових підходів те, як функціонує і проявляє себе душа в різних життєвих ситуаціях - це дуже цікаве і захоплююче заняття. Воно не буває нудним.

Що ж стосується досліджуваної нами юридичної психології, то цей аспект функціонування людської душі знаходиться у сфері дії встановлених суспільством законів або у сфері дії права.

У зв'язку з цим дамо визначення юридичної психології, як науки.

Юридична психологія - це самостійна галузь психології, яка займається вивченням психологічних закономірностей і закономірностей розвитку особистості в сфері дії права.

Будучи прикладною дисципліною і результатом інтеграції психології в юриспруденцію, вона, разом з тим, має і самостійне значення, яке неухильно зростає з розширенням правової діяльності в суспільстві.

Предметом юридичної психології є різні явища психіки, індивідуально-психологічні особливості особистості учасників правовідносин, залучених до сфери правозастосовчої діяльності, соціально-психологічні закономірності цієї діяльності, що впливає на психіку і поведінку беруть участь у ній людей.

Методологічна особливість юридичної психології полягає в тому, що основна її проблема - це вивчення особистості як суб'єкта і об'єкта діяльності у сфері правовідносин.

Об'єктом юридичної психології є особистість і соціальні групи, які є носіями правових відносин, а в якості предмета виступають психологічні механізми, що зумовлюють різні форми правопорушень та поведінку законослухняних громадян, працівників юридичної праці.

Основне завдання юридичної психології багато в чому збігається з основним завданням правової науки або юриспруденції - забезпечення правової грамотності і компетентності, корекційно-реабілітаційної роботи серед громадян. Але при цьому слід вказати, що найбільш затребуваним її призначенням є надання допомоги юристам у підвищенні ефективності та якості їх професійної діяльності. Крім того, юридична психологія ставить перед собою наступні цілком конкретні завдання:

1. 
   Дослідження психологічних механізмів, що сприяють або перешкоджають ефективному засвоєнню правових норм.
2. 
   Виявлення психологічної природи правопорушень та факторів, що обумовлюють социопатогенеза, з виробленням заходів щодо їх нейтралізації.
3. 
   Розробка психологічних основ кримінально-правового, цивільно-правового, адміністративно-правового, сімейного законодавства та процесу його застосування, інших правовідносин між людьми.
4. 
   Дослідження психологічних особливостей професій юридичної праці в цілому і окремих видів правоохоронної діяльності (слідчого, судді, адвоката).
5. 
   Психологічне забезпечення правоохоронної діяльності юристів різної спеціалізації, найбільш ефективного застосування ними норм права, надання їм психокорекційної допомоги в їх повсякденній роботі в умовах значних нервово-психічних перевантажень, розробка професіограм професійної діяльності юристів різної спеціалізації, створення надійної системи професійного відбору на службу в правоохоронні органи.
6. 
   Вивчення індивідуально-психологічних особливостей правопорушників і злочинців.
7. 
   Вивчення механізмів злочинної поведінки, мотивації окремих видів злочинів.
8. 
   Дослідження психологічних механізмів виправної системи покарання в плані ефективного виправлення поведінки засуджених та профілактики рецидивів повторних правопорушень.
9. 
   Спільна з кримінологами розробка заходів профілактичної роботи, спрямованої на скорочення злочинності в країні.

І це тільки самі основні і затребувані на сьогодні завдання ЮП.

Механізм протиправної поведінки має складну природу, тому при його вивченні необхідний системний підхід, який передбачає комплексне використання правових психологічних дисциплін: кримінального, правового, громадянського права, криміналістики тощо, як загальна, вікова, соціальна, педагогічна, медична, психології управління і спілкування, психіатрії. Зміст юридичної психології припускає наявність наступних розділів:

1. 
   Методологічний. Включає в себе предмет, завдання і методи вивчення, використовувані в рамках даної науки. Історичний аспект розвитку юридичної психології;
2. 
   Правова психологія - розділ, що вивчає психологічні механізми правової соціалізації особистості, десоціалізацію, що призводять до правопорушень;
3. 
   Кримінальна психологія - розділ, що вивчає психологічні особливості особистості злочинця, мотивацію злочинної поведінки, психологію злочинних груп;
4. 
   Психологія юридичної праці - розділ, що вивчає психологічні характеристики процесуальної діяльності, психологічні основи судочинства та інших видів діяльності працівників правоохоронних органів;
5. 
   Проблеми судової психологічної експертизи;
6. 
   Психологія засуджених (пенітенціарна психологія), що вивчає особливості особистості засуджених, психологічні основи їх реабілітації, методи психолого-педагогічного впливу на них, з метою корекції поведінки і подальшої адаптації.

Методи юридичної психології

Основними методами, які використовуються юридичною психологією - це різні методи бесіди та опитування, методи узагальнення та аналізу матеріалів справи і незалежних характеристик, структурного і структурно-генетичного аналізу, біографічний метод, психодіагностичні методи, методи спостереження і експерименту, вивчення результатів діяльності особистості, метод вивчення окремого випадку.

Зокрема, розмова будується на довірчому спілкуванні з дослідженим особою за допомогою непрямих, непрямих питань, через які формуються загальні особистісно-значимі точки дотику, що робить опитування більш ефективним і ускладнює можливість формування брехливих умовиводів і висловлювань.

У цілому, метод опитування - це збір первинних даних, на основі вербальної комунікації. При дотриманні певних правил він дозволяє одержати надійну інформацію про події минулого і сьогодення, про суб'єктивні станах особистості. Використовувані психологами і слідчими методи опитування мають деякі відмінності за формою і характером їх організації. Так, вони можуть проводитися усно чи письмово, індивідуально або в групі, один раз або багаторазово. Питання можуть формулюватися в прямій формі (відповідь слід розуміти в тому ж сенсі, як його розуміє опитуваний) і непрямий (відповідь припускає розшифровку в іншому, прихованому від відповідального сенсу). Вони можуть мати відкритий (що закликає до докладного опису предметів і явищ) або закритий (конкретика типу «так» чи «ні») характер. При опитуванні важливий грамотний баланс відкритих і закритих питань, що підвищує ефективність в отриманні потрібної інформації. Цьому можна швидко навчитися і закріпити в роботі.

Методи спостереження може бути зовнішніми (сторонніми), внутрішнім (включеними) і самоспостереження.

Зовнішнє спостереження веде експериментатор. Він описує зовнішність особистості, її зміни, рухові і емоційні реакції, поведінку. Для реєстрації спостереження можуть використовуватися технічні засоби: запис мови на магнітофон, застосування фотозйомки і кінозйомки. Але в умовах попереднього слідства і судового розгляду технічні засоби можуть бути застосовні тільки в рамках процесуального закону, тут є певні обмеження щодо використання оперативної інформації. Але дані, одержувані в ході спостереження за поведінкою обстежуваного при допитах, очних ставках, слідчому експерименті можуть допомогти в судовому засіданні більш чітко визначити стійкі особистісні властивості, особливості звичного реагування в кризових ситуаціях.

Зовнішнє спостереження може бути й опосередкованим в тому випадку, коли аналіз і висновки за результатами спостереження робить особа не бере участь у спостереженні. У такому вигляді спостереження великого значення набуває ретельність фіксації та об'єктивність результатів спостереження. Це досягається використанням технічних засобів відео-та звукозапису.

Включене спостереження використовується при вивченні закритих «соціальних груп», коли дослідник входить в соціальну ситуацію в якості її учасника, приховуючи справжні мотиви своєї поведінки. Перевагою цього методу є вивчення та різних аспектів життєдіяльності закритих соціальних груп. Але у цього методу є і свої небезпечні сторони (впровадження у злочинну групу, в тюремну камеру).

Самоспостереження (інтроспекція) - метод суб'єктивного спостереження за своєю поведінкою, станом і наступний аналіз. Основний недолік цього методу - суб'єктивність отриманих даних, залежних від особистісних особливостей спостерігача, його спрямованості і теоретичної підготовленості і т.д.

Експеримент. Експериментальні методи зіграли величезну роль у перетворенні психологічних знань. На основі експериментальних даних психологія виділилася з філософії і сформувалася як самостійна наука.

У середині минулого століття в фізіологічних лабораторіях досліджувалися елементарні психічні функції - відчуття, сприйняття. Одним з перших таку лабораторію заснував Вундт у Лейпцизі. С.С. Корсаков з приводу В. Вундта зауважив, що йому вдалося зробити значний крок у психологію тому, що він був фізіологом. У Вундта вчилися багато фахівців, які приїжджали з інших країн, а потім поверталися на батьківщину і там відкривали експериментально-психологічні лабораторії. Експериментальний метод необхідний при дослідженні причинно-наслідкових зв'язків між психічними явищами. При проведенні існують певні етапи. Спочатку йде формулювання проблеми, потім розробляється методика. Планується сам експеримент. Дослідник проводить серію дослідів і фіксує кількісні характеристики, які потім аналізуються, піддаються математичній обробці.

Специфіка експерименту як методу психологічного дослідження полягає в тому, що в ньому цілеспрямовано і продумано створюється ситуація, в якій досліджуване властивість виділяється, виявляється і оцінюється найкраще. Крім того, він дозволяє надійніше, ніж всі інші методи робити висновки про причинно-наслідкових зв'язках досліджуваного явища з іншими феноменами, науково пояснювати походження явища і його розвиток.

Є три основні різновиди експерименту: природний, асоціативний і лабораторний. Один від одного вони відрізняються тим, що дозволяють вивчати психічні явища в умовах, більш віддалених або наближених до дійсності. Природний науковий експеримент організується і проводиться в життєвих умовах, де експериментатор створивши необхідні умови практично не втручаються в хід подій, фіксуючи їх в тому вигляді, як вони розгортаються самі по собі. Лабораторний експеримент передбачає створення деякої штучної ситуації, в якій досліджуване властивість можна найкраще вивчити.

Третій різновид експерименту - асоціативний експеримент. Раніше він називався саме так. А сьогодні частіше його називають детектором брехні. Суть його полягає в тому, що випробуваному пропонується на кожне пред'явлене слово відповісти першим словом, яке прийде в голову. Які утворювались при цьому асоціації аналізувалися психологами і з відомою часткою ймовірності могли вказувати на причетність особи у вчиненні правопорушення. У 30-х роках ХХ століття наш співвітчизник А.Р. Лурія удосконалив цей експеримент, ввівши з називанням слова-асоціації та необхідність дослідження відповідної м'язової реакції, навіть мінімального руху, яке фіксувалося на екрані. Пізніше сюди підключився аналіз зміни частоти і глибини дихання, частоти серцевих скорочень - пульсу, зміні вологості шкірних покривів. У підсумку цей вдосконалений метод з'явився прообразом сучасного детектора брехні, поліграфа, який знайшов саме широке застосування в слідчій і судовій практиці. Така апаратура сьогодні є на службі не тільки у слідчих розвинутих зарубіжних країн, але й практично у всіх великих підрозділах нашої вітчизняної слідчої системи.

В останні роки в рамках психології інтенсивно розвивається психодіагностика, яка визначається як галузь психологічної науки, що розробляє методи виявлення і вимірювання індивідуально-психологічних особливостей особистості.

Психодіагностичні методи досить швидко і надійно забезпечує збір даних, на основі якого і може бути сформульовано висновок про вираженість психофізіологічних особливостей одного випробуваного або груп.

Дані психодіагностичних методик послужили основою застосування в судовому процесі психологічної експертизи.

Основним методом у психодіагностиці є тест (від англ. TEST - досвід, проба), що використовує стандартизовані питання і завдання (тести) мають певну шкалу значень.

Говорячи про історію цього методу, слід згадає англійського вченого Френсіс а Гальтона (1822 - 1911), який в кінці 19 століття винайшов перші такі тести і провів науково обгрунтовані випробування тестуванням. У своїй лабораторії в Лондоні за невелику плату він тестував усіх бажаючих, які прагнули визначити свої фізичні і психологічні здібності. Тому Гальтона називають першим у світі практикуючим психологом. Свої методи дослідження він назвав словом «тест», яке широко увійшло в сучасний психологічний лексикон.

Справжню популярність тести отримали після опублікування в 1908р. французьким психологом А. Біне, Т. Симоном шкали розумового розвитку для дітей і школярів. Ці тести стали дуже популярні в Німеччині, Росії та США. Біне шукав психологічні засоби, за допомогою яких вдалося б відокремити дітей здібних, але ледачих, від тих, хто страждав вродженими дефектами.

Експериментальні завдання А.Біне перетворив на тести, встановивши шкалу, де кожний розподіл містило завдання, здійсненне нормальними дітьми певного віку. У Німеччині Вільям Штерн (1871 - 1938) ввів поняття «коефіцієнт інтелекту» (англ. «Ай-Кью»). Цей коефіцієнт співвідносив «розумовий» вік, що визначається за шкалою Біне, з біологічним віком. Якщо коефіцієнт був менше одиниці, то це свідчило або про затримку розумового розвитку, коли розумовий вік нижче біологічного, або про обдарованість, якщо розумовий вік був вище одиниці.

Залежно від способу пред'явлення матеріалу і допоміжних засобів виділяють різні типи тестів: тести, що виконуються індивідуально і групою; усно і письмово, вербально і невербально.

Вербальні - це тести, здійснювані в словесно-логічній формі. Невербальні тести, представлені кресленнями, графіками, картинками, малюнками, відображають ті чи інші предмети або їх властивості або явища, що вивчаються. При цьому аналізується емоційний і особистісне ставлення досліджуваного до пропонованим матеріалами.

Розрізняють тести, вивчають особливості уваги, пам'яті, мислення, інтелекту, здібності та досягнення, а також психологічні властивості особистості.

При проведенні психологічної експертизи психологи-експерти досить часто використовують проективні тести, які розглядаються як прийоми опосередкованого вивчення особистості, у відповідях якої проявляються і індивідуальні особливості (установки, відносини) і емоційні стани. Найбільш поширений і апробований проективними тестами є: тест Роршаха, ТАТ, Розенцвейга, «незакінчені речення», колірний тест Люшера і т.д.

Якщо в якості випробуваного виступають псіхотравмірованние особистості або діти, психологи використовують рисункові тести: «Будинок, дерево, людина», «Моя сім'я», «Неіснуюча тварина» і т.д. Такий підхід виправданий при проведенні допиту у неповнолітніми, якщо пережита ними ситуація їх психотравмуючих. Наприклад, дівчинка, як показав досвід психотерапії, яка піддалася сексуальному насильству з боку п'яного батька, була не в змозі відповідати на прямі запитання слідчого. У психіатричній практиці це далеко нерідкий випадок. За світовою статистикою відомо, що кожен двадцятий сучасна дитина піддається або піддавалася тим чи іншим формам сексуального насильства з боку близьких родичів (П.С. Гуревич).

Цілком зрозуміло, що не можна вести з дитиною розмову на цю тему впрямую. Це може не тільки травмувати дівчинку, але навіть зруйнувати весь процес психотерапії. Ось тут і приходять на допомогу рисункові тести, інші психологічні методи. І через них в ігровій манері можна отримати потрібну інформацію, яка в подальшому може послужити більш ефективному дізнанню.

Метод вивчення продуктів діяльності (малюнків, ліплення з пластиліну, випалювання, випилювання і т.п.) широко використовується в психології для вивчення особистісних особливостей.

Психологія використовує також статистичні методи, що дозволяють математично обробити результати досліджень. Статистичні методи дозволяють встановити певні залежності між спостережуваними змінними.

Всі психологічні методи можуть бути розділені на дві групи: методики високого рівня формалізації та малоформалізованние (проектівние, рисункові).

У діагностичному обстеженні необхідно поєднання формалізованих методик і малоформалізованних. Використання малоформалізованних методів вимагає високого професіоналізму, оскільки дають результати, які мало залежать від особистості психолога.

Малоформалізованние методи дають можливість познайомитися з біографією людини і його життєвими цінностями, задоволеністю своїм місцем і роллю в колективі.

При проведенні слідчої роботи широко використовується метод спрямованої бесіди. В ході неї уточнюються особливості поведінки посягателя в період, що цікавить. Прицільно з'ясовуються його відношення до тих чи інших сторонах життя, моментам кримінального події, відчуття, оцінки, деталізуються біографічні відомості. Бесіда може стати і своєрідним прийомом прояснення рівня психічного розвитку, обізнаності про різні сторони життя, способом виявлення деяких характерологічних та особистісних властивостей.

Під поняттям «документальне джерело» розуміються матеріали кримінальної справи, щоденники, фотографії, записи на кіноплівці, матеріали засобів масової інформації. Психологічний аналіз документів кримінальної справи допомагає визначити психічні закономірності, прийняті до уваги при виробництві низки слідчих дій, мотивацію рішення судді, який виніс те чи інше постанову. У психологічному вивченні протиправних дій психологічний аналіз матеріалів кримінальної справи є центральним прийомом. Решта методи використовуються як додаткові для перевірки психологічних гіпотез, що виникають у слідчого.

За допомогою аналізу матеріалів кримінальної справи отримують відомості про поведінку особи в ситуації злочину, до і після його вчинення, про динаміку розвитку ситуації. Кримінальна справа може містити інформацію про змістовної і структурної стороні провідних особистісних мотивів, простежити процес формування мотиваційної сфери, ретроспективно відновити емоційний стан злочинця, зрозуміти його ставлення до подій. До таких відомостей належать дані про самовідчутті, зовнішньому вигляді, що даються людині характеристики і пр.

Особливе місце у вивченні особистості займає графологія - наука, що ставить своєю метою визначення індивідуальних властивостей особистості по особливостях почерку. По почерку можна визначити стать людини, рівень освіти, емоційний стан, порушення психіки і т.д.

В рамках проведених у судовій та кримінальної психології використовують біографічний метод вивчення особистості підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, хоча ця схема вивчення особистості може відноситися до будь-якого об'єкта психологічного дослідження.

Вивчення особистості біографічним методом включає:

1. 
   Соціально-демографічні дані;
2. 
   Кримінально-правові дані;
3. 
   Медичні дані: стан фізичного і психічного здоров'я;
4. 
   Зовнішні (фізичні) дані: особа; зростання; вага і статура; голос;
5. 
   Життєвий шлях: батьки, дитинство, школа, навчальні заклади;
6. 
   Спосіб життя: сім'я, професія, спеціальність;
7. 
   Морально-правова поведінка в кризових ситуаціях;
8. 
   Здібності: інтелектуальні (схильність до фантазування, реалістичність, бідність уяви); спеціальні здібності;

Опитування неповнолітніх осіб з поведінкою, що відхиляється і малолітніх злочинців необхідно проводити за наступною схемою (А.Є. Личко):

1. 
   Навчання - причина неуспіху, відношення з вчителями і однокласниками; порушення дисципліни і чим вони викликані;
2. 
   Плани на майбутнє, співвідносити бажане та можливе;
3. 
   Відносини з однолітками - наявність близького друга або компанії приятеля, становище серед товаришів;
4. 
   Збільшення в сьогоденні і минулому;
5. 
   Ставлення з батьками та внутрісімейні відносини - склад сім'ї, хто з її членів займає вихованням і з ким у сім'ї підліток найбільш близький;
6. 
   Порушення поведінки в минулому - прогули, дрібне хуліганство, втечі з дому, перебував на обліку в інспекції у справах неповнолітніх і чому;
7. 
   Найбільш важкі події в минулому житті і реакція підлітка на них;
8. 
   Перенесені соматичні захворювання, можливі черепно-мозкові травми, особливо легкі, які могли залишитися невідомими батькам (бійки, заняття спортом і т.п.)
9. 
   Сексуальні проблеми. Необхідно попередити також, що всі повідомляються підлітками відомості не будуть передані ні батькам, ні іншим особам без згоди підлітка.

Дослідження закінчується складанням психологічної характеристики особистості. Складання характеристики допомагає орієнтуватися в зібраному матеріалі, сприяє виявленню та усуненню наявних протиріч, дозволяє встановлювати соціально-психологічні причини скоєного злочину (якщо досліджуване особа - обвинувачений).

Крім цього, в юридичній психології в міру необхідності можуть бути використані практично всі методи, властиві загальної та соціальної психології. Але існують і суто спеціальні методи, які не зустрічаються в інших галузях психологічних знань. До їх числа можна віднести наступні:

1. Метод складання психологічного портрета злочинця.

2. Метод психологічного аналізу кримінальної справи і складання рекомендацій слідчо-оперативним працівникам.

3. Метод судово-психологічної експертизи (не плутати з медичної СПЕ).

4. Метод «слідчого» або «розшукового» гіпнозу (використовується обмежена).

5. Метод виявлення приховуваних обставин, лжесвідчення та ін

Всі зазначені вище методи озброюють юристів ефективною зброєю у сфері розкриття та розслідування злочинів.

Короткий історичний нарис розвитку юридичної психології.

Юридична психологія має тривалий історичний шлях розвитку наукового знання, роз'яснював причини злочинності і намічається науково обгрунтовані підходи до вирішення даної соціальної проблеми.

У розвитку ЮП можна умовно виділити декілька основних етапи:

Дата добавления: 2014-01-11