Психологічні основи попереднього розслідування

Психологічні особливості слідчої діяльності (огляд місця події, обшук, затримання, допит свідків, потерпілих, підозрюваного, обвинуваченого, очна ставка, впізнання, слідчий експеримент, призначення, проведення судово-психологічної експертизи)

Важливою складовою частиною слідчої (судової, адвокатської) діяльності є дослідження соціально-правових відносин між різними суб'єктами права, пізнання істини в процесі розслідування злочинів або в ході вирішення цивільно-правових спорів, встановлення причин виникнення всілякого роду конфліктів у суспільстві, що і формує її психологічну специфіку.

До неї входить необхідність професійного спілкування, як з потерпілим, так і з підозрюваним або обвинуваченим, свідками, непрямими учасниками правопорушення, з представниками і відповідальними особами різних установ та організацій, структур влади і т.п.

Однак реалізація даної діяльності строго регламентована, і здійснюється у відповідність з існуючим законодавством.

У російському законодавстві діє цілий ряд правових норм, що регламентують порядок дослідження, вивчення, пізнання тих чи інших правопорушень, встановлення істини при вирішенні різних конфліктних ситуацій кримінального чи цивільно-правового характеру.

У кримінально-процесуальному законодавстві детально розроблена процедура спеціальних слідчих (судових) дій, основне призначення яких полягає в тому, щоб дізнавач, слідчий, суд, використовуючи закономірності пізнавальних (когнітивних) процесів, мали можливість встановлювати істину у справі. До таких дій слід насамперед віднести: огляд місця події, місцевості, приміщень, предметів, у тому числі трупа, документів, різних речових доказів, обшук і виїмку, пред'явлення для впізнання, слідчий експеримент, експертизу, а також допит, в тому числі на очній ставці, різних учасників кримінального процесу. Ряд аналогічних дій може проводити суд і при розгляді гаржданско-правових спорів оглядати речові докази, досліджувати різного роду документи, при необхідності призначати експертизи (ст. 66, 72, 75, 78 ЦПК РРФСР).

Але юристам, залученим до процесу пізнання, необхідні знання не тільки процесуального порядку проведення цих дій, але і психологічних особливостей поведінки осіб, що беруть участь в них, оцінюють доказову інформацію, яку отримують за допомогою цих дій. Тому необхідно розглянути найбільш поширені слідчі дії, які мають найбільш виражений пізнавальний характер.

Одним з них є огляд місця події. Це процесуальна дія припускає проведення слідчого (судового) огляду речових доказів, виявлених на місці скоєння злочину. Воно є одним з найпоширеніших і в той же час найбільш відповідальним слідчою дією насамперед зважаючи своєї неповторності. Зазвичай з нього, як правило, і починається весь процес пізнання правопорушення.

Для підвищення якості огляду необхідно знати про існування щонайменше двох об'єктивних, але різноспрямованих феноменів:

1. 
   Яким би витонченим не був правопорушник, він завжди на місці події залишає сліди, які можуть його викрити.
2. 
   З тих чи інших причин слідчі деколи не можуть своєчасно виявити ці сліди.

Чи можна це пояснити тільки несумлінним ставленням слідчого до огляду або низьким рівнем його професіоналізму, або витонченістю злочинця - мабуть ні. Так як існують і інші суто психологічні причини, які негативно впливають на поведінку слідчого та якість проведеної ним роботи.

Щоб максимально підвищити якість огляду місця події необхідно мати тверду психологічну установку, що ^ МІСЦЕ ПОДІЇ - ЦЕ важливим джерелом інформації про психологічні особливості особистості злочинця.

Це перш за все простір, на якому розгортається предметна діяльність особи, яка вчинила злочин, а також потерпілого, свідків, а в подальшому - слідчого, понятих, фахівців.

Різна спрямованість дій цих осіб по-різному відбивається на матеріальних об'єктах, які, в свою чергу, впливають на їх психіку, залишаючи в них у свідомості сліди психічного відображення у вигляді різних образів, викликаючи певні емоції, почуття, вносячи в їх поведінку непередбачені «перешкоди», до впливу яких вони не завжди бувають готові. Тобто спостерігається взаємний вплив один на одного суб'єктів кримінально-процесуальної діяльності і матеріальної обстановки місця події.

У діях злочинця на місці події виявляються особливості його психічних процесів (сприйняття, пам'яті, мислення), психічний стан, яке у нього було при вчиненні злочину, різні психічні властивості особистості: темперамент, характер, його здібності, навички, вміння, установки, особливості мотивації.

Особливо наочно в обстановці місця події відбиваються потреби злочинця, спрямованість його особистості на їх задоволення, мотиви, що спонукали скоїти його даний злочин. Наприклад, сліди розкрадання зі складу вино-горілчаних виробів або аптечного складу, де зникли певні медикаменти (наркотичні засоби), вказують на можливих виконавців (особи, що вживають наркотичні речовини чи займаються їх збутом). Характерні ознаки може містити місце події, пов'язане із згвалтуванням та вбивством потерпілої. Про певні сексуальні збочення злочинця можуть свідчити пошкодження на трупі його жертви.

Способи вчинення та приховування злочину також можуть наочно свідчити про здібності, навичках, психомоториці, інтелекті злочинця, тобто вказувати на індивідуальний стиль його діяльності (злочинний почерк), заснований на типологічних властивостях його нервової системи, що дозволяє судити про його звички, заняттях, професійної діяльності. Незважаючи на різне предметне зміст, звичний спосіб вчинення засвоєних дій (динамічний стереотип - по І.П. Павлову), «модус реагування» у людини практично не змінюється.

По залишених на місці події слідах за допомогою методу складання психологічного портрета злочинця вдається скласти уявлення про особливості його характеру, поведінки, емоційного стану в момент скоєння злочину і навіть про його деяких зовнішніх, фізичних даних.

Так при розслідуванні кримінальної справи А.Чікатіло за характером ушкоджень на трупах було складено опис вбивці, яке допомогло в його пошуку, і згодом багато в чому підтвердилося. Слідчі і психологи встановили, що це чоловік старше 25-55 років, високого зросту, м'язистий, з 1 гр. Крові, з розміром взуття 44, ходить з дипломатом, в якому носить гостро заточені ножі. Ймовірно судимий за сексуальні злочини, і страждає порушенням психіки у формі статевих збочень (онанізм, педофілія, некрофілія, гомосексуалізм, садизм). Можливо страждає імпотенцією. Знайомий з анатомією людини. Рід його занять передбачає свободу пересування. Це допомогло висунути версії про осіб, можливо причетних до скоєння злочину.

Не можна також не враховувати і особливості поведінки злочинця в момент скоєння злочину, так як сама злочинна діяльність є потужним дезорганізують всі психічні процеси фактором. Злочинна діяльність завжди супроводжується страхом бути захопленим на місці злочину, дефіцитом часу, психологічним та фізичним опором об'єктів злочину. Все це породжує стан нервово-психічної й емоційної напруженості, порушує гнучкість розумових процесів, звужує поле сприйняття, послаблює увагу до своїх дій. З цієї причини різко зростає ймовірність здійснення різних помилкових дійств ий, які не входили в заздалегідь продуманий злочинцем план, але досвідчений криміналіст повинен знати про можливе їх існування. Бо нерідко саме за рахунок цих помилок злочинця вдається пролити світло на справжні мотиви злочину і встановити винних.

Психологічна зв'язок злочинця з місцем події має далеко не однозначний характер. Не тільки сам злочинець видозмінює обстановку на місці події, але й самі обставини злочину (і навіть саме місце злочину) в подальшому тривалий час впливають на його психіку, надаючи сильний негативний вплив на свідомість і поведінку, порушуючи адекватні форми реагування на різні подразники, викликаючи в свідомості стійкі вогнища застійного збудження.

Періодично виникають негативні спогади, пов'язані із злочином, нерідко викликають у злочинця так звані вторинні слідові афекти. Вони порушують асоціативні зв'язки, фізіологічні процеси, координацію дій, рухові реакції, що не може не відбиватися на матеріальних об'єктах місця події, на поведінці самого злочинця. Цей стан можна проілюструвати показаннями одного обвинуваченого у вбивстві і замаху на згвалтування: «... вчинене вбивство дуже сильно гнітило, давило страшним вантажем. Мені хотілося кудись піти, забутися. Все валилося з рук, не хотілося працювати. Я був у якомусь сум'ятті, перед очима стояла жінка, яку я вбив. Мені було страшно...».

Подібні приклади сильного емоційного розладу психічних процесів за рахунок впливу емоційно забарвлених образів, пов'язаних з місцем скоєння пригоди далеко не поодинокі, і зустрічаються навіть у осіб з сильним типом нервової діяльності. У цьому випадку говорять про наявність негативних обставин психологічного характеру, які хоч і не є доказами у справі, але за певних умов можуть розглядатися як докази поводження і спонукати слідчого звернути увагу на вивчення обставин життя людини, виявляє неадекватні форми реагування на що відбуваються навколо нього події.

Крім цього, здійснюючи злочин, злочинці нерідко намагаються направити слідчого по хибному шляху, для чого на місці події влаштовують різного роду інсценізації, побрасивают речові докази, що вказує на причетність до злочину іншої людини або маскують істинне злочин іншим правопорушенням або обставиною (крадіжка, грабіж або вбивство з підпалом будинку, пошкодженням електропроводки і т.п.). Показниками інсценувань на місці події є: ознаки приховування, знищення окремих слідів злочину, демонстративний характер ознак менш небезпечного злочину, ознаки вчинення несумісних злочинних дій та інші.

Дата добавления: 2014-01-11