Значення поживних речовин у забезпеченні енергетичних потреб організму при фізичних навантаженнях

Тема: Роль харчування у відновленні працездатності спортсменів

Лекція № 5

1. Значення поживних речовин у забезпеченні енергетичних потреб організму при фізичних навантаженнях.

2. Калорійність харчового раціону спортсменів в залежності від виду енерговитрат.

3. Збалансованість харчового раціону спортсменів за вмістом основних поживних речовин (білків, жирів, вуглеводів)

4. Режим харчування і питний режим спортсменів.

5. Особливості харчування спортсменів в період відповідальних змагань.

У процесі напружених тренувань і особливо змагань харчування є одним із провідних факторів підвищення працездатності, прискорення відновлювальних процесів в організмі спортсмена і боротьби з стомленістю. Зростання фізичного навантаження призводить до підвищення витрат енергії, а також до збільшення потреби організму в деяких поживних речовинах, зокрема у вуглеводах, білках і вітамінах.

Основною енергетичною речовиною для спортсменів є вуглеводи. Глікоген м'язів є головним джерелом вуглеводів в організмі (300—400 г або 1200—1600 ккал), потім іде глікоген печінки (75—100 г або 300—400 ккал) і, нарешті, глюкоза крові (25 г або 100 ккал). Ці величини варіюють у широкому діапазоні в людей залежно від таких факторів, як вживання їжі і умови тренувальних занять.

Енергетика тренувального процесу показала, що вуглеводи є найкращим джерелом для фізичного навантаження, яке виконується при 65 % МСК і вище – рівнях тренувань і змагань більшості атлетів. М'язовий глікоген найбільш швидко використовується на ранніх стадіях вправ і залежить від їх інтенсивності. Існує прямопропорційна залежність між кількістю м'язового глікогену до фізичного навантаження та часом виконання вправ при 70 % МСК: чим більший вміст глікогену до навантаження, тим вищий потенціал витривалості.

Необхідний рівень глюкози в крові як у спокої, так і при навантаженні підтримується за рахунок запасів глікогену в печінці. Коли вихід глюкози з печінки не може більше підтримувати поглинання м'язової глюкози під час тривалого навантаження, кількість глюкози в крові падає. У цей час більшість спортсменів відчувають стомлення м'язів, інтенсивність виконання навантаження у них знижується. У частини спортсменів виявляються симптоми, типові для гіпоглікемічного стану.

Істотно впливає на енергетичні витрати рівень тренованості. Спортивне тренування зменшує витрати енергії, охороняє організм спортсмена від перевтоми, скорочує період відновлення сил після роботи, дає можливість швидко розвивати значне напруження. Науковими дослідженнями встановлені особливі зміни в обміні речовин у тренованих спортсменів: порівняно нижчий рівень молочної кислоти в крові, більш швидке усунення кисневої заборгованості,перехід на невуглеводні джерела енергії.

Відомо, що при короткотривалих, але інтенсивних фізичних навантаженнях організм одержує енергію за рахунок окислення вуглеводів; при тривалих навантаженнях невеликої інтенсивності „спалюються” переважно жири. Вважають, що процес окислення жирів пов'язаний з виснаженням резерву вуглеводів. Це відбувається вже через 5-20 хв після початку фізичних навантажень (роботи). У недостатньо підготовлених людей при тривалій напруженій роботі вміст глюкози в крові, яка є основним енергетичним субстратом, може вдвічі понизитись в порівнянні з нормою. У тренованих спортсменів подібного зниження не відзначається, тому що в них підсилюється здатність використовувати жири як енергетичний ресурс.

У тренованих спортсменів енергетика м'язів забезпечується майже повністю за рахунок „спалювання” жирів. Дослідженнями встановлено, що споживання глюкози у спортсменів, які тренуються на витривалість (марафонський біг) вповільнюється, і значного виснаження резервних вуглеводів не відбувається. Одночасно спостерігається підвищення окислення жирних кислот.

Мобілізація вільних жирних кислот з жирових клітин відбувається вже на самому початку м'язової роботи у зв'язку із впливом симпатичної іннервації. При наявності великої кількості вільних жирних кислот гальмується споживання м'язами глюкози, що сприяє використанню насамперед багатих енергією (1 г жиру – 9 ккал) і наявних у великій кількості жирів та скороченню витрат глюкози. Це у свою чергу веде до збереження рівня глюкози в крові, зниження якого надзвичайно відчутно для ЦНС.

На практиці це означає, що всі тривалі навантаження, які відрізняються невисокою інтенсивністю навантаження, і не потребують максимального напруження сил, можуть бути забезпечені переважно за рахунок витрати жирів. Однак, зі збільшенням інтенсивності навантаження частка жирів у забезпеченні енергією зменшується і зростає роль вуглеводів. Зі збільшенням ступеня тренованості зростає величина навантаження, при якій ще можливе використання жирів як джерела енергії.

Дата добавления: 2014-01-11