Керівництво і лідерство у малих групах

Організація внутрігрупового життя, забезпечення різ­номанітних аспекті. життєдіяльності групи та управління нею безпосередньо пов'язані з вирішенням проблеми лі­дерства і керівництва..

Єдність, організованість, мобільність соціальної групи залежать від багатьох зовнішніх (особливості структури, в яку група включена) і внутрішніх чинників. Впливовими чинниками внутрігрупової єдності є керівництво і лі­дерство.

Керівництво — здійснюваний індивідом чи колективним суб'єк­том соціально психологічний вплив на інших людей з метою структурування дій та відносин у групі (організації). Керівництво є суто управлінським феноменом, офіцій­но регламентованим соціально організованим процесом. Реалізують функції керівництва спеціалізовані структури (у великих організаціях), а також безпосередньо керівник.

Керівник — індивід, на якого офіційно покладені функції управлін­ня і організації діяльності в групі (установі, фірмі та ін.).

З феноменом керівництва пов'язаний феномен лідерства у групі (організації). Вони іноді бувають тотожними, а часом породжують у своїй взаємодії протистояння і конфлікти.

Лідерство (англ. — провідник, ведучий, керівник) — один з процесів організації й управління малою соціальною групою, який сприяє досягненню групових цілей в оптимальні терміни та з опти­мальним ефектом.

Лідерс­тво спрямоване на пробудження в членів групи мрії, до якої вони прямуватимуть, наснаження їх необхідною для цього енергією. Ефективність його залежить від наявності у соці­альній групі визнаного всіма, авторитетного лідера.

Лідер — наділений найбільшим ціннісним потенціалом індивід, який має провідний вплив у групі.

Між лідерством і керівництвом, керівником і лідером існують певні відмінності:

- діяльність лідера і керівника має неоднакову спря­мованість. Керівник зорієнтований на реалізацію завдань групи, лідер — на її внутрішні інтереси;

—експресивний лідер, стаючи формальним керівни­ком, розвалює групову діяльність.

—існує не так багато груп, яким властиве поєднання в одній особі керівника та лідера. Як правило, такими є наукові колективи;

—у багатьох групах (шкільний клас, студентська гру­па) таке поєднання неможливе через вікові, статусні від­мінності керівника і групи.

Незважаючи на відмінності, керівник і лідер часто ви­рішують і взаємопов'язані проблеми, покликані стимулю­вати групу, націлювати її на розв'язання групових завдань та ін. Чимало спільних рис містять і психологічні характе­ристики їх діяльності, зокрема:

—керівник і лідер є координаторами, організаторами соціальної групи;

—керівник і лідер, хоч і різними засобами, здійсню­ють соціальний вплив у групі;

—керівник і лідер використовують субординаційні відносини (керівник — чітко регламентовані, лідер — заз­далегідь не передбачені).

Висновок з 2 питання:

Отже, особа, яка претендує на роль лідера, передусім має компенсувати недоліки і прорахунки у діяльності групи та її керівника. В такому разі лідер повинен взяти на себе відповідальність за реалізацію інтеграційної та об'єдную­чої функцій. Не менш важливою є регулятивна функція, спрямована на персоніфікацію функціонально-рольових відносин в групі, встановлення і підтримку сприятливих соціально-психологічних відносин, вироблення і під­тримку групових норм. Це особливо важливо для груп, у діяльності яких домінують формальні, позбавлені уваги керівника до підлеглих, відносини. Отже, вирішальна роль лідера полягає в інтеграції членів групи та регулю­ванні взаємин у ній. Намагання придушити вияви у гру­пі лідерської ініціативи зобов'язує лідера підтримувати цю ініціативу в усіх її легітимних формах.

Дата добавления: 2014-01-11