Психологія масових явищ

Психологія великих соціальних груп формується і ви­являється у процесі соціальних відносин і масових комуні­кацій, які багатьма ознаками відрізняються від міжособистісного спілкування.

До найпоширеніших масових явищ у великих групах належать громадська думка, суспільні, масові настрої, мо­да, чутки, паніка.

Громадська думка. Як виразник масової свідомості суспільства, вона виникає з приводу певних подій, явищ суспільного життя.

Громадська думка — публічно виражене і поширене судження, яке містить оцінку і ставлення (приховане, явне) до подій, осіб, ді­яльності груп, організацій, що становлять певний інтерес для сус­пільства.

Функціями громадської думки є регулювання і пропо­нування певної поведінки; оцінювання подій і фактів. Найпоширеніші форми її виявлення — оцінка, скарга, по­рада, схвалення, побажання, незадоволення, осуд, несхва­лення, незгода, протест. Важлива риса — розгляд події, явища з точки зору схвалення чи осуду, тобто оцінення. Отже, відтворення дійсності у громадській думці має пере­важно оцінний характер. Таке оцінювання відтворює по­зицію груп і прошарків суспільства.

На формування і вираження думок впливають ступінь усвідомлення окремими членами суспільства групових ін­тересів, рівень поінформованості, діяльність органів уп­равління щодо вивчення та використання громадської думки та ін. Оскільки громадська думка часто є об'єктом різних впливів і маніпуляцій, вона не завжди адекватно відтворює об'єктивну ситуацію у сфері соціального розвит­ку, політики, економіки.

Громадська думка тісно пов'язана із суспільними нас­троями, які формуються у групах. Разом з настроєм вона утворює умонастрій — спрямованість розуму, спрямова­ність інтересів.

Суспільний настрій. Він є найзначущішою силою, яка спонукає людей до діяльності, визначає поведінку різних спільностей.

Суспільний настрій — переважаючий стан почуттів соціальних груп у певний період.

Суспільний настрій характеризується певною пред­метною спрямованістю (політичний, естетичний), харак­тером та рівнем емоційної напруженості (апатія, депресія, піднесення). Однією з форм суспільного настрою є масо­вий настрій.

Масовий настрій. Будучи реакцією на події та їхнє значення у житті спільноти, масовий настрій здатний за­хопити та об'єднати найрізноманітніші соціальні групи.

Масовий настрій — порівняно тривалий, стійкий емоційний стан груп, який забарвлює їх переживання і проявляється у позитивно­му чи негативному емоційному фоні життєдіяльності спільностей.

Залежно від усвідомлення причин, які зумовили масо­вий настрій, він проявляється або як загальний емоційний фон (піднесення, пригнічення), або як чітко виражений стан (страх, радість, захоплення). Настроям властивий особливий динамізм, який виражається у здатності пере­ходити з одного стану в інший (від глибоко прихованого до відкритого), переростати в антигромадські дії та ін.

Громадські думки і настрої далеко не завжди точно від­творюють ситуацію, що створює фон для різноманітних чуток.

Чутки. Наявність чи відсутність чуток свідчить про конкретний стан соціальної спільності, а також про ефек­тивність, кваліфікованість управління нею.

Чутки — недостовірна або частково достовірна інформація, що надходить від однієї особи або групи, про події, ситуації.

Виникнення і поширення чу­ток зумовлюють такі чинники:

—компенсація емоційної недостатності (той, хто по­відомляє інформацію, отримує задоволення від реакції слухача; слухач також отримує задоволення від сприй­мання нової інформації, яку він вважає надзвичайно важливою);

—намагання утвердитися у групі (використовуючи чутки, індивід намагається здобути або підвищити свій авторитет у групі, сформувати щодо себе певну установку членів групи);

—щире прагнення попередити інших про небезпеку;

—неусвідомлене прагнення ослабити особистісне нап­руження, розсіяти свій страх, своє хвилювання (стосуєть­ся панічних чуток);

—особистісне озлоблення, ворожі почуття стосовно ін­ших (агресивні чутки).

Запобіганню чуткам сприяють профілактичні засоби, активна протидія. Профілактичні засоби здійснюють, пос­луговуючись засобами масової інформації, механізмами зворотного зв'язку.

Паніка. Реальна чи уявна загроза певним соціальним спільнотам, суспільству може спричинити паніку.

Паніка (грец. — несвідомий жах) — емоційний стан, різ­новид поведінки великої сукупності людей, породжений дефіци­том або надлишком інформації, загрозливим впливом зовнішніх умов і виражений почуттям страху.

Виникає паніка у чисельних групах, місцях масового скупчення людей. Передумовою її є некерований страх, спровокований реальною або уявною загрозою. Людям, котрі переживають панічний стан, властиві розгубленість, хаотичність у діях, неадекватність поведінки загалом. Без­посереднім приводом до паніки є певні стимули. Щоб ви­кликати паніку, вони повинні бути або дуже інтенсивними, або зовсім невідомими раніше, такими, що концентрують на собі надмірну увагу. Першою реакцією на такий стимул є потрясіння, сприймання ситуації як кризової. Індивід у такій ситуації інтерпретує подію у межах власного досвіду або пригадує аналогічні ситуації з досвіду інших. Необхід­ність оперативного прийняття рішення заважає логічному осмисленню кризової ситуації і породжує страх. Цей пере­ляк сіє нездорові настрої в оточенні індивіда, що у свою чергу підсилює його страх.

Виникає паніка не у кожному середовищі людей. Вона є породженням багатьох умов і чинників:

— загальна психологічна атмосфера тривоги і невпев­неності великої кількості людей, яка є наслідком пережи­вання небезпеки, законсервованих негативних емоцій і по­чуттів (передпанічна атмосфера);

— наявність чуток, що збуджують і стимулюють паніку;

—ініціювання паніки засобами масової інформації, соціальними, політичними подіями;

—особистісні якості людей, наявність панікерів — лю­дей, схильних до паніки (іноді достатньо незначної їх кіль­кості, щоб паніка охопила велику групу людей);

—збіг обставин (конкретні умови життя великої групи на певному проміжку часу).

Паніка є масовим явищем, що важко піддається вив­ченню, її не можна безпосередньо фіксувати, оскільки ні­коли не відомий заздалегідь час її виникнення. В панічній ситуації важко бути спостерігачем, оскільки, потрапивши у ситуацію паніки, людина тією чи іншою мірою піддаєть­ся їй. Конкретна панічна ситуація стимулює конкретні мо­делі поведінки. Охоплені панікою люди неадекватно оці­нюють ситуацію, перебільшують небезпеку, прагнуть врятуватися втечею (масова втеча), проявляють надмірну метушливість, хаотичність або загальмованість. Різко знижуються їх дисципліна, працездатність, активізують­ся намагання скористатися заспокійливими засобами (лі­ки, алкоголь). Такий стан має здатність стрімко посилюватися, якщо не вжити своєчасних, рішучих, а головне правильних заходів. Запобігти паніці та зупинити її можуть такі системні дії:

—ефективне керівництво соціальними групами, що є передумовою довіри до його дій та інформації, яка надхо­дить від нього;

—чітка поінформованість членів групи про свої функ­ціональні обов'язки, обставини, що спричинили усклад­нення ситуації, регулярне інформування про її розвиток;

—рішучі, інтенсивні дії, здатні вивести людей із шоку, потрясіння.

Певну роль у протидії паніці відіграє знання її механіз­мів. У момент виникнення паніки ефективним засобом протидії може бути рішуче переконання в необхідності зберігати спокій і рівновагу. Надалі необхідно послідовно планувати і регулювати діяльність осіб, які не піддалися панічному стану. Іноді ефективно застосувати надсильний подразник (в армійській практиці — попереджувальний постріл).

Масові явища відіграють велику роль у поведінці спільностей, оскільки є потужними її регуляторами. Тому для збереження соціальної стабільності, гармонії, розвит­ку груп надзвичайно важливо вивчати динаміку громад­ської думки та суспільного настрою, включення в них емо­ційних оцінок дійсності, безпосередні форми вираження масових явищ, здійснюючи за необхідності відповідні про­філактичні, нейтралізуючі заходи.

Дата добавления: 2014-01-11