Організація роботи народного депутата

Питання 3: Організація роботи народного депутата України. Депутатські запити та звернення.

Належне виконання депутатських повноважень з необхідністю вимагає підтримання постійного міцного зв'язку депутата з вибор­цями. Для цього законодавство передбачає широке коло прав депу­тата. У Законі «Про статус народного депутата України» (в редакції Зако­ну від 22 березня 2001 р.) ці права названі «правами народного депутата України у взаємовідносинах із органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, об'єднаннями громадян України та іноземних держав ».

Зокрема, народний депутат України має право на невідкладний прийом керівниками та іншими посадовими особами державних ор­ганів, підприємств, організацій з питань депутатської діяльності. Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 10 квітня 2003 р. № 7-рп/2003 (по справі про гарантії діяльності народного депутата України) невідкладним є позачерговий прийом народного депутата України з питань його депутатської діяльності, який не може бути відкладений на тривалий час і здійснюється керівника­ми та іншими посадовими особами розташованих на території Укра­їни органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, незалежно від їх підпорядку­вання і форм власності, громадських організацій і політичних пар­тій раніше прийому інших посадових осіб та громадян відповідно до попередньо погоджених часу і місця.

Водночас Конституційний Суд зазначив, що положення частини другої статті 17 Закону «Про статус народного депутата України» щодо невідкладного прийому народного депутата України не поши­рюється на Президента України. У мотивувальній частині свого рішення єдиний орган конституційної юрисдикції обґрунтував свою позицію тим, що «серед повноважень Президента України, вичерп­но визначених Конституцією України, відсутній його обов'язок приймати народного депутата України». Таке застереження не сто­сується можливості безперешкодного відвідування народними депу­татами України Секретаріату Президента України, що створюється главою держави для забезпечення своєї діяльності.

Крім того, народний депутат України має право безперешкодно відвідувати будь-які державні органи й органи об'єднань громадян, підприємства, установи, організації з питань своєї депутатської дія­льності. При пред'явленні депутатського посвідчення народні депу­тати користуються правом безперешкодного доступу на підприємства, організації, що знаходяться на території України незалежно від їхньої підпорядкованості, форми власності, режиму таємності. Конс­титуційний Суд України у своєму Рішенні від 10 квітня 2003 р. Хе 7-рп/2003 (у справі про гарантії діяльності народного депутата України) зазначив, що ці права не можуть бути обмежені з підстав підпорядкування, форм власності об'єктів, встановленого на них ре­жиму секретності. Водночас єдиний орган конституційної юрисдик­ції наголосив, що ці права народного депутата мають здійснюватися з урахуванням встановленого законом спеціального режиму доступу на окремі об'єкти, зокрема пред'явлення інших документів, ніж пос­відчення народного депутата України, чи їх оформлення, особистий огляд, огляд та перевірка речей відвідувача.

Народний депутат як представник державної влади у випадку порушення прав та інтересів людини і громадянина, що охороня­ються законом, та інших порушень законності має право на місці вимагати негайного припинення порушення або звернутися з цією вимогою до відповідних органів і посадових осіб. Посадові особи державних органів, адміністрація підприємств, працівники міліції, до яких звернена така вимога, зобов'язані негайно вжити заходів для усунення порушення, а за необхідності — притягнути винних до відповідальності з наступним інформуванням про це народного депутата. У разі невжиття заходів щодо усунення порушення поса­дові особи несуть дисциплінарну, адміністративну або кримінальну відповідальність у встановленому законом порядку.

Народні депутати України мають право також проводити зу­стрічі з виборцями, трудовими колективами, об'єднаннями грома­дян; із правом дорадчого голосу брати участь у роботі сесій місцевих рад та засіданнях їх органів; одержувати повну інформацію з пи­тань, пов'язаних із виконанням депутатських повноважень від будь-яких державних органів, посадових осіб, підприємств, орга­нізацій.

Народний депутат розглядає отримані ним заяви, пропозиції і скарги громадян, вживає необхідних заходів для їх законного й об­ґрунтованого вирішення. За результатами розгляду скарг народні депутати можуть подати депутатське звернення. У разі потреби на­родний депутат може залучати до розгляду заяв, скарг і до прийому громадян посадових осіб державних органів, підприємств, установ.

Депутат не рідше одного разу на рік звітує перед виборцями про свою діяльність і йому забезпечується належні умови для проведен­ня зустрічей із виборцями. Виконкоми місцевих рад або державні адміністрації виділяють приміщення і повідомляють громадян про час і місце зустрічі.

Депутатські запити і звернення.

Серед передбачених законодавством інструментів парламентсь­кого контролю за діяльністю органів публічної влади, підприємств, установ і організацій провідне місце посідають депутатські запити і звернення.

Депутатське звернення — це викладена у письмовій формі про­позиція народного депутата, звернена до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, керівників підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян здійснити певні дії, дати офіційне роз'яснення або викласти свою позицію з питань, віднесених до їхньої компетенції.

Депутат має право депутатського звернення до посадових осіб усіх державних органів і органів об'єднань громадян, керівників підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності й підпорядкованості з питань, пов'язаних із депутатською діяльніс­тю. Своє звернення депутат безпосередньо надсилає посадовим осо­бам або поштою. Воно є обов'язковим для розгляду протягом не більш як 10 днів з моменту отримання. Якщо з об'єктивних причин воно не може бути розглянуте в цей термін, депутату надсилається офіційний лист, у якому викладаються мотиви продовження тер­міну розгляду. Максимальний час розгляду звернення не може бути більшим ЗО днів з моменту його одержання.

Народний депутат, який направив звернення, може бути присут­нім при його розгляді, про що він повідомляє адресата свого звер­нення. Тому посадова особа, відповідальна за розгляд звернення на­родного депутата, зобов'язана завчасно, але не пізніше ніж за день повідомити народного депутата про час і місце розгляду звернення.

Вмотивована відповідь на депутатське звернення повинна бути надіслана народному депутату не пізніш як на другий день після розгляду звернення. Відповідь подається в обов'язковому порядку і безпосередньо тим органом державної влади чи органом місцевого самоврядування, до якого було направлено звернення, за підписом його керівника чи посадової особи, керівником підприємства, уста­нови та організації, об'єднання громадян.

Якщо депутат не задоволений відповіддю на звернення і якщо на його думку посадова особа ухиляється від вирішення питання, що міститься у зверненні, він має право внести депутатський запит.

Депутатський запит — це вимога народного депутата, народних депутатів чи комітету Верховної Ради України, заявлена на сесії Верховної Ради до Президента України, до органів Верховної Ради України, до Кабінету Міністрів України, до керівників інших орга­нів публічної влади, а також до керівників підприємств, установ і організацій, розташованих на території України, незалежно від їх підпорядкування і форм власності, дати офіційну відповідь з пи­тань, віднесених до їх компетенції.

1. Народний депутат не має права звертатися з вимогами чи про­позиціями до судів, до голів судів та до суддів щодо конкретних су­дових справ.

2. Вимога чи пропозиція народного депутата України до керівни­ків органів Служби безпеки України не може бути дорученням щодо перевірки будь-якої інформації про окремих громадян. За відсутно­сті у вимозі чи пропозиції народного депутата достатньої інформації про злочин така вимога чи пропозиція не може бути підставою для прийняття рішення про проведення оперативно-розшукових захо­дів, у разі надходження до органів Служби безпеки вимоги чи про­позиції народного депутата України, пов'язаної з необхідністю про­ведення оперативно-розшукових заходів, керівники цих органів ма­ють діяти з дотриманням вимог, передбачених Законом України «Про Службу безпеки України» і Законом України «Про оператив-но-розшукову діяльність».

3. Народний депутат не має права звертатися до органів прокура­тури і прокурорів з вимогами, пропозиціями чи вказівками у конк­ретних справах з питань підтримання державного обвинувачення в суді, представництва інтересів громадянина або держави в суді у ви­падках, визначених законом, нагляду за додержанням законів орга­нами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання і досудове слідство, нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян, а також до слідчих прокуратури з питань досудо-вого слідства у конкретних кримінальних справах. У разі надхо­дження до органів прокуратури, прокурорів, слідчих прокуратури пропозицій, вказівок і вимог народних депутатів у конкретних справах із вищевказаних питань прокурори і слідчі прокуратури маїоть діяти з дотриманням вимог, передбачених Кримінально-про­цесуальним кодексом, Цивільним процесуальним кодексом, Арбіт-разкним процесуальним кодексом України та Законом України «Про прокуратуру».

4. Народний депутат України не має права звертатися до органів і посадових осіб, що здійснюють функції дізнання і досудового слід­ства, з вимогами і пропозиціями з питань, які стосуються проведення дізнання та досудового слідства у конкретних кримінальних справах. У разі надходження до органів і посадових осіб, що здійс­нюють функції дізнання і досудового слідства, вимог і пропозицій народних депутатів із вище названих питань керівники відповідних органів, слідчі і посадові особи, що здійснюють дізнання, мають дія­ти з дотриманням вимог, передбачених Кримінально-процесуаль­ним кодексом України.

5. Народний депутат України має право на сесії Верховної Ради України звернутися із запитом до Голови Національного банку України про надання інформації, яка становить банківську таємни­цю, а також про здійснення наглядових дій та застосування заходів впливу до банків та осіб, які охоплюються наглядовою діяльністю Національного банку України. Голова Національного банку Украї­ни, розглядаючи запит, має діяти з додержанням вимог законів України «Про Національний банк України», «Про банки і банківсь­ку діяльність» і зобов'язаний повідомити народного депутата Украї­ни про результати розгляду, тобто дати офіційну відповідь. Крім того, народний депутат України має право звернутися до Націона­льного банку України та його посадових осіб з письмовою пропози­цією (депутатським зверненням) про надання інформації, яка ста­новить банківську таємницю, а також про здійснення наглядових дій та застосування заходів впливу до банків та осіб, які охоплю­ються наглядовою діяльністю Національного банку України, якщо це пов'язано з депутатською діяльністю. Голова Національного бан­ку України або інші посадові особи Національного банку України, розглядаючи звернення, мають діяти з додержанням вимог законів України «Про Національний банк України», «Про банки і банківсь­ку діяльність» і повідомити народного депутата України про резуль­тати розгляду.

Література:

1. Конституція України: прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 чер­вня 1996 р. - К.: Юрінком Інтер, 1996.

2. Закон України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» від 23 грудня 1997 р. № 776/97-ВР;

3. Регламент Верховної Ради України від 27 липня 1994 р.;

4. Закон України «Про вибори народних депутатів України» від 18 жовтня 2001 р. № 2766-Ш;

5. Закон України «Про статус народного депутата України» від 17 листопада 1992 р. № 2790-ХІІ (в ред. Закону від 22.03.2001 р. № 2328-ІП, із змінами, внесеними Законами від 04.07.2002 р. № 56-ІУ та від 12.09.2002 р. № 144-ІУ);

6. Постанова Верховної Ради України. «Про забезпечення діяль­ності народних депутатів України» від 26 липня 1994 р № 122/94-ВР (із змінами, внесеними Постановою Верховної Ради України від 20.04.2000 р. № 1679-Ш);

7. Положення про помічника-консультанта народного депутата України, затверджене Постановою Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 р. № 379/95-ВР (із змінами, внесеними згідно з Постановою Верховної Ради України № 575-ХІУ від 08.04.1999 р.);

8. Положення про консультанта депутатської групи (фракції) Верховної Ради України, затверджене Постановою Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 р. № 378/95-ВР;

9. Положення про посвідчення народного депутата України і на­грудний знак «Народний депутат України», затверджене Постано­вою Верховної Ради України від 3 березня 1993 р. № 3038-ХП;

10. Положення про порядок надання народним депутатам Украї­ни службових жилих приміщень і користування ними, затвердже­не Постановою Верховної Ради України від 11 липня 1995 р-№ 286/95-ВР (із змінами, внесеними згідно з постановами Верхов­ної Ради України № 83/96-ВР від 06.03.1996 р., № 215/98-ВР від 14.04.1998 р., № 729-ХІУ від 04.06.1999 р.).

11. Популярна юридична енциклопедія / Кол. авт.: В.К. Пжевський, В.В. Головченко В.С. Ковальський (кер.) та ін. — К.: Юрінком Інтер, 2002.

12. Про державну службу: Закон України від 16 грудня 1993 р. // ВВР. — 1993.

13. Кравченко В.В. Конституційне право України: Навч. посібник. — К.: Інститут економіки і господарського права, 1998. — Ч. 1. — 88 с.

14. Теорія держави і права: Навч. посіб / А.М. Колодій, В.В. Копєйчиков, С.Л. Лисенков та ін.; За заг. ред. С.Л. Лисенкова, В.В. Копєйчикова. — К.: Юрін­ком Інтер, 2002. - 368 с

15. Колодій А.М., Олійник Ю.А. Державне будівництво і місцеве самоврядування в Україні: Підручник / За ред. Я. Ю. Кондратьєва. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 464с.

16. Журавський В. С., Серьогін В. О., Ярмиш О.Н. Державне будівництво та місцеве самоврядування в Україні: Підруч. для студ. вищ. навч. закл. – К.: Концерн “Видавничий Дім “Ін Юре”, 2003. – 672с.

17. Колодій А.М. Принципи права України: Монографія. — К.: Юрінком Інтер, 1998. - 208 с.

18. Колодій А.М., Олійник А.Ю. Державне будівництво і місцеве самоврядування: Навч. посібник. — К.: Юрінком Інтер, 2000. — 304 с.

19. Конституційне право зарубіжних країн: Навч. посібник / В.О. Ріяка (керів­ник авт. кол.), В.С. Семенов, М.В. Цвік та ін.; За заг. ред. В.О. Ріяки. — К.: Юрін­ком Інтер, 2002. - 512 с.

20. Конституційне право України / За ред. В.Ф. Погорілка. — К.: Наукова думка, 1999. - 735 с.

21. Кравченко В.В. Конституційне право України: Навч. посібник. — К.: Інститут економіки і господарського права, 1998. — Ч. 1. — 88 с.

Дата добавления: 2014-01-11