Предмет виконання зобов'язання

Предмет зобов'язання відноситься до його суттєвих умов. Предметом виконання зобов'язання називають річ, роботу чи послугу, що в силу зобов'язання боржник повинен відповідно передати чи виконати (надати) кредитору. Іншими словами, предметом зобов'язання є те, стосовно чого боржник зобов'язаний виконати дію: річ, робота, послуга чи грошова сума.

Предмет зобов'язання може бути один (певна річ), складовим (майно), змішаним (одночасно річ та робота чи послуга). Здебільшого предметом виконання зобов'язання є саме річ. Стосовно неї можуть бути встановлені певні вимоги: імперативні на рівні стандартів, правил, технічних умов тощо чи диспозитивні — за домовленістю сторін. За загальним правилом вимоги до предмета виконання зобов'язань визначаються умовами договору, вимогами закону, а при їх відсутності — відповідно до пропонованих вимог (предмет повинен бути придатний для використання відповідно до свого призначення).

Чинним законодавством визначені особливості в предметі виконання грошових, альтернативних і факультативних зобов'язань. Це стосується тих випадків, коли є декілька предметів виконання в одному зобов'язанні, стосовно чого і встановлені спеціальні правила. Так, у альтернативному зобов'язанні є два та більше предметів виконання. Реалізація боржником будь-якого з них є належним виконанням такого зобов'язання.

Відповідно до ст. 539 ЦК України боржник має право вибору предметів зобов'язання, якщо інше не встановлене договором. Це випливає із актів цивільного законодавства, із суті зобов'язання та звичаїв ділового обороту. Слід підкреслити, що боржник вправі саме вибрати інший предмет зобов'язання, а не ухилитися від цього вибору та виконання зобов'язання. Зробити вибір і виконати зобов'язання він повинен у будь-якому випадку. В ряді випадків умовами зобов'язання може бути передбачене право кредитора вимагати учинення якої-небудь з декількох дій. Наприклад, при виграші у лотерею речового призу управомочена особа вправі одержати цю річ або її вартість. У випадку продажу товару неналежної якості або неналежного виконання робіт кредитор вправі вимагати вибору інших варіантів виконання зобов'язання (ст.ст. 17, 29, ЗО Закону України «Про захист прав споживачів»).

При загибелі предмета виконання в альтернативному зобов'язанні для здійснення вибору предмета виконання можливість виконання залежить від вибору кредитора. Якщо вибір обмежиться предметом, який залишився, то зобов'язання має бути виконане стосовно нього. Навпаки, якщо кредитор вимагатиме предмет, що загинув, що саме по собі є нонсенсом, то зобов'язання припиняється неможливістю його виконання (ст. 607 ЦК України).

Факультативними називаються зобов'язання, у яких є лише один предмет виконання, і боржник вправі (але не зобов'язаний) замінити його іншим, заздалегідь погодженим предметом. Якщо предмет заміни основного зобов'язання погоджено заздалегідь, то згода кредитора на його заміну у подальшому не потрібна.

Заміна основного предмета факультативним являє собою однобічний правочин боржника. Загибель предмета тягне припинення факультативного зобов'язання.

З предметом виконання зобов'язання пов'язана оцінка проведеного виконання зобов'язання, зокрема, стосовно якості предмета. Відповідно до ст. 12 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач вправі вимагати від продавця (виробника, виконавця), щоб якість придбаного ним товару відповідала вимогам нормативних документів, а також інформації про товар. Вимоги щодо якості предмета виконання визначаються:

—нормативною документацією, зокрема, стандартами, технічними умовами, зразками. Вони є імперативними в підприємницькій діяльності. Втім окремими правилами допускається торгівля некондиційними товарами, зокрема;

—за домовленістю сторін. Це припустимо у побутових умовах;

—за суттю зобов'язання;

—за звичаями ділового обороту.

Предмет виконання грошових зобов'язань.

Валюта у виконанні грошових зобов'язань має самостійне і підпорядковане іншим умовам виконання зобов'язань значення. Це пов'язано з особливістю грошей як предмета виконання. Вони можуть мати самостійне значення при кредитуванні, позиці, а можуть бути предметом зустрічного виконання в оплатних зобов'язаннях.

Відповідно до ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Тим самим підкреслюється національний інтерес у проведенні кредитно-грошової політики. Проте європейський вектор інтеграції України не виключає у подальшому застосування загальної євровалюти — ЄВРО.

Ми виходимо із гуманізації валютної політики держави та особливості потреб ринкової економіки. У зв'язку з тим встановлені відхилення від принципу застосування для розрахунків національної грошової одиниці.

Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом. При цьому варто відзначити суттєву лібералізацію валютної політики держави і допустимість використання валюти у внутрішньому обігу. Таке використання допустиме у таких випадках:

—продажу у встановленому порядку валюти фізичним та юридичним особам;

—вивезення фізичними особами у встановленому митним законодавством порядку та розмірах валюти при виїзді у зарубіжні приватні поїздки, відрядження чи на постійне місце проживання;

—розрахунків у разі купівлі товарів у примитних магазинах;

—розрахунків за товари та послуги із суб'єктами, які мають право на проведення таких розрахунків, наприклад, консульські відділи іноземних держав в Україні за надані послуги фізичним та юридичним особам мають право приймати оплату у валюті своєї держави або іншій твердій валюті;

—відкриття валютних рахунків у банківських установах;

—в інших випадках, якщо чинним законодавством не встановлено спеціальної заборони.

Крім цього, фізичні особи можуть у встановленому порядку придбати монетарні метали та коштовне каміння, реалізовувати їх та вироби з них або лом.

Для попередження негативних наслідків інфляції та інших економічних детермінантів платіжної політики, розміру неоподаткованого мінімуму доходів громадян тощо чинне законодавство як засіб соціальних та, зокрема, правових гарантій містить спеціальні механізми. Так, відповідно до ст. 535 ЦК України у разі збільшення встановленого законом неоподатковуваного мінімуму доходів громадян сума, що виплачується за грошовим зобов'язанням фізичній особі (на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, за договором довічного утримання (догляду) та в інших випадках, встановлених договором або законом), пропорційно збільшується. Тож для фізичної особи, яка отримує грошові суми на своє утримання, така сума пропорційно збільшується зі збільшенням мінімального розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Якщо внаслідок виплати збільшеної суми сторона, яка зобов'язана проводити ці виплати, втрачає вигоди, на одержання яких вона могла розраховувати при укладанні договору, на вимогу цієї сторони договір може бути розірваний за рішенням суду.

У договорах між юридичними особами або взагалі в підприємницьких договорах може (ми рекомендуємо) бути встановлено умови про врахування розміру інфляції. Це дозволить мінімізувати грошові втрати внаслідок інфляційних процесів.

Грошові зобов'язання, як правило, містять у собі умови про сплату відсотків, що випливає із економічної суті грошей. Тож за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Іншими словами, якщо зобов'язання не виконується добровільно і в кредитора виникають витрати з отримання виконання, це тягне збільшення суми, що додається до грошового боргу.

За загальним правилом розмір процентів за користування чужими грішми встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Виконання грошових зобов'язань ускладнюється при їх недостатності та настанні одночасного виконання грошових зобов'язань для декількох кредиторів. Тож відповідно до ст. 534 ЦК України при недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором:

1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання;

2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка;

3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

умов. Але вони все-таки можливі, якщо це встановлено законом у спеціальних випадках, наприклад, при істотному порушенні іншою стороною умов договору, а також у випадку істотної зміни обставин укладення договору. Зміни зобов'язання правомірні у випадку поступки вимоги. Для підприємницьких договорів це можливо також у випадках, передбачених договором. Такий односторонній відступ від зобов'язань допускається при затримці зустрічного виконання та прострочці виконання.

Якщо сторони не визначили спосіб виконання зобов'язання в договорі, то це здійснюється відповідно до вказівок закону.

Так, відповідно до ст. 529 ЦК України кредитор вправі не приймати виконання частинами, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Наприклад, при будівництві великих об'єктів, при постачаннях великих партій масових товарів і великогабаритного устаткування, що не можуть бути відвантажені кредитору одночасно.

Дата добавления: 2014-01-11