Завдаток

Завдаток є найбільш застосовуваним у грошових зобов'язаннях способом їх забезпечення. При тому він здебільшого розрахований на застосування у відносинах між фізичними особами, хоча може бути заснований і у відносинах між юридичними особами чи з участю юридичної особи.

Завдатком відповідно до ч. 1 ст. 570 ЦК України є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання¹⁶. Важливо відзначити й законодавче застереження: якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом. Звідси декілька висновків:

—завдаток відноситься до зобов'язально-правових способів забезпечення виконання зобов'язань;

—правочин про завдаток незалежно від суми завдатку повинен бути зроблений у письмовій формі;

—передана за ним сума повинна іменуватися завдатком;

—недотримання цього правила тягне за собою певні наслідки — виплачена сума вважається сплачена як аванс, якщо не буде доведене інше;

—як інше забезпечувальне зобов'язання завдаток персоніфікує його учасників. Сторони основного зобов'язання іменують ся: боржник — задаткодавець і кредитор — задаткодержатель. Проте у § 5 глави 49 ЦК України така персоніфікація не проводиться;

—завдаток відіграє декілька функцій: платіжну, посвідчувальну та забезпечувальну.

У доктрині цивільного права є загальноприйнятим, що завдаток виконує три функції: платіжну, посвідчувальну та забезпечувальну. Платіжна виявляється в тому, що він видається за рахунок майбутніх платежів, що включаються до суми отримуваних за основним договором. Проте завдаток, відрізняється від звичайних платежів за договором тим, що сплачується кредитору наперед. Наприклад, за договором підряду може бути передбачена сплата за окремо виконані етапи роботи. Але така плата не може визнаватися завдатком. Посвідчувальна функція завдатку виражається в тому, що він видається як доказ підтвердження зобов'язання між сторонами, зокрема, укладення договору. Передаючи завдаток, боржник тим самим підтверджує наявність зобов'язання, в рахунок платежів якого завдаток і видається.

Забезпечувальна функція зводиться до того, що якщо при неналежному виконанні зобов'язання відповідальною є та сторона, що його дала (задаткодавець), то він залишається в іншої сторони — задаткоотримувача. За таких умов є логічним висновок, що завдаток може виконувати й компенсаційну функцію і надходить в рахунок відшкодування задаткоотримувачу збитків, пов'язаних з неналежним виконанням забезпеченого завдатком зобов'язання.

У правочині про завдаток може міститися умова про обмеження розміру збитків сумою відступного (завдатку), при якому сторони відмовляються від права на відшкодування збитків, не покритих сумою завдатку. їхня відповідальність за невиконання основного зобов'язання обмежується втратою завдатку чи поверненням його в подвійному розмірі.

Стаття 573 ЦК України встановлює правові наслідки порушення або припинення зобов'язання, забезпеченого завдатком, зокрема:

1)якщо порушення зобов'язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора;

2)якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, він зобов'язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості;

3)сторона, винна у порушенні зобов'язання, має відшкодувати іншій стороні збитки в сумі, на яку вони перевищують розмір (вартість) завдатку, якщо інше не встановлено договором;

4)у разі припинення зобов'язання до початку його виконання або внаслідок неможливості його виконання завдаток підлягає поверненню.

Завдаток слід відрізняти від авансу — певної грошової суми, що видається однією стороною іншій в рахунок належних їй платежів. Проте аванс не є видом забезпечення зобов'язання і повертається в разі невиконання обов'язку особою, що його отримала. Така особа несе відповідальність на загальних підставах.

Отже, завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником. у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов’язання і на забезпечення його виконання.

Дата добавления: 2014-01-11