Поняття та сутність державного контролю

Державний контроль є видом соціального контролю.

При вивченні даної теми слід мати на увазі, що характер контролю з боку держави визначається характером, як суспільних відносин, так і завданнями, які стоять перед нею. При цьому слід виходити з того, що держава покликана виступати публічною організацією, представляти спільні інтереси та здійснювати управління суспільними справами від імені суспільства та в його інтересах.

Слід зазначити, що зміна та структурна перебудова системи державного управління, яка зараз відбувається в Україні, загострила проблему необхідності реформування і державного контролю, елемента державного управління. Слід відзначити, на перших стадіях реформування нашої держави спостерігалось досить жорстке неприйняття державного контролю, який асоціювався з тотальним державним контролем часів Радянського союзу. У суспільстві спостерігалася ейфорія свободи та сподівання на те, що демократична держава лише за допомогою ринкових механізмів бути існувати без контролю з боку держави. Поступово прийшло усвідомлення необхідності державного контролю, але повернення до радянської моделі контролю було неможливим, тоді почався пошук шляхів його здійснення на демократичних засадах та створення відповідної системи державного контролю.

Україна перейшла до ринкових відносин, характерною ознакою яких є існування різних форм власності. У цих умовах змінюються форми здійснення державного контролю, його обсяг, напрямки, але значення в цілому не зменшується. Так за суб'єктами, що знаходяться у державній власності, держава здійснює контроль у повному обсязі, може втручатися у їх внутрішньо організаційну діяльність (наприклад, скасування Міністерством освіти і науки Україна актів підпорядкованих йому навчальних закладів у разі, якщо їх прийнято з порушенням чинного законодавства України). Інша ситуація складається, коли йде мова про державний контроль за суб'єктами підприємницької діяльності або громадянами. Діяльність цих суб'єктів держава може контролювати лише з питань дотримання чинного законодавства. Питання внутрішньо організаційної діяльності не підконтрольні державі. У цьому аспекті актуальною є проблема чіткої правової регламентації меж державного контролю.

На підставі викладеного вище можна дати визначення державного контролю.

Державний контроль - це одна з форм реалізації державної влади, яка забезпечує дотримання законодавства і державної дисципліни у різних галузях виробничої, господарської, фінансової, торговельної, соціально-культурної діяльності, діяльності у галузі охорони громадського порядку, безпеки і оборони держави, дотримання прав і свобод громадян, виконання ними своїх обов'язків перед державою.

Державний контроль включає контролюючі дії усіх без винятку державних структур та контроль у сфері державного управління. Його основною метою виступає дослідження взаємовідносин суб’єктів державного управління з метою підтримання законності та дисципліни в державному управлінні. Цілі контролю можна поділити на стратегічну та тактичну (або прикладну). Стратегічною ціллю контролю є забезпечення законності й дисципліни в суспільстві взагалі і в державному управлінні зокрема. Тактична – полягає в “спостереженні та аналізі відповідності діяльності усіх суб’єктів суспільних відносин встановленим державою параметрам, а також у певному “корегуванні” відхилень від цих параметрів”.

Слід мати на увазі, що сутність державного контролю полягає в отриманні, аналізі інформації про фактичний стан справ і процеси, що відбуваються у суспільстві, застосуванні визначених і закріплених у нормативно-правових актах засобів і прийомів запобігання чи припинення неправомірних дій та рішень, порушень правових норм.

Державний контроль - це самостійна, функціонально виділена і об'єктивно необхідна діяльність, що має свій вираз у цілеспрямованій, самостійній роботі. Він відіграє важливу роль як перевіряюча і спрямовуюча сила і має на меті уникнення можливих відхилень чи неправомірних рішень при виконанні завдань і досягненні поставлених цілей.

Державний контроль як вид діяльності органів держави та її посадових осіб тісно пов'язаний з іншими видами діяльності і, крім самостійного значення, може бути складовою частиною інших функцій. Контроль завжди має вираз у системі певних відносин, але стосується первинних відносин (чи первинної діяльності, що вже здійснилася чи мала здійснитися), які і складають предмет контрольного впливу. Контроль існує лише у зв'язку і стосовно первинної діяльності, оскільки без такої немає чого контролювати, сам контроль стає безпредметним. Тому можна сказати, що державний контроль має місце лише тоді, коли є що і кого контролювати.

У державному управлінні контроль поширюється на всі сфери: господарську, соціально-культурну, адміністративно-політич­ну діяльність та міжгалузеве державне управління. Причому тут можна виокремити два основних види контролю: 1) контроль з боку органів державного управління за підконтрольними їм об’єктами, 2) контроль за органами державного управління усіма уповноваженими на те суб’єктами. Останній напрям менш розвинутий і потребує свого вивчення та удосконалення, особливо в умовах подальшого реформування внутрішньосуспільних відносин у напрямку посилення відпові­дальності держави та органів державного управління перед суспіль­ством.

Державний контроль в Україні здійснюють всі органи державної влади та їх уповноважені посадові особи. Для одних органів (Рахункова палата) це єдиний напрямок діяльності, більшість органів виконують функцію контролю поряд з іншими повноваженнями (Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, центральні та місцеві органи державної виконавчої влади).

При вивчені питання державного контролю слід мати на увазі, що він характеризується певними ознаками.

По-перше, між контролюючим органом (посадовою особою) та підконтрольним об'єктом у більшості випадків існують відносини владно-підпорядкованності (наприклад контроль Міністерства освіти і науки України за діяльністю Одеської національної юридичної академії - Міністерство є органом управління ОНЮА).

По-друге, об'єктом контролю є не лише законність, а і доцільність діяльності підконтрольного об'єкту, контролюючий має право втручатися у діяльність підконтрольного об'єкту.

По-третє, контролюючий досить часто наділений правом скасовувати рішення підконтрольного.

По-четверте, у відповідних випадках контролюючий має право застосовувати заходи впливу до підконтрольного за допущені правопорушення.

По-п'яте, особливий процес контролю, який складається з трьох чітко визначених стадій: установка нормативів, співвідношення цих нормативів з реальними діями підконтрольних, корегування виявлених відхилень.

Важливо звернути увагу на різноманітні форми здійснення державного контролю, це: заслуховування звітів, інформацій та повідомлень, перевірки, експертизи, нагляд за діяльністю підконтрольного, вивчення ділових якостей та особистих якостей кандидатів на заміщення вакантних посад, координація діяльності підконтрольних органів, розгляд скарг, заяв та ін.

Дата добавления: 2014-01-11