Система психологической помощи детям и подросткам с особыми образовательными потребностями

Принцип деятельностного подхода. Личность проявляется и формируется в процессе деятельности. ПК работа должна строиться не как простая тренировка умений и навыков ребенка, не как отдельные упражнения по совершенствованию психической деятельности, а как целостная, осмысленная деятельность ребенка, органически вписывающаяся в систему его повседневных жизненных отношений. ПК процесс должен проводиться с учетом основного ведущего вида деятельности ребенка. Кроме того, ПК должна ориентироваться на тот вид деятельности, который является личностно значимым для ребенка и подростка. Это особенно важно при ПК эмоциональных нарушений у детей. Эффективность ПК процесса у детей в значительной степени зависит от использования продуктивных видов деятельности ребенка (рисование, конструирование, танцы, драматизация и т.д.).

Принцип единства диагностики и ПК. До начала ПК необходимо выявить особенности психического развития ребенка, уровень сформированности определенных психических новообразований, соответствие уровня развития умений, знаний, навыков, личностных и межличностных связей возрастным периодам. Задачи ПК могут быть правильно поставлены только на основе полной психологической диагностики как ЗАР, так и ЗБР.

План

1. Основні етапи діагностико-корекційної роботи:

1.1 вивчення запиту на психологічну допомогу;

1.2 первинне формулювання психологічної проблеми;

1.3 висування гіпотез стосовно причини психологічної проблеми;

1.4 комплексна психологічна діагностика;

1.5 формулювання психологічного діагнозу;

1.6 визначення психологічного прогнозу;

1.7 розробка і впровадження програми психологічної корекції;

1.8 аналіз ефективності психокорекційної програми.

2. Програма психологічної корекції: структура, зміст, логіка побудови.

3. Основні принципи розробки програми психологічної корекції.

4. Вимоги до формулювання цілей психологічної корекції

5. Етапи діагностико-корекційної роботи у процес здійснення програми психологічної корекції

1. Основні етапи діагностико-корекційної роботи

Основними етапами діагностико-корекційної роботи є: вивчення запиту на психологічну допомогу; первинне формулювання психологічної проблеми; висування гіпотез стосовно причини психологічної проблеми; комплексна психологічна діагностика; формулювання психологічного діагнозу; визначення психологічного прогнозу; розробка і впровадження програми психологічної корекції та аналіз ефективності психокорекційної програми.

У психологічному діагнозі, на основі результатів психологічної діагностики, фіксуються показники психічного розвитку дитини, їх відповідність нормі, формулюється гіпотеза відносно причин відхилення. Психологічний діагноз є підґрунтям для планування мети і завдань подальшого психокорекційного впливу.

Психологічний прогноз – це обґрунтоване припущення про подальший розвиток особистості за умов своєчасної психологічної корекції та за умов відсутності такої, який визначається на підставі результатів психодіагностичного обстеження та психологічного діагнозу.

2. Програма психологічної корекції: структура, зміст, логіка побудови

Програма психологічної корекції передбачає реалізацію двох її змістовних частин: психологічної і педагогічної.

Педагогічну частину психокорекційної програми психолог може розробити як самостійно, так і сумісно з педагогами, дефектологами, соціальними працівниками, батьками (в залежності від того, хто буде працювати з дитиною). Педагогічна части передбачає розробку психолого-педагогічних рекомендацій по роботі з дитиною. Здійснюється під постійним контролем психолога. Психологічну частину психокорекційної програми розробляє і впроваджує безпосередньо сам психолог.

3. Основні принципи розробки програми психологічної корекції

1. Принцип системности коррекционных, профилактических и развивающих задач. Этот принцип указывает на необходимость присутствия в любой коррекционной программе задач трех видов: коррекционных, профилактических и развивающих. При определении целей и задач коррекцинно-развивающей программы нельзя ограничиваться лишь актуальными на сегодняшний день проблемами и сиюминутными трудностями развития ребенка, а нужно исходить из зоны ближайшего прогноза развития. Взаимообусловленность в развитии различных сторон психики ребенка позволяет в значительной степени оптимизировать развитие за счет интенсификации сильных сторон личности по средством механизмов компенсации.

2. Принцип единства диагностики и коррекции. Этот принцип отражает целостность процесса оказания психологической помощи в развитии клиента как особого вида деятельности практического психолога.

3. Принцип приоритетности коррекции каузального типа. В зависимости от направленности выделяют два типа коррекции: симптоматическую и каузальную. Симптоматическая коррекция направлена на преодоление внешней стороны трудностей развития, внешних признаков, симптомов этих трудностей. Каузальная коррекция предполагает устранение причин, лежащих в основе нарушения развития, может обеспечить наиболее полное разрешение проблем. Принцип приоритетности коррекции каузального типа означает, что приоритетной целью проведения коррекционных мероприятий должна стать устранение причин трудностей и отклонений в развитии клиента.

4. Деятельностный принцип коррекции. Теоретической основой для формирования указанного принципа является теория психического развития ребенка, разработанная в трудах А.Н.Леонтьева, Д.Б.Эльконина, центральным моментом которой является положение и роли деятельности в психическом развитии ребенка.

5. Принцип учета возрастно-психологических и индивидуальных особенностей клиента. Данный принцип согласует требования соответствия хода развития клиента нормативному развитию, с одной стороны, и признание бесспорного факта уникальности и неповторимости конкретного пути развития личности – с другой.

6. Принцип комплексности методов психологического воздействия. Данный принцип утверждает необходимость использования всего многообразия методов, техник и приемов из арсенала практической психологии.

7. Принцип активного привлечения ближайшего социального окружения к участию в реализации коррекционной программы. Принцип определяется той ролью, которую играет ближайший круг общения в психическом развитии клиента. Система отношения ребенка с близкими взрослыми, особенности их межличностных отношений и общения, формы совместной деятельности, способы ее осуществления составляют важнейший компонент социальной ситуации развития ребенка, определяет зону ее ближайшего развития. Ребенок не развивается как изолированный индивид отдельно и независимо от социальной среды, вне общения с другими людьми. Ребенок развивается в целостной системе социальных отношений, неразрывно от них и в единстве с ними. То есть объектом развития является не изолированный ребенок, а целостная система социальных отношений, субъектом которых он является.

8. Принцип опоры на разные уровни организации психических процессов. При составлении коррекционных программ необходимо опираться на более развитые психические процессы и использовать методы, их активизирующие. Это эффективный путь коррекции интеллектуального и перцептивного развития. Развитие человека не является единым процессом, оно гетерохронно. Например, зачастую в детском возрасте отстает развитие произвольных процессов, в то же время непроизвольные процессы могут стать основой для формирования произвольности в ее различных формах.

9. Принцип программированного обучения. Наиболее эффективно работают программы, состоящие из ряда последовательных операций, выполнение которых сначала с психологом, а затем самостоятельно приводит к формированию необходимых умений и навыков.

10. Принцип усложнения. Каждое задание должно проходить от минимально простого к максимально сложному. Наиболее эффективная коррекция на максимальном уровне трудности доступна конкретному человеку. Это позволяет поддерживать интерес к коррекционной работе и дает возможность клиенту испытывать радость преодоления.

11. Учет объема и степени разнообразия материала. Во время реализации коррекционной программы необходимо переходить к новому объему материала только после относительной сформированности того или иного умения. Увеличивать объем материала и его разнообразие необходимо постепенно.

12. Учет эмоциональной сложности материала. Проводимые игры, занятия, упражнения, предъявляемый материал должны создавать благоприятный эмоциональный фон, стимулировать положительные эмоции. Коррекционное занятие обязательно должно завершаться на позитивном эмоциональном фоне.

4. Вимоги до формулювання цілей психологічної корекції

1. Позитивная формулировка целей ПК – описание тех форм поведения, деятельности, структур личности и познавательных способностей, которые должны быть сформированы у клиента (отказ от «не», запретительного характера, ограничивающего возможности клиента, его личностного развития и проявления инициативы).

2. Реалистичность целей ПК, их соотнесенность с продолжительностью коррекционного воздействия и возможностями переноса клиентом нового позитивного опыта и усвоенных на коррекционных занятиях способов действий и реальную практику жизненных отношений.

3. При постановке общих целей ПК необходимо учитывать дальнюю и ближайшую перспективу развития личности и планировать как конкретные показатели личностного и интеллектуального развития клиента по окончанию коррекционной программы, так и возможности отражения этих показателей в особенностях деятельности и общения клиента на последующих стадиях его развития.

4. Эффекты коррекционной работы проявляются на протяжении достаточно длительного временного интервала: в процессе коррекционной работы, к моменту ее завершения и примерно полгода спустя можно говорить о закреплении или об утрате клиентом позитивных эффектов коррекционной программы.

5. Етапи діагностико-корекційної роботи у процес здійснення програми психологічної корекції

У психокорекційній роботі психолога можна умовно виділити кілька взаємопов’язаних етапів: діагностичний, установчий, психокорекційний та етап оцінки ефективності психокорекційного впливу.

Діагностичний етап психокорекційної роботи передбачає такі види діяльності психолога як вивчення запиту, первинне формулювання психологічної проблеми, висунення гіпотез стосовно причини психологічної проблеми, комплексна психологічна діагностика особистості, визначення чинників, які пов’язані з психологічною проблемою клієнта або зумовлюють її, а також формулювання психологічного діагнозу з обов’язковим визначенням прогнозу подальшого розвитку особистості за умови своєчасної корекції та за відсутності такої.

Установчий етап психокорекційної роботи передбачає формування адекватного ставлення клієнта до своєї проблеми, до психолога та до методів психокорекційного впливу; створення активної настанови особистості на психокорекційну роботу; формування мотивів самопізнання та самовдосконалення, усвідомлення себе суб’єктом розвитку.

Психокорекційний етап психокорекційної роботи передбачає безпосереднє здійснення корекційно-розвивальної програми.

Реалізація етапу оцінки ефективності психокорекційного впливу у психокорекційній роботі передбачає пролонгованість корекційного впливу: навіть у період після завершення корекції (період відкладеного контролю ефективності) психологу бажано підтримувати контакти з клієнтом, цікавитися його психоемоційним станом, особистісним самопочуттям, можливістю появи нових проблем у спілкуванні, поведінці чи розвитку в цілому.

При оцінці ефективності психологічної корекції доцільно враховувати як суб’єктивні показники (емоційне задоволення від занять і спілкування з психологом, зміна особистісного самопочуття вбік позитивного сприйняття себе та інших, усвідомлення отриманих змін), так і об’єктивні показники, а саме результати контрольного психодіагностичного дослідження.

Основними цілями психокорекційної допомоги сім’ям, що виховують дітей з порушеннями психофізичного розвитку є: забезпечення адекватних мікросоціальних умов розвитку дитини в сім’ї, подолання стану фрустрації і оптимізація самосвідомості батьків, а також формування у близьких дитини позитивного ставлення до неї і оптимістичного погляду у майбутнє.

ОСНОВИ СПЕЦІАЛЬНОЇ ПСИХОЛГІЧНОЇ КОРЕКЦІЇ

Принципи психокорекційної роботи з дітьми і підлітками з порушеннями психофізичного розвитку

Принцип комплексності психологічної корекції передбачає, що психокорекція повинна реалізовуватися як єдиний комплекс клініко-психолого-педагогічного впливу, а ефективність психологічної корекції значною мірою залежить від врахування клінічних та педагогічних факторів у розвитку дитини.

Каузальний принцип психокорекції передбачає врахування психологом складної ієрархії відношень між симптомами та їх причинами. Саме структура дефекту повинна визначати мету і завдання психологічної корекції, а сам психокорекційний вплив повинен бути спрямований на усунення причин відхилень у психічному розвитку дитини.

Принцип личностного подхода – подход к ребенку как к целостной личности с учетом всей ее сложности и всех ее индивидуальных особенностей. В процессе ПК мы должны рассматривать не какую-то отдельную функцию или изолированное психическое явление у человека, а личность в целом.

Иерархический принцип психологической коррекции – базируется на положениях Л.С.Выготского, который считал, что в качестве основного содержания ПК работы необходимо создание зоны ближайшего развития (ЗБР) личности и деятельности ребенка. Поэтому ПК должна строиться как целенаправленное формирование психологических новообразований, составляющих сущностную характеристику возраста. Упражнение и тренировка уже имеющихся у ребенка психологических особенностей не делает коррекционную работу эффективной, так как обучение в этом случае лишь следует за развитием, совершенствуя способности в количественном направлении, не поднимая их на более перспективный, качественный уровень.

Принципи надання психокорекційної допомоги сім’ям, що виховують дитину з порушеннями психофізичного розвитку

1. Принцип гармонізації внутрішньосімейної атмосфери передбачає допомогу у вирішенні особистісних і міжособистісних конфліктів між членами сім’ї, спрямування їх на успішну сімейну взаємодію.

2. Принцип обов’язкового включення батьків у корекційно-виховний процес дозволяє не тільки оптимізувати дитячо-батьківські стосунки, але й підвищити педагогічну компетентність батьків, сформувати позитивне прийняття дитини з порушеннями психофізичного розвитку.

3. Принцип формування позитивного ставлення до дитини з порушеннями психофізичного розвитку спрямований на формування позитивних ціннісних настанов у батьків дитини (або осіб, що їх заміщують) на прийняття її вади психофізичного розвитку членами сім’ї і значущими особами соціального оточення сім’ї.

4. Принцип єдності корекційно-виховного впливу сім’ї, освітніх закладів і фахівців соціальних і психолого-педагогічних служб передбачає, що успіх психокорекційної роботи можливий лише за умов тісної взаємодії між сім’єю, спеціальним корекційним освітнім закладом і фахівцями служби соціальної та психологічної допомоги сім’ї.

Психолого-педагогічний супровід сім’ї, що виховує дитину з порушеннями психофізичного розвитку, здійснюється психологом и передбачає комплексну реалізацію таких трьох видів діяльності як психологічна діагностика, психологічна корекція та психологічне консультування.

Психологічний супровід дітей з порушеннями психофізичного розвитку – це діяльність психолога, спрямована на створення комплексної системи клініко-психологічних, психолого-педагогічних та психотерапевтичних умов, що сприяють успішній адаптації, реабілітації та особистісному зростанню дітей та підлітків з порушеннями психофізичного розвитку у соціумі (школа, сім’я, медичний заклад тощо).

Види психокорекції

За характером спрямованості корекційного впливу можна виділити такі два види психологічної корекції як каузальна психокорекція та симптоматична психокорекція.

Каузальна психокорекція спрямована на джерела та причини відхилень у психічному розвитку. Вона більш довгострокова, потребує значних зусиль, однак вона є більш ефективною, на відміну від корекції симптоматичної.

Г рупова психокорекція передбачає цілеспрямоване використання усієї сукупності взаємодії та взаємостосунків між учасниками групи у психокорекційних цілях.

У роботі з дітьми і підлітками з порушеннями психофізичного розвитку при комплектації психокорекційної групи необхідно враховувати ступінь важкості і клініко-психологічну структуру дефекту дитини. Бажано, щоб у психокорекційній групі були діти з різним ступенем важкості фізичного і психічного дефекту, але однієї нозологічної форми. При комплектації психокорекційної групи вік дітей не має великого значення, особливо коли в психокорекційній роботі беруть участь діти з психічним недорозвиненням і затримкою психічного розвитку. В таких групах різниця у віці учасників може варіювати від 2 до 5 років.

Тривалість психокорекційного заняття залежить від завдань психокорекції, особливостей психофізичного розвитку дитини і від віку дитини.

Запит на психологічну допомогу – це потреба у діагностико-корекційній допомозі, що виражається клієнтом у формі скарги або у формі бажаного результату цієї допомоги.

Психологическая помощь детям и подросткам с особыми образовательными потребностями – это сложная система психолого-реабилитационных воздействий, направленных на повышение социальной активности, развитие самостоятельности, укрепление социальной позиции личности ребенка с нарушением в развитии, формирование системы ценностных установок и ориентаций, развитие интеллектуальных процессов, которые соответствуют психическим и физическим возможностям ребенка (И.И.Мамайчук, 2006).

Существующие сегодня в мировой практике виды психологической помощи детям и подросткам чрезвычайно разнообразны. Они различаются по характеру решаемых задач специалистами, работающими с детьми и подростками: педагогов, дефектологов, социальных работников, врачей и т.д. Эти различия формируют ту или иною модель психологической помощи. Каждая из таких моделей опирается на собственную теоретическую базу и предопределяет используемые методы работы.

По своему характеру психологическая помощь может состоять:

а) в рекомендациях, связанных с дальнейшим обучением и воспитанием ребенка (например, направление в специальные или вспомогательные школы; направление на дополнительные консультации у психоневролога, логопеда, психолога-консультанта другого профиля и т.д.);

б) в рекомендации методов воспитания и обучения;

в) в рекомендации по профессиональной ориентации подростков;

г) в определении готовности ребенка к школьному обучению и выявлению причин трудностей в учении;

д) в осуществлении психотерапевтических и психокоррекционных воздействий.

По мнению И.И.Мамайчук (1989), можно выделить несколько моделей психологической помощи детям и подросткам с особыми образовательными потребностями:

- Педагогическая модель включает в себя оказание помощи родителям в воспитании детей. Педагог-консультант анализирует вместе с родителями сложившуюся ситуацию и вырабатывает программу мер, направленных на ее изменение.

- Диагностическая модель. Как правило, объектом диагностики оказываются дети или подростки с отставании в развитии, с трудностями в учебе, с отклонениями в поведении. Процесс диагностики является комплексным и предполагает участие группы специалистов для осуществления медицинской, педагогической или психологической диагностики. Диагностическая модель широко используется в медико-психолого-педагогических комиссиях, где решается вопрос о дальнейшем обучении ребенка.

- Социальная модель помощи чаще используется в семейной консультации. Такого рода помощью может быть, например, знакомство родителей детей с нарушениями в развитии друг с другом с целью общения, знакомство родителей с имеющимися в городе социальными службами (родительскими ассоциациями, семейными клубами и т.д.).

- Медицинская модель помощи предполагает усилия специалистов, направленных на лечение, реабилитацию детей с особыми образовательными потребностями, а также на психологическую адаптацию здоровых членов семьи к особенностям больного ребенка.

- Психологическая модель помощи, опираясь на закономерности психического развития ребенка, предполагает анализ особенностей формирования познавательных процессов и личности ребенка с нарушениями в развитии и разработку адекватных методов психологического воздействия, т.е. оказание всесторонней психологической помощи.

Дата добавления: 2014-01-11