Характеристика бюрократичних структур управління

Лінійні та функціональні (штабні) повноваження.

Повноваження завжди обмежені певними рамками, які змінюють їх характер в такій мірі, що необхідно розглядати стосунки між рівнями повноважень двох типів: а) лінійні; б) функціональні (штабні).

Лінійні повноваження – це повноваження, які передаються безпосередньо від керівника до підлеглого і дальше до іншого підлеглого.

Лінійні повноваження надають менеджеру законну владу для організації своїх прямо-підпорядкованих на досягнення спільної мети. Керівник, який має лінійні повноваження, має також право приймати рішення та діяти в певних питаннях без погодження з іншими керівниками.

Делегування лінійних повноважень утворює ієрархію рівнів управління організації.

Штабні(функціональні) повноваження делегуються менеджером вищого рівня управління, який керує певною функцією менеджменту, менеджеру нищого рівня управління, який керує аналогічною функцією.

Загалом, делегування потребує ефективних комунікацій і беззаперечно пов’язане з мотивацією, впливом, лідерством та кнтролем.

1. Норма керованості (діапазон управління).

Норма управління (норма керованості, діапазон управління) – це чисельність підлеглих, яка може бути у підпорядкуванні одного керівника.

Фактори, що впливають на норму керованості:

1. вид діяльності;
2. рівень управління (директор, начальник);
3. кваліфікація працівника і підлеглих;
4. процеси планування в організації;
5. ступінь делегування повноважень;
6. техніка зв’язку в організації.

Формула Грайчунаса: чисельність підлеглих, чисельність контактів керівника з цими підлеглими.

Нормою керування вважається:

Керівники вищого рівня – безпосередні підлеглі 4-8 осіб;

Керівники середнього рівня – 8-15 осіб;

Керівники нищого рівня управління – більше 15 осіб.

Тема: Характеристика основних організаційних структур управління

План

1. Характеристика бюрократичних структур управління.

2. Характеристика адаптивних (органічних) організаційних структур управління

3. Методи вибору організаційної структури управління.

Теорія менеджменту виділяє два класи організаційних структур управління:

ü бюрократичні(механістичні);

ü адаптивні(органічні).

Концепція бюрократії, спочатку була сформульована на початку 1900‑х років німецьким соціологом Максом Вебером. Вебер пропонував бюрократію як нормативну модель, ідеал, якої організація повинна досягти.

Бюрократична організаційна структура характеризується високим ступенем поділу праці, розвинутою ієрархією управління, ланцюгом команд, наявністю численних правил і норм поводження персоналу, і строгою відповідністю фахівців займаним посадам.

Характеристики раціональної бюрократії:

1. Чіткий поділ праці, що призводить до появи висококваліфікованих спеціалістів у кожній посаді.

2. Ієрархічність рівнів управління, при котрій кожен нижчий рівень контролюється вищим і підпорядковується йому.

3. Наявність взаємопогодженої системи узагальнених формальних правил і стандартів, що забезпечує однорідність виконання співробітниками своїх обов'язків і скоординованість різноманітних задач.

4. Дух формальної знеособленості, з яким офіційні особи виконують свої посадові обов'язки.

5. Здійснення наймання на роботу в суворій відповідності з технічними кваліфікаційними вимогами. Захищеність службовців від довільних звільнень.

Негативні характеристики бюрократії.

Часто труднощі, що виникають у бюрократичних структурах, пов'язані з перебільшенням значимості стандартних правил, процедур і норм, що забезпечують належне виконання співробітниками своїх задач, виконання запитів інших підрозділів цієї організації, а також взаємодія з клієнтами і громадськістю. Це призводить до тому, що організація втрачає гнучкість поводження.

До бюрократичних організаційних структур відносять:

ü лінійні структури управління;

ü функціональні структури управління;

ü лінійно-функціональні структури управління;

ü дивізійні структури управління.

Дата добавления: 2014-11-06