Тема1. Транснаціональні корпорації як суб’єкт міжнародного бізнесу

Анализ и Подведение итогов занятия.

1.5. Место и время занятия: учебная комната, 2 акад. часа.

1.6. Оснащение занятия: микроскопы, микропрепараты, таблицы.

Основні питання до вивчення

1. Усвідомити суть міжнародного бізнесу.

2. Описати періодизацію розвитку міжнародного бізнесу.

3. Розглянути глобалізацію, інтернаціоналізацію та інтерналізацію міжнародного бізнесу.

4. Транснаціональні корпорації як суб’єкт міжнародного бізнесу

Терміни та визначення

Міжнародний бізнес являє собою сукупність ділових операцій, пов’язаних з перетинанням національних кордонів і рухом товарів, послуг, капіталів, працівників; трансфером технологій, інформації і даних, і навіть керівництво виконавцями

Зарубіжний бізнес означає для національної компанії сукупність операцій за кордоном в одній або кількох країнах

Порівняльний бізнес робить акцент на зіставленні ділових операцій у різних країнах, виявленні їх загальних рис і відмінностей. Цей бізнес має велике значення для прийняття рішень керівництвом компанії про здійснення зарубіжних операцій чи вихід на міжнародні ринки.

Комерційна ера (1500—1850рр.). Починається з часів великих географічних відкриттів і закінчується серединою XIXст. Пошук величезних особистих вигід, пов’язаних з торгівлею колоніальними товарами в Європі, був потужною рушійною силою, яка визначала розвиток базової форми міжнародної торгівлі. Ризики цього бізнесу були також надзвичайно великими (пов’язані з далекими морськими подорожами), але сама можливість отримання прибутків, що набагато перевищували затрати, залучала в цей найперший міжнародний бізнес дедалі нові покоління підприємців.

Ера експансії (1850—1914рр.). У цей період здійснюються остаточне оформлення і структуризація колоніальних імперій на фоні бурхливого розвитку європейських країн (пізніше США), спричиненого промисловою революцією початку XIX ст. і наступними досягненнями технологічного розвитку. Відбувся перехід від вивезення екзотичних заморських товарів до видобутку сировини і систематичного плантаційного господарства в колоніальних регіонах як вигідніших і економічно перспективніших сфер міжнародного бізнесу.

Ера концесій (1914—1945рр.). У першій половині минулого століття якісно змінилась роль найбільших компаній, що оперували на колоніальних ринках. Майже повсюдно відповідні компанії-концесіонери перетворюються на автономні економічні держави, що здійснюють виробничі, торгові, освітні, медичні, транспортні, поліцейські функції не лише для своїх робітників, але часто для всіх жителів районів, що належать до концесій.

Ера національних держав (1945—1970рр.), Їй притаманні дві особливості розвитку. З одного боку, це — становлення і бурхливий розвиток десятків нових національних держав, що отримали внаслідок концесійної ери в певному розумінні розвинутий економічний базис і певну кадрово-технологічну структуру. З іншого боку, у спадщину дісталися і всі недоліки колоніального господарського розвитку: від монопродуктових економік до тяжких фінансових проблем. Це стало першим поштовхом для значного розвитку міжнародного бізнесу: незалежні держави проводили активний пошук ринків збуту традиційних продуктів свого експорту і були активними реципієнтами для будь-яких інвестицій. Таким чином розвиток міжнародних ринків капіталу дістав нового імпульсу, що зумовило появу і розвиток ряду нових фінансових інструментів, зростання сфери міжнародного аудиту та консалтингу.

П’ята ера розвитку міжнародного бізнесу охоплює період після Другої світової війни і включає такі чотири періоди:

1. Післявоєнна декада (1945—1955рр.), для якої було притаманне утворення численних міжнародних фірм, насамперед у США, які здійснювали ефективний трансфер ресурсів між країнами та експорт американського менеджменту.

2. Період зростання (1955—1970рр.). У цей час утворились великі міжнародні фірми і почала проявлятися міжнародна конкуренція.

3. Кризовий період (1970—1980 рр.). За умов кризи в практику міжнародного бізнесу запроваджуються конкретні корпоративні стратегії, системи управління політичними ризиками, розробляються механізми формування міжнародних корпоративних культур, що поєднують організаційну культуру, з одного боку, та національну культуру — з іншого.

4. Новий міжнародний порядок (після 1980р.). Для сучасного періоду дедалі більшого значення набувають процеси глобалізації й утворення глобальних підприємств. Це знаходить свій прояв, зокрема, у зростанні прямих іноземних інвестицій. три чверті яких припадає на відому світову тріаду країн: США — Європейський Союз — Японія.

Глобалізація — це об’єктивний соціальний процес, зміс­том якого є зростаючий взаємозв’язок та взаємозалежність національних економік, національних політичних, соціальних систем, національних культур і навколишнього середовища

Глобалізація (зміни на рівні підприємства) — це посилення взаємозалежності національних економік, переплетіння соціально-економічних процесів, що відбуваються у різних регіонах світу і спонукають фірми до пошуку кращих умов діяльності.

Інтернаціоналізація бізнесу і менеджменту — поєднання зусиль національних і міжнародних компаній різних країн у здійсненні різноманітних ділових операцій.

До основних форм міжнародного бізнесу можна віднести:

· експорт (імпорт);

· ліцензування;

· управлінські контракти;

· спільні підприємства;

· міжнародні корпорації.

Міжнародні корпорації являють собою підприємства з прямими іноземними інвестиціями, коли зарубіжні філії є власністю компанії.

Транснаціональна корпорація (Transnational Corporation, Multinational Enterprise, Multinational Company, Multinational Corporation) — підприємство, що об’єднує юридичних осіб будь-яких організаційно-правових форм і видів діяльності в двох і більше країнах та здійснює проведення взаємозв’язаної політики та спільної стратегії завдяки одному чи кільком центрам прийняття рішень.

Міжнародна організація — це координоване об’єднання, в якому материнська компанія передає до закордонних ринків знання, компетенцію і досвід.

Мультинаціональна організація — децентралізоване об’єднання активів і відповідальностей, які дозволяють враховувати місцеві відмінності в процесі здійснення зарубіжних операцій.

Глобальна організація — централізований бізнес, в якому переважна більшість активів і рішень є об’єктом централізованого керівництва.

Транснаціональна організація характеризується як інтегрована мережа, в якій ефективність збалансована з локальною відповідальністю з метою досягнення глобальної конкурентоспроможності і гнучкості організації шляхом корпоративного навчання та інновацій.

Теорія інтерналізації міжнародних корпорацій полягає в тому, що ринки проміжних продуктів і напівфабрикатів менш досконалі, ніж ринки кінцевої продукції, тому виготовлення проміжної продукції доцільно зосередити всередині компанії, розміщуючи замовлення між окремими відділеннями як у країні походження, так і за кордоном

Інтерналізація означає процес перетворення зовнішніх ринкових зв’язків у внутрішні (централізовано корпоративні) за умов більшої досконалості останніх.

Теорія інтерналізації містить такі основні положення:

· ринки неспроможні ефективно розміщувати фактори товарів і послуг відповідно до природних і встановлених урядами зов­нішніх (неринкових) ефектів;

· ринки та фірми — це альтернативні (саморегулюючі та адміністративні) способи організації обміну товарів і послуг;

· обмін доцільно інтерналізувати всередині фірми, якщо витрати на ці операції менші, ніж на операції на ринку;

· у міжнародній корпорації процес інтерналізації охоплює міжнаціональний обмін товарів і послуг, насамперед проміжних продуктів шляхом створення спеціальних інструментів, зокрема трансферного ціноутворення, прямих іноземних інвестицій.

Дата добавления: 2014-11-06