PEST-аналіз: транснаціональні корпорації

Питання для обговорення

1. Чому рекламна компанія фірми «Ford» викликала широке обурення серед виробників?

2. Чому «Ford» не вийшла на японський ринок раніш? Чи є це прикладом дій, обумовлених успіхом діяльності інших компаній, за допомогою яких компанія мала намір завоювати авторитет не докладаючи зусиль?

3. Яка суть стратегії «Ford»?

4. Як, на ваш погляд, інші автомобілебудівні компанії відреа­гували на рекламну компанію «Ford»?

5. Чи призведе зростання конкуренції до зниження прибутків усіх компаній даної галузі на японському ринку?

6. Якщо з виходом на японський ринок фірми «Ford» прибутки знизяться, то яку стратегію варто застосувати конкурентам?

Для прийняття рішень про відкриття господарської діяльності в країнах «третього світу» великі ТНК тепер практично завжди повинні починати детальний PEST-аналіз. У минулому мультинаціональні компанії встигли скуштувати безконтрольної влади в цих країнах, коли уряди не могли скласти їм конкуренцію, особливо в таких галузях, як нафтова і гірничодобувна. Уряди країн «третього світу» зі свого боку були дуже зацікавлені в залученні іноземних компаній, тому обіцяли економічне процвітання і швидкий економічний розвиток. Причому всі козирі завжди були у ТНК, оскільки вони мали передові технології і мали доступ на відповідні ринки. Крім того, розміщення в країнах «третього світу» дуже приваблює ТНК, оскільки правила і законодавство, що стосуються ведення тут господарської діяльності, найчастіше досить застарілі. Іншими словами, у цих країнах політичні, економічні, соціальні та технологічні обставини були дуже сприятливі для ТНК.

Зараз це вже не так. Хвиля демонстрацій протесту, що прокотилася по країнах «третього світу» і зачіпила інтереси деяких транснаціональних корпорацій, була настільки могутньою, що їм довелося або скасувати, або значно змінити там стратегію своїх дій.

Приклади, що подані нижче, підкреслюють важливість проведення повного PEST-аналізу перед прийняттям рішення про стратегію компанії.

Компанія «Unocal» із США і французький концерн «Total» викликали рішучий протест політичних активістів веденням операцій в області розробки шельфового родовища природного газу в М’янмі (колишня Бірма). Режим цієї країни зазнавав критики за неточне дотримання прав людини і грубі порушення демократичних прав. Компанії «Carlsberg» і «Heineken» – виробники пива – також змушені залишити М’янму.

Британська компанія «RTZ-CRA», світовий лідер у гірничодобувній промисловості, разом з американською «Freeport-McMoRan» піддавалися нападкам захисників навколишнього середовища за роботи з видобутку міді і золота в одному з районів Індонезії. Незважаючи на те, що фінансовий стан компанії значно покращився в порівнянні з попередніми роками, останні загальні збори її акціонерів стали темою репортажів засобів масової інформації в зв’язку з протестами аборигенів цієї місцевості, які ввірвалися на ці збори, протестуючи проти видобувних робіт.

У 1996 р. нафтовий гігант «Royal Duthc/Shell» переживав лихоліття через кампанію, що розпочали представники «зелених» («Greenpeace»). Конфлікт відбувся у зв’язку з наміром корпорації позбутися нафтової платформи «Brent Star Spar» шляхом затоплення її в Північному морі. Під тиском «зелених» корпорація була змушена відмовитися від своїх планів на дуже принизливих умовах. Як з'ясувалося, серед нафтових компаній більше не було бажаючих пропонувати затопити бурові відпрацьовані платформи у морі. Як сказав один із представників «Greenpeace»: «Вони (нафтові компанії) змагаються, кому ж бути другим». І начебто одного цього було мало, «Shell» піддавалася також різкій критиці за тісні відносини з урядом Нігерії, де були страчені дев’ять політичних дисидентів.

Після серйозної аварії на руднику в Гайані, результатом якої став значний викид ціаніду до річок, дві американські компанії – «Cambior» і «Golden Star Resources» – потрапили під шквальний вогонь захисників навколишнього середовища.

Діюча в Малайзії «ABB Asea Brown Boveri» (ТНК зі штаб-квартирою у Швейцарії) стала об’єктом широкомасштабних акцій протесту з боку захисників навколишнього середовища в зв’язку з інкримінуванням їй знищення малазійських вологих лісів.

За таке становище ТНК повинні звинувачувати тільки себе. Для того, щоб не мати вигляд жадібних і байдужих грабіжників та імперіалістів, як люблять зображувати їх «ліві», дуже багато ТНК розробили етичні кодекси і підписали міжнародні угоди (те саме, що хартії), які встановлюють визначені етичні норми і принципи ведення бізнесу. Це був гарний хід, оскільки він обеззброїв найбільш войовничих критиків з числа «зелених». Це також допомогло запевнити уряди країн, які добре усвідомлюють відповідальність за свою діяльність. Якщо, як іноді буває, вони все-таки поступаються своїми хваленими принципами, то не дуже дивуються, коли їхні критики приступають до «дня дій».

Необхідно також зазначити, що групи, які завжди різко критикували ТНК, стали користуватися дуже витонченими методами. «Greenpeace» не можна більше скидати з рахунків. Їхнє вміле маніпулювання пресою і суспільною думкою в справі з буровою платформою «Brent Spar» показало, що її представники навчилися діяти винятково професійно. Наприклад, ця громадська організація має представництва в 33-х країнах світу, включаючи Латинську Америку і Східну Європу. Крім того, розвиток глобальних комунікацій означає, що діяльність ТНК у якій-небудь віддаленій місцевості вже не може бути схована від очей громадськості. Як показують деякі з наведених прикладів, для різних природоохоронних організацій вже не є неможливим привести жертви «екологічних злочинів» на щорічні збори акціонерів великої компанії, щоб одержати більше політичного капіталу. Групи протесту стали використовувати у своїй діяльності новітні досягнення у галузі техніки і комунікацій для поширення своїх послань. Наприклад, у Південно-Східній Азії такі групи координують свої дії, використовуючи e-mail і мережу Internet.

Треба зазначити, що зараз ТНК не можуть просто перечекати негативні наслідки своєї діяльності, яка визвала обурення в суспільстві, вважаючи це «бурею в склянці». Наприклад, у справі «Shell» було розголошено (і компанія пізніше визнала це), що погроза європейського бойкоту продуктів компанії змусила її переглянути свої плани щодо бурової платформи. Недавно уряд штату Массачусетс (США) заборонили укладати контракти з фірмами, що ведуть господарську діяльність у М’янмі.

Усе вищевикладене свідчить про те, що ТНК просто зобов’язані зважати на політичні і соціальні аспекти при здійсненні стратегій, як і на економічні та технологічні. Як зазначав один зі старших менеджерів «Shell»: «Тепер ми дуже добре подумаємо, перш ніж ще раз інвестувати капітал у Нігерію». «Shell» здобула уроки зі своїх нещодавніх помилок і тепер залучає представників організацій «Greenpeace» і «Amnesty International» до обговорення своєї майбутньої стратегії, щоб мати уявлення про можливі проблеми і спробувати зменшити протести, а не реагувати на критику вже після подій. Компанія стала більше приділяти уваги і потребам місцевих племен у віддалених куточках світу, де веде свої розробки. У травні 1996 р. перед підписанням договору з урядом Перу про розробку родовища природного газу ця компанія послала своїх представників на зустріч з місцевими племенами для обговорення наслідків розробки родовища. Політичні, соціальні і природоохоронні проблеми, що вважалися внутрішніми проблемами урядів країн, де діяли ТНК, зараз розглядаються останніми як зона їхньої відповідальності. У цьому полягає істотна зміна методу формування стратегії ТНК у порівнянні з недавнім минулим.

Дата добавления: 2014-11-06