Основні завдання розвитку трансферу технологій на сучасному етапі

Нарешті, відмітимо, що основний акцент в даному курсі робиться на трансфері технологій, що базуються на тій або іншій інноваційній ідеї, тобто на продукті або процесі, ще ніде і ніким не освоєних в промисловому масштабі. Це пов'язано перш за все з тим, що розвинені країни вже десятиліття розвиваються за інноваційним типом, коли успіх в глобальному масштабі забезпечений лише тим, хто сповідує стратегію технологічного випередження конкурентів. На жаль, технологічне відставання України від розвинених країн в багатьох галузях (особливо невоєнного призначення) таке велике, що перш ніж обганяти, доведеться (подібно до післявоєнної Японії) спочатку прийняти і освоїти те, що вже напрацьоване світовою спільнотою, і придбання готових виробництв (сьогоднішнього, а не вчорашнього або позавчорашнього дня) бажане і необхідне. А інтелектуальний потенціал наших умільців, все життя вимушених винаходити, не маючи під руками практично нічого окрім власної кмітливості, у всьому світі визнано незрівняним, і не випадково саме “радянські мізки” зараз є єдиним конкурентноздатним товаром, попит на який не згасає не дивлячись ні на які кризи.

Щоб зберегти і використовувати цей величезний інтелектуальний потенціал, необхідно вирішити два найважливіші завдання: змінити відношення до інтелектуальної власності і забезпечити масоване практичне використання цієї власності на благо країни, суспільства в цілому і генераторів цієї інтелектуальної власності, зокрема. І тоді вихід на передній план науки, технології і якості життя стане реальністю найближчих років і можна буде забути ганебне випрошування кредитів МВФ. Саме тому слід зосередитися перш за все на трансфері інноваційних технологій, тобто працювати на передньому плані розвитку суспільства.

Поняття "інноваційна технологія" також вимагає деякого роз'яснення. Зокрема, дуже важливим є питання про територіальний масштаб інновації. З економічної точки зору не так важливо, чи є даний продукт абсолютно новим (тобто має світовий рівень новизни), адже купувати його будуть в даному регіоні або в даній країні люди, для яких цей світовий рівень не відіграє ніякого значення; важливо лише те, що продукт є новим (і потрібним) саме тут і саме для цієї групи потенційних покупців. А оскільки не завжди новизна продукту взагалі захищена яким-небудь охоронним документом (про сумнівну доцільність такого захисту ми вже говорили), то поняття “інновації” (і похідних від цього терміну слів) в даному курсі значно ширше, ніж в патентно-ліцензійній практиці.

Трансфер технології припускає участь в цьому процесі декілька функціонально різних суб'єктів, тому слід розібратися і з ними. Тут, правда, поки визначимо тільки двох найбільш важливих суб'єктів, це джерело і реципієнт (приймач) технології. Сенс обох понять достатньо ясний: це той, хто передає технологію, і той, хто її приймає. Словесне ж позначення для цих суб'єктів не дуже вдале оскільки слова “джерело” і “приймач” багатозначні і побічні сенси кожного з них в деяких випадках можуть заплутати ситуацію і ускладнити розуміння матеріалу. Але доводиться миритися з термінологією, що склалася, і просто прийняти до уваги дані особливості і небезпеки.

Контрольні питання:

1.1. Що загального і в чому відмінність між трансфером технології і комерціалізацією тієї ж технології?

1.2. Чи можна вважати франчайзинг актом трансферу технології?

Дата добавления: 2014-11-06