Сутність трансферного потенціалу розвитку систем креативного менеджменту

ТРАНСФЕРНИЙ ПОТЕНЦІАЛ РОЗВИТКУ СИСТЕМ КРЕАТИВНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ

Тема З

Розвиток системи креативного менеджменту є однією з функцій інноваційного потенціалу. До складових елементів інноваційного потенціалу належать (рис. 3.1):

- трансферний потенціал (здатність залучати ресурси для розвитку системи креативного менеджменту (СКМ); здатність здійснювати передавання ресурсів та інноваційної продукції споживачам і бізнес-партнерам);

- креативний потенціал (здатність суб'єктів управління висувати і розвивати нові ідеї, що набувають форми наукової або технологічної інформації);

- управлінський потенціал (здатність керівників адекватно оцінювати внутрішнє і зовнішнє середовище організації, використовувати інноваційні ресурси, формувати стратегію розвитку СКМ і реалізовувати ії, розробляти і реалізовувати інноваційні рішення тощо);

- виробничий потенціал (трудові ресурси, зокрема інтелектуальні; обладнання, виробниче оснащення, технології тощо; матеріали, сировина, паливо, енергія тощо; фінансові ресурси, інформаційні ресурси; виробничі площі, лабораторії, випробувальні комплекси тощо; транспортні засоби).

Трансферний потенціал, окрім технологічних процесів постачання і збуту готової продукції, може стосуватись також технологічного процесу вироб­ництва. Трансфер у виробничій сфері, як правило, супроводжується пере­давання або отриманням прав на виробництво деталей, вузлів або складання готової продукції відокремленим підрозділам, дочірнім компанія, бізнес-­партнерам тощо. Стосовно етапів інноваційного процесу, трансферний потенціал може охоплювати будь-яку стадію, оскільки для реалізації будь-якої з них може виявитись необхідним залучати інноваційні ресурси ззовні або Делегувати завдання із виконання певних робіт за програмами інноваційного розвитку відокремленим підрозділам чи бізнес-партнерам.

Рис. 3.1. Складові інноваційного потенціалу та їхні характеристики

Якщо поняття "трансферний потенціал розвитку СКМ" є статичним, тобто відображає на конкретний момент часу здатність організації досягти певного рівня креативного розвитку, то поняття "забезпечення трансфером роз­витку СКМ" є динамічним. Його сутність полягає у конкретизації причинно-наслідкових зв'язків між власними і залученими ресурсами підприємства, а також фактичним і очікуваним рівнем розвитку СКМ. Як відомо, джерела ресурсів підприємств, зокрема інноваційних, поділяються на внутрішні і зовнішні. Акумулювання інноваційних ресурсів із внутрішніх джерел здійснюється різними шляхами, зокрема формуванням цільових фондів, підготовкою кадрів, створенням баз даних і систем управління ними, формуванням виробничих та інших програм розвитку організації тощо. Своєю чергою, із зовнішніх джерел ресурси отримують лише за допомогою трансферу (рис. 3.2).

ёёёёёё

Рис. 3.2. Відповідність джерел формування ресурсів способам забезпечення ними підприємства

Трансфер не має альтернатив і у збуті продукції підприємств. На рис. 3.3 показано найпоширеніші трансферні способи збуту готової продукції підприємств.

Рис. 3.3. Трансферні способи збуту продукції виробниками

Враховуючи це, необхідно конкретизувати види трансферу і ввести поняття "система трансферного потенціалу розвитку СКМ". Ця необхідність викликана тим, що трансферні відносини в середині організації, а також із бізнес-партнерами виникають у момент створення підприємства і тривають до моменту його ліквідації. Тобто ці відносини є систематичними. Доволі різноманітним є перелік реалізовуваних видів трансферів, особливостей їхнього здійснення, цілей суб'єктів трансферних відносин, ресурсів, які є об' єктом трансферу тощо.

Трансфери доцільно класифікувати за такими ознаками:

§ за об'єктом (трансфер прав власності на активи, трансфер науково­-технологічної інформації, трансфер інноваційних продуктів і технологій, трансфер фінансових ресурсів, трансфер працівників підприємства та інших організацій як носіїв технологічної інформації, а також комбінований трансфер);

§ ресурсів за напрямком потоків (вхідний і вихідний трансфер);

§ стосовно суб'єктів трансферних відносин (внутрішній і зовнішній трансфер);

§ за характером зв'язків (односторонній, двосторонній багатосторонній трансфер);

§ за місцем у динаміці трансферних систем (первинний і вторинний трансфер).

На рис. 3.4 наведено графічну модель системи трансферного потенціалу розвитку СКМ. Рушієм цієї системи є суб'єкти трансферних відносин, а саме: підприємство-виробник продукції, постачальники ресурсів і споживачі готової продукції, а також інші бізнес-партнери.

Підприємство-виробник інноваційної продукції як ініціатор створення системи трансферного потенціалу встановлює цілі цієї системи і узгоджує їх із цілями інших суб'єктів системи. Для кожного із суб'єктів трансферних від­носин цілі трансферу є індивідуальними.

Під час реалізації підприємством програм розвитку СКМ метою трансферу є своєчасне і повне отримання інноваційних ресурсів, необхідних для виконання конкретних видів робіт за етапами реалізації програми. Своєю чергою, інші суб'єкти системи трансферного потенціалу, які є постачаль­никами інноваційних ресурсів або споживачів інноваційної продукції, мають за мету одержати своєчасну і повну оплату за трансферні ресурси, або інноваційну продукцію відповідних характеристик. Таку саму мету може ставити підприємство в тому разі, коли воно виступає не базовим під­приємством, на якому реалізовують певну програму інноваційного розвитку, а лише її учасником.

Рис. 3.4. Система трансферного потенціалу розвитку СКМ

Цілі суб'єктів системи трансферного потенціалу реалізовують на дого­вірних засадах. Аналізування контрактів, які уклали суб'єкти трансферних відносин, показало, що об'єктами трансферних відносин є інноваційні ресурси. Їхнє передавання від одного суб'єкта трансферу до іншого супроводжується використанням конкретних трансферних моделей (табл. 3.1). Їхній вибір зумовлений контрактом.

Таблиця 3.1

Дата добавления: 2014-11-06