Проблеми формування й реалізації трансферного потенціалу розвитку системи креативного менеджменту та принципи їхнього розв’язання

Під час формування і реалізації системи трансферного потенціалу виникають певні суперечності, зокрема:

· необхідність забезпечення ліквідності та рентабельності активів суб'єктів інноваційної діяльності в умовах потреби розширення джерел їхнього фінансування (як відомо, здебільшого ті активи, які є ліквідними, харак­теризуються невисоким рівнем прибутковості. Як правило, їх формують у такому обсязі, який сприяє нормальному проходженню виробничо-госпо­дарських процесів. Збільшувати частку ліквідних активів у валюті балансу означає знижувати прибутковість сукупних активів підприємства. З огляду на це, в умовах виникнення потреби залучення кредитів для ІРМП, з одного боку, виникає потреба вкладати ці кошти у найрентабельніші активи для забез­печення окупності залучених коштів, а, з іншого боку, з'являється необхідність збалансувати обсяг оборотних активів із зобов'язаннями підприємства, для забезпечення належного рівня ліквідності. Більшість підприємств розвивають креативну діяльність за рахунок як власних, так і залучених коштів. Можливість розширювати обсяг власних коштів є обмеженою з огляду на організаційну форму підприємства, на рівень небезпеки втрати контролю над активами підприємства, на обсяг нерозподіленого прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства тощо. З огляду на це, найпоширенішим джерелом фінансування розвитку СКМ є залучені кошти. Вартість цих коштів вимірю­ється ставкою відсотка, який підприємство сплачує власникам залучених коштів. Отже, з позиції впливу пасивів підприємства на рентабельність його активів очевидно, що використання власних коштів для розвитку СКМ сприяє рентабельності активів, а використання залучених коштів діє протилежно. для нівелювання негативного впливу залучених коштів на рівень рентабельності активів підприємства доцільно використовувати їх для фінансування необо­ротних активів. Як результат, це сприятиме окупності залучених коштів, але не забезпечить ліквідності активів);

· потреба мінімізації витрат на інноваційну діяльність в умовах потреби реалізації заходів, націлених на підвищення мотивації працівників підприємств та покращання їхнього інформаційного забезпечення суб'єктів системи трансферного потенціалу розвитку СКМ (однією з умов економічної ефективності інноваційної діяльності є виявлення і використання резервів зниження витрат усіх видів, проте виконання цього завдання, як засвідчує практика, вимагає підвищення рівня мотивації працівників підприємства, в обов'язки яких входить виявлення цих резервів, а також підвищення рівня їхнього інформаційного забезпечення. Як відомо, виконання першого завдання гpунтується на підвищенні рівня матеріального стимулювання працівників, а другого – на поліпшенні оснащення управлінських працівників сучасними інформаційними технологіями. Отже, виникає ситуація, за якої передумовою виявлення резервів витрат є збільшення витрат на мотивування працівників і підвищення рівня їхнього інформаційного забезпечення);

· збереження прав власності на підприємство, а також забезпечення його платоспроможності в умовах потреби розширювати обсяги діяльності (платоспроможним вважають підприємство, обсяг власних коштів якого є більшим за обсяг залучених коштів. Якщо підприємство має намір розширити обсяги діяльності, то його завданням є збільшити джерела власних коштів або залучити кредити. Перший варіант здебільшого супроводжується небезпекою переходу контролю над підприємством до нових інвесторів. Очевидним є також те, що за другого варіанта ймовірність такої небезпеки в умовах високого рівня рентабельності є невисокою, проте зниження рівня платоспро­можності підприємства є неминучим. Як результат, власники підприємства повинні визначитись із пріоритетами – зберегти контроль над підприємством, але погіршити рівень його рентабельності та фінансової стійкості, чи залучити кошти нових інвесторів заради збереження ринкової вартості підприємства. У цьому випадку ринкова вартість підприємства розглядають у прямому зв'язку з його рентабельністю та фінансовою стійкістю);

· необхідність максимізації обсягу виробництва і збуту продукції в умовах потреби мінімізувати витрати на модифікацію продуктів чи технологій, а також за обмежених можливостей маневрувати часткою прибутку в ціні продукції підприємства (в умовах конкуренції керівники підприємств здійс­нюють безперервний моніторинг внутрішнього і зовнішнього середовища організації у напрямі виявлення можливостей оптимізувати результати діяльності, поліпшивши якість продукції або знизивши ціни на неї. Як перший, так і другий варіант, часто вимагають модифікації продуктів чи технологій. Здійснення модифікації прийнятне лише за умови прогнозування окупності витрат на її здійснення. Обсяг тимчасово вільних грошових коштів, як правило, є меншим за обсяг витрат, необхідних на модифікацію. Як результат, виникає ситуація, за якої потреба забезпечити економію на витратах супроводжується необхідністю здійснення додаткових витрат).

Сукупність вищевказаних суперечностей зумовлює проблему, яка поля­гає у відсутності механізму раціонального формування і реалізації системи трансферного потенціалу розвитку СКМ підприємств, що спричинює зниження рівня їхнього інноваційного розвитку. У цьому випадку раціональність характеризується здатністю трансферного потенціалу забезпечувати підпри­ємству прибутковість інноваційної діяльності та фінансову стійкість. Отже, проблема виникає через те, що суб'єкти ухвалюють управлінські рішення щодо формування і реалізації системи трансферного потенціалу розвитку СКМ, не враховуючи вищевказаних суперечностей.

Виконані дослідження показали, що принципами вирішення цієї проблеми такі:

1) формування джерел фінансових ресурсів слід здійснювати із ураху­ванням їхнього впливу на показники ліквідності (рішення про збільшення власних або залучених коштів підприємства має формуватись із урахуванням зміни величини і структури активів підприємства, зокрема частки оборотних коштів у структурі валюти балансу. Неврахування цього принципу може зумовити погіршення рівня кредитоспроможності та інвестиційної привабливості підприємства, що негативно позначиться на вартості кредитних ресурсів і умовах вкладення коштів у розвиток СКМ потенційними інвесторами);

2) заходи, націлені на забезпечення ліквідності активів підприємства, необхідно здійснювати із урахуванням рівня диверсифікації сукупних активів підприємства і рівня їхньої прибутковості (забезпечення ліквідності підпри­ємства є необхідною, але недостатньою умовою для раціональності реалізації трансферного потенціалу. Причиною цього є те, що ліквідні активи найменш прибуткові, тому, чим більше підприємство скеровує коштів на формування поточних активів, тим нижчим рівнем рентабельності характеризується його валюта балансу. З огляду на це, заходи, націлені на забезпечення ліквідності активів підприємства, повинні формуватись так, щоб сприяти підвищенню оборотності поточних активів і за рахунок цього компенсувати їхню низьку прибутковість);

3) рішення про граничний обсяг витрат на розвиток систем управління доцільно приймати із урахуванням рівня їхньої економічної ефективності та відповідності фактичних параметрів систем управління очікуваним параметрам (сучасні теоретики менеджментy розглядають підприємство як складну систему серед елементів якої є низка підсистем, які забезпечують функціонування підприємства і сприяють його розвитку. Загальновідомо, що прямий зв'язок між витратами на створення і підтримку функціональної здатності цих підсистем та фінансовими результатами підприємства, зокрема показниками розвитку СКМ, відсутній. З огляду на це, рішення про встановлення граничного обсягу витрат на розвиток окремих підсистем управління доцільно приймати з урахуванням функціональної та економічної ефективності цих підсистем);

4) рішення про зміну структури і обсягу трансферного потенціалу для розвитку СКМ доцільно реалізовувати із урахуванням його впливу на інформаційну безпеку підприємства (управлінські рішення, які призводять до зміни джерел і структури формування та використання трансферного потенціалу для розвитку СКМ, вимагають урахування ймовірності реалізації загроз, зокрема економіко-соціального характеру, та загрози життєдіяльності власників, керівників і працівників підприємства).

Дата добавления: 2014-11-06