Банківська система України

Тема 4. Інституційна структура ринку фінансових послуг

Що включають депозитні фінансові посередники?

а) комерційні банки, кредитні союзи, кредитні асоціації;

б) страхові компанії, пенсійні фонди, комерційні банки;

в) комерційні банки, кредитні союзи, пенсійні фонди.

4.1 Банківська система України

4.2 Небанківські кредитні інститути

4.3 Інвестиційні фінансові установи

Понятійний апарат

Національний банк України, комерційні банки, факторингові компанії, лізингові компанії, кредитні спілки, інститути спільного інвестування, недержавні пенсійні фонди, страхові компанії

Перелік рекомендованої літератури: 23, 27,18,40.

Сучасна банківська система України як складова інституціональної структури ринку фінансових послуг представлена Національним банком України та комерційними банками.

Національний банк є центральним банком України, особливим органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, Законом України “Про Національний банк України» та іншими законами держави. Його створено з метою здійснення регулювання, контролю та нагляду на ринку банківських послуг.

Основною функцією Національного банку є забезпечення стабільності грошової одиниці країни. На виконання своєї основної функції Національний банк сприяє дотриманню стабільності банківської системи, а також, у межах своїх повноважень, - цінової стабільності.

В розрізі ринку фінансових послуг основними функціями Національного банку України є:

1. Визначення та проведення єдиної грошово-кредитної політики;

2. Встановлення для банків правил проведення банківських операцій та надання банківських послуг;

3. Здійснення банківського регулювання та нагляду;

4. Здійснення відповідно до визначених спеціальним законом повноважень валютного регулювання, визначення порядку здійснення
операцій в іноземній валюті, організація і здійснення валютного контролю за банками та іншими фінансовими установами, які отримали
ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій;

5. Забезпечення накопичення і зберігання золотовалютних резервів, здійснення операцій з ними та банківськими металами;

6. Аналіз поточного стану грошово-кредитних, фінансових, цінових та валютних відносин;

7. НБУ виступає кредитором останньої інстанції для банків і організує систему рефінансування;

8. Здійснює інші функції у фінансово-кредитній сфері в межах
своєї компетенції, що визначена Законом України «Про Національний банк України».

Відповідно до Закону України «Про банки та банківську діяльність» Національний банк України здійснює регулювання діяльності комерційних банків через економічні нормативи та нормативно-правове забезпечення здійснюваних цими банками операцій. В свою чергу комерційні банки самостійно визначають напрями своєї діяльності i спеціалізацію за видами операцій.

Отже, комерційні банки на ринку фінансових послуг представлені спеціалізованими та універсальними банками.

Універсальні комерційні банки здійснюють всі або майже всі види банківських операцій та послуг. При цьому банк може організовувати «пакетне» обслуговування своїх клієнтів, що включає надання як короткострокових, так і довгострокових кредитів, операції з цінними паперами, прийом вкладів, валютні операції, консультаційні та інші послуги. Сучасний світовий розвиток фінансового ринку і ринку фінансових послуг, зокрема, свідчить про глобальний характер розвитку комерційних банків, пошук нових форм і методів надання банківських послуг. Це призводить до поступового втручання банків у традиційні сфери діяльності спеціалізованих кредитно-фінансових інститутів, що забезпечує можливості для перемоги у конкурентній боротьбі за клієнтів.

Спеціалізовані комерційні банки концентрують власні зусилля на здійсненні кількох основних банківських операцій або на обслуговуванні обмеженого кола клієнтів. За спеціалізацією українські комерційні банки можуть бути ощадними, інвестиційними, іпотечними, розрахунковими (кліринговими). Спеціалізація впливає на характер діяльності банку, визначає особливості формування його активів і пасивів, побудову балансу, а також специфіку організації роботи з клієнтами. Особливістю спеціалізованих банків є те, що за рахунок набуття досвіду роботи у певній сфері банківської справи, розробки технічних прийомів і методів реалізації тих чи інших операцій підвищується їх якісний рівень і прибутковість.

У розвинутих країнах найбільш поширеними видами спеціалізованих банків є інвестиційні, інноваційні, ощадні, іпотечні та експортно-імпортні. Їх діяльність зосереджена на кількох операціях для більшості клієнтів. Так, інвестиційні банки займаються переважно емісійно-засновницькою діяльністю, яка забезпечує посередництво і гарантії розміщення цінних паперів на фондовому ринку. Інноваційні банки здійснюють довгострокове кредитування, в результаті якого можлива реалізація крупних науково-технічних проектів. Ощадні банки орієнтують свою діяльність на залучення дрібних вкладів населення на певний строк і надання позик приватним особам. Іпотечні банки видають довгострокові кредити під заставу нерухомого майна, землі, житлових будинків, споруд виробничого призначення. Експортно-імпортні банки займаються кредитуванням і видачею гарантій за операціями, що виникають через здійснення міжнародного руху капіталу.

Відповідно до статті 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність» сучасні комерційні банки надають наступні види фінансових послуг:

1. прийом вкладів (депозитів) від юридичних і фізичних осіб;

2. відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів і банків-кореспондентів, у тому числі переказ грошових коштів з цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів на них;

3. розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

Крім цих послуг комерційні банки на ринку фінансових послуг мають право здійснювати такі операції та угоди:

1. операції з валютними цінностями;

2. емісію власних цінних паперів;

3. організація купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів;

4. здійснення операцій на ринку цінних паперів від свого імені (включаючи андеррайтинг);

5. надання гарантій i поручительств та інших зобов’язань від третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій формі;

6. придбання права вимоги на виконання зобов’язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог та прийом платежів (факторинг);

7. лізинг;

8. послуги з відповідального зберігання та надання в оренду сейфів для зберігання цінностей та документів;

9. випуск, купівлю, продаж i обслуговування чеків, векселів та інших оборотних платіжних інструментів;

10. випуск банківських платіжних платіжних карток i здійснення операцій з використанням цих карток;

11. надання консультаційних та інформаційних послуг щодо банківських операцій

Отже, на національному ринку фінансових послуг банківські установи виконують кредитні, депозитні, валютні та розрахунково-касові операції. За рахунок власного та залученого капіталу вони здійснюють операції на фондовому ринку, купуючи та продаючи фінансові активи від імені клієнтів, формують власний інвестиційний портфель.

Крім того, комерційні банки надають широке коло фінансових послуг, що супроводжують інвестиційні процеси. Це такі послуги, як надання інформації та консультацій щодо питань ефективного розміщення інвестиційних ресурсів, оцінка ефективності інвестиційних проектів та інвестиційних якостей цінних паперів. Разом із страховими компаніями надають послуги щодо страхування інвестицій.

З розвитком національного ринку фінансових послуг комерційні банки все активніше пропонують трастові послуги. Вони залучають кошти клієнтів та розміщують їх від власного імені у найбільш прибуткові об’єкти, виконуючи при цьому брокерські функції.

Крім традиційних банківських послуг, сучасні комерційні банки проводять лізингові, факторингові, консалтингові, проектні, інжинірингові операції та послуги, створюючи на ринку фінансових послуг жорстку конкуренцію для спеціалізованих фінансових інститутів.

4.2 Небанківські кредитні інститути

Розвиток ринку фінансових послуг приводить до активізації діяльності небанківських кредитних установ, в структурі яких основну питому вагу складають лізингові, факторингові компанії, кредитні спілки, ломбарди.

Лізингові компанії здійснюють довгострокову оренду машин, обладнання та устаткування, транспортних засобів, виробничих споруд. Компанії купують по замовленню клієнтів обладнання та надають його інвестору у довгострокову оренду. Після закінчення строку оренди за відповідними обставинами майно можу бути викуплено інвестором по остаточній вартості.

Порядок здійснення лізингових опре цій буде наведено в темі 8 „Фінансові послуги на ринку позик”

Лізингові компанії є дуже поширеними у західних країнах. З розвитком українського фінансового ринку, вони виділяються із структури комерційних банків в окремі фірми і здійснюють свої операції за фінансуванням цих комерційних банків

На національному фінансовому ринку в окремі фінансово-кредитні інститути виділяються і факторингові компанії. Вони достроково сплачують дебіторську заборгованість своїх клієнтів, надаючи останнім можливість вкладати вільні фінансові ресурси у прибуткові проекти.

Перевагами діяльності факторингових компаній на ринку фінансових послуг є надання можливості суб’єктами господарювання достроково отримати вільні фінансові ресурси, прискорити оборот грошових коштів та підвищити ефективність їх використання.

Кредитна спілка - це неприбуткова організація, заснована фізичними особами на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об'єднаних грошових внесків членів кредитної спілки. Їх діяльність регламентується Законом України «Про кредитні спілки». Кредитна спілка є фінансовою установою, виключним видом діяльності якої є надання фінансових послуг.

Відповідно до статті 2 даного Закону діяльність кредитної спілки ґрунтується на наступних принципах (рис. 4.1):

- добровільність вступу та свобода виходу з кредитної спілки;

- рівноправність членів кредитної спілки;

- самоврядування;

- гласність.

Рис. 4.1 – Принципи діяльності кредитних спілок

Відповідно до даних принципів ніхто не може бути примушений вступати до кредитної спілки, а виключення з її членів дозволяється лише у випадках, визначених статутом спілки. Усі члени кредитної спілки мають рівні права, в тому числі і у разі голосування на загальних зборах, незалежно від розміру пайового та інших внесків. Законом забороняється будь-яке втручання в діяльність кредитної спілки, за винятком випадків, передбачених діючим законодавством. Кредитна спілка зобов'язана забезпечити повне та своєчасне інформування своїх членів з питань власної діяльності, на їх прохання ознайомлювати з протоколами загальних зборів і засідань інших органів управління кредитної спілки, видавати копії документів та витяги з них у порядку, визначеному статутом.

Кредитна спілка відповідно до свого статуту може здійснювати наступну діяльність:

- приймати вступні та обов'язкові пайові та інші внески від членів спілки;

- надавати кредити своїм членам на умовах їх платності, строковості та забезпеченості в готівковій та безготівковій формі. Отримувати кредити від імені членів кредитної спілки можуть також фермерські господарства та приватні підприємства, які знаходяться у їх власності. Розмір кредиту, наданого одному члену кредитної спілки, не може перевищувати 20 відсотків від капіталу кредитної спілки;

- залучати на договірних умовах внески (вклади) своїх членів на депозитні рахунки як у готівковій, так і в безготівковій формі. Зобов'язання кредитної спілки перед одним своїм членом не можуть бути більше 10 відсотків від загальних зобов'язань кредитної спілки;

- виступати поручителем виконання членом спілки зобов'язань перед третіми особами;

- розміщувати тимчасово вільні кошти на депозитних рахунках в установах банків, які мають ліцензію на право роботи з вкладами громадян, об'єднаній кредитній спілці, а також придбати державні цінні папери, перелік яких встановлюється Уповноваженим органом, та паї кооперативних банків;

- залучати на договірних умовах кредити банків, кредити об'єднаної кредитної спілки, кошти інших установ та організацій виключно для надання кредитів своїм членам, якщо інше не встановлено рішенням Уповноваженого органу. Загальна сума залучених коштів, у тому числі кредитів, не може перевищувати 50 відсотків вартості загальних зобов'язань та капіталу кредитної спілки на момент залучення;

- надавати кредити іншим кредитним спілкам, якщо інше не встановлено рішенням Уповноваженого органу;

- здійснювати благодійну діяльність за рахунок коштів спеціально створених для цього фондів;

- виступати членом платіжних систем;

- оплачувати за дорученням своїх членів вартість товарів, робіт і послуг у межах наданого йому кредиту.

Здійснення кредитною спілкою іншої діяльності не допускається.

Послуги членам органів управління та працівникам кредитної спілки надаються на звичайних умовах та з дотриманням вимог щодо уникнення конфлікту інтересів.

Відповідно до Закону України «Про кредитні спілки» вона має право самостійно встановлювати:

- розмір плати (процентів), яка розподіляється на пайові членські внески та нараховується на внески (вклади), що знаходяться на депозитних рахунках членів кредитної спілки;

- розмір плати (процентів) за користування кредитами, наданими кредитною спілкою;

- ціни (тарифи) на послуги, що надаються кредитною спілкою;

- види кредитів, що надаються кредитною спілкою, умови надання та строки повернення кредитів;

- способи забезпечення кредитних зобов'язань, вимоги щодо забезпечення погашення кредитів.

Нерозподілений доход, що залишається у розпорядженні кредитної спілки за підсумками фінансового року, розподіляється за рішенням загальних зборів, у тому числі між членами кредитної спілки, пропорційно розміру їх пайових внесків у вигляді відсотків (процентів). При цьому в першу чергу відбувається необхідне поповнення капіталу та резервів. Сума доходу, яка розподіляється на додаткові пайові членські внески, визначається з дотриманням умови, що доходність додаткових пайових членських внесків не може перевищувати більш ніж у два рази середньозважену процентну ставку доходності внесків (вкладів) членів кредитної спілки на депозитних рахунках за їх наявності. Решта доходу, що залишилася після формування капіталу і резервів та розподілу на додаткові пайові членські внески, розподіляється на обов'язкові пайові членські внески.

Збитки кредитної спілки покриваються у порядку, що визначається загальними зборами кредитної спілки відповідно до Закону України «Про кредитні спілки» та нормативно-правових актів Уповноваженого органу.

Кредитна спілка та її посадові особи зобов'язані зберігати таємницю щодо рахунків, внесків та інших фінансових операцій, що здійснюються її членами.

Довідки видаються особисто членам кредитної спілки (їх представникам) лише щодо їх рахунків, внесків та інших фінансових операцій за відповідною заявою, а також судам, органам прокуратури, служби безпеки, органам внутрішніх справ, іншим правоохоронним органам та органам державної податкової служби у випадках та в порядку, передбачених законом.

У разі смерті члена кредитної спілки довідки про його внески та рахунки видаються спадкоємцям, державним нотаріальним конторам та консульським установам іноземних держав, у провадженні яких знаходяться справи про спадщину.

Кредитна спілка створюється на підставі рішення установчих зборів. Чисельність засновників (членів) кредитної спілки не може бути менше ніж 50 осіб, які можуть бути членами кредитної спілки та об'єднані хоча б за однією з наступних ознак: мають спільне місце роботи чи навчання, або належать до однієї професійної спілки, об'єднання професійних спілок, іншої громадської чи релігійної організації, або проживають в одному селі, селищі, місті, районі, області. Рішення про створення кредитної спілки оформляється протоколом установчих зборів, який підписують голова та секретар зборів.

Державна реєстрація кредитних спілок здійснюється спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг відповідно до вимог Закону України «Про кредитні спілки» та нормативно-правових актів Уповноваженого органу. Ліцензуванню в кредитній спілці підлягає діяльність по залученню внесків (вкладів) членів кредитної спілки на депозитні рахунки, а також інші види фінансової діяльності.

Відповідно до статті 10 членами кредитної спілки можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають на території України, об'єднані хоча б за однією з ознак, зазначених вище, та мають повну цивільну дієздатність. Не можуть бути прийняті до кредитної спілки особи, які за рішенням суду визнані недієздатними або обмежено дієздатними, особи, які відбувають покарання у вигляді позбавлення волі, а також особи, що мають непогашену судимість за корисливі злочини. Прийняття до кредитної спілки та виключення з її складу проводяться на підставі письмової заяви особи за рішенням спостережної ради кредитної спілки, крім випадків припинення членства у зв'язку із смертю особи або виключенням члена за рішенням загальних зборів у разі порушення ним статуту кредитної спілки. Членство у спілці настає з дня сплати особою вступного та обов'язкового пайового внесків у порядку, передбаченому її статутом. В першу чергу сплачується вступний внесок.

Днем припинення членства у кредитній спілці вважається день прийняття загальними зборами членів або спостережною радою відповідного рішення. У разі припинення членства фізичної особи у кредитній спілці вступний внесок їй не повертається. Повернення обов'язкового пайового та інших внесків, крім вступного внеску, проводиться в порядку, передбаченому статутом, але не пізніше ніж через один місяць після прийняття загальними зборами або спостережною радою кредитної спілки відповідного рішення. Повернення вкладів проводиться за взаємною згодою сторін або не пізніше строку, передбаченого відповідним договором.

Члени кредитної спілки несуть відповідальність за її зобов'язаннями лише у межах їх пайових внесків.

Органами управління спілки є загальні збори членів кредитної спілки, спостережна рада, ревізійна комісія, кредитний комітет та правління. Рішенням загальних зборів можуть бути створені й інші органи управління.

Отже, основною метою функціонування кредитних спілок на ринку фінансових послуг є надання позички своїм членам під заставу майна під невисокі відсотки, що дає можливість останнім використовувати їх на інвестиційні цілі. Також вони приймають вклади від населення та сплачують по ним відсотки, виступають гарантами виконання членами спілки своїх зобов’язань перед третіми особами та інше.

Останні роки кредитні спілки створюють серйозну конкуренцію комерційним банкам в розрізі іпотечного кредитування.

Ломбард - кредитна установа, що видає позики під заставу рухомого майна, а також приймає його на зберігання.

.Оцінка майна, що здається на зберігання або в заставу, провадиться за згодою сторін, після чого здавач одержує заставний квиток або іменну квитанцію. Здані на зберігання або в заставу речі можуть бути вилучені з ломбарду поза волею їхнього власника тільки за рішенням суду, що вступили в законну чинність (у цьому випадку одержувач речей зобов'язаний внести ломбарду плату за їхнє зберігання, суму виданої позички з нарахованими відсотками й плату за страхування).

Незатребуване майно ломбард тримає не довше трьох місяців, потім передає його за договором комісії торговельним організаціям для продажу. Із суми, вирученої від продажу, погашаються: плата за зберігання, видані позики з відсотками й видатки по страхуванню й продажу. Залишок коштів повертається власникові квитанції або заставного квитка по його пред'явленню. На ломбард покладена матеріальна відповідальність за прийняте на зберігання й у заставу майно, у випадку втрати або ушкодження якого ломбард відшкодовує власникам збитки у встановленому законом порядку.

Дата добавления: 2014-10-15