Інвестиційні фінансові установи

На сучасному ринку фінансових послуг України до складу інвестиційних фінансових установ входять інститути спільного інвестування, недержавні пенсійні фонди, страхові компанії тощо.

Інститути спільного інвестування (ІСІ) - це інвестиційні фонди, в яких акумулюються кошти інвесторів для подальшого отримання прибутку через вкладення їх у цінні папери інших емітентів, корпоративні права та нерухомість.

Управління фондом здійснює компанія з управління активами (КУА).

Компанія з управління активами (КУА) - це юридична особа, яка здійснює професійну діяльність з управління активами інститутів спільного інвестування (ІСІ) на підставі ліцензії, яку видає Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, і не може поєднувати цю діяльність з іншими видами професійної діяльності на ринку цінних паперів.

КУА здійснює управління активами ІСІ за винагороду, розмір якої встановлюється відповідно до регламенту фонду.

КУА може одночасно здійснювати управління активами кількох ІСІ.

Діяльність КУА жорстко регулюється і обмежується законодавством та контролюється Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Основні функції компанії з управління активами:

• створення пайових інвестиційних фондів;

• випуск, розміщення та викуп цінних паперів ІСІ; залучення агентів, які розміщують/викуповують цінні папери ІСІ серед інвесторів;

• управління активами ІСІ: після надходження грошових коштів на рахунок ІСІ, КУА спрямовує їх на придбання активів для формування структури портфелю даного ІСІ, яка вказана в Інвестиційній декларації;

• аналіз ринку цінних паперів, нерухомості та інших ринків, інструменти яких перебувають у складі активів ІСІ;

• пошук нових об'єктів для інвестицій;

• регулярна переоцінка активів, оформлення договорів придбання і продажу активів, підготовка звітності до державних контролюючих органів;
• забезпечення поточної діяльності ІСІ.

В Україні до ІСІ належать пайові та корпоративні інвестиційні фонди.

Пайові інвестиційні фонди (ПІФ) - це активи, що належать інвесторам на правах спільної часткової власності та перебувають в управлінні компанії з управління активами (КУА) і обліковуються окремо від результатів її господарської діяльності.

Пайовий інвестиційний фонд:

• Не є юридичною особою, створюється КУА шляхом продажу (розміщення) інвесторам випущених нею інвестиційних сертифікатів Фонду;

• При підписанні договорів купівлі або продажу активів фонду, КУА діє від свого імені;

• КУА веде облік результатів діяльності фонду окремо від власної господарської діяльності та інших ІСІ;

• Мінімальний обсяг активів - 1 250 мінімальних заробітних плат (на 01.10.2007 р. - 575 000 грн.).

Пайовий інвестиційний фонд не є юридичною особою, створюється компанією з управління активами для залучення коштів з метою здійснення діяльності зі спільного інвестування. Тому емітентом цінних паперів, що засвідчують право власності на частку активів пайового інвестиційного фонду, є КУА такого фонду, а зазначені цінні папери називаються – інвестиційні сертифікати.

Корпоративні інвестиційні фонди (КІФ) - це юридичні особи, які створюються у формі відкритого акціонерного товариства, і проводять діяльність виключно із спільного інвестування.

Корпоративний інвестиційний фонд:

• Юридична особа у формі відкритого акціонерного товариства (ВАТ);

• Статутний капітал фонду формується за рахунок грошових коштів, державних цінних паперів та цінних паперів інших емітентів, допущених до торгів на фондовій біржі або торгово-інформаційній системі та об’єктів нерухомості, збільшення статутного капіталу здійснюється виключно за рахунок грошових коштів;

• Не менше 70% середньорічної вартості активів повинно інвестуватися у цінні папери;

• Може випускати і розміщувати (бути емітентом) тільки акції, може залучати кредити (позики), обсяг яких не перевищує 10% вартості активів фонду, і лише для викупу розміщених акцій фонду

• Управління фондом (відповідно, його активами) здійснює КУА на підставі договору, органи управління фонду (такі, як у ВАТ) – загальні збори акціонерів та наглядова (спостережна) рада

Корпоративний інвестиційний фонд є емітентом простих іменних акцій. Акції КІФ, крім майнових прав, засвідчують право їх власників на участь в управлінні цим фондом (КІФ – створюється у формі відкритого акціонерного товариства).

Залежно від порядку здійснення діяльності ІСІ поділяються на три типи:

Відкриті – цінні папери такого фонду продаються та купуються інвесторами у будь-який час.

Інтервальні – цінні папери такого фонду можуть бути продані інвестору у будь-який час, а їхній викуп здійснюється на вимогу інвестора лише впродовж обумовленого у проспекті емісії терміну (інтервалу). Згідно закону такий інтервал повинен бути оголошений хоча б раз на рік

Закриті – цінні папери такого фонду розміщуються у терміни, визначені проспектом емісії, вільно обертаються на ринку цінних паперів. Викупити цінні папери такого фонду можна після закінчення терміну дії. Фонд зобов’язаний викупити свої цінні папери після закінчення терміну дії Фонду.

ІСІ можуть бути строковими або безстроковими.

Строковий ІСІ – створюється на певний строк, зазначений у проспекті емісії цінних паперів цього ІСІ, після закінчення якого ІСІ припиняє свою діяльність.

Безстроковий ІСІ – створюється на невизначений строк.

ІСІ закритого типу може бути лише строковим.

Залежно від особливостей розміщення активів ІСІ також поділяються на два види:

Диверсифіковані – інвестиційні фонди, активи яких можна інвестувати в обмежене коло інструментів ринку капіталів, відповідно до встановлених законодавством нормативів.

Недиверсифіковані – інвестиційні фонди, щодо яких не існує жорстких вимог диверсифікації активів. Вони можуть здійснювати інвестиції у цінні папери, об’єкти нерухомості, корпоративні права, тощо.

Відкриті та інтервальні ІСІ можуть бути лише диверсифікованими.

Існують ще венчурні інвестиційні фонди - це корпоративні або пайові недиверсифіковані інвестиційні фонди, активи яких більше, ніж на 50 % можуть складатися з корпоративних прав і цінних паперів, які не торгуються на фондових біржах. Ці фонди здійснюють виключно приватне розміщення емітованих ними цінних паперів, і провадять досить ризиковану інвестиційну стратегію, зокрема в інноваційні проекти.

Фізичні особи не можуть бути учасниками венчурних КІФ та ПІФ, а також, недиверсифікованих ПІФ.

Загальна класифікація інститутів спільного інвестування наведена на рисунку 4.2.

Цінні папери інвестиційного фонду засвідчують право їх власника на частку активів корпоративного інвестиційного фонду або пайового інвестиційного фонду.

Акції та інвестиційні сертифікати інвестиційних фондів мають номінальну вартість. Кількість цінних паперів фонду, що належать одному учаснику, не обмежується.

Власники акцій та інвестиційних сертифікатів несуть ризики, пов'язані із зміною ринкової вартості активів фонду.

Цінні папери відкритих та інтервальних інвестиційних фондів підлягають викупу такими фондами відповідно до особливостей цих типів ІСІ.

Цінні папери закритих інвестиційних фондів не підлягають обов’язковому викупу такими фондами до моменту припинення діяльності цих фондів (ліквідації).

Рис. 4.2 - Класифікація ІСІ

Цінні папери:

• відкритих інвестиційних фондів не підлягають вільному обігу на вторинному ринку цінних паперів (організованому чи неорганізованому). Дивіденди за такими цінними паперами не нараховуються і не сплачуються;

• інтервальних інвестиційних фондів вільно обертаються на вторинному ринку цінних паперів лише у періоди „закритого” стану фондів, що їх емітували. Дивіденди за такими цінними паперами не нараховуються і не сплачуються;

• закритих інвестиційних фондів вільно обертаються на вторинному ринку цінних паперів. Дивіденди за такими цінними паперами нараховуються, якщо це передбачено Проспектом емісії.

Напрямки вкладення (інвестування) коштів інвесторів ІСІ (корпоративного або пайового інвестиційного фонду), значною мірою залежать від виду та типу фонду.

Відповідно до Закону України „Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)”, ІСІ відкритого та інтервального типу можуть бути лише диверсифікованого виду.

Для кожного типу і виду інвестиційних фондів визначено, в які активи, і в яких пропорціях можуть бути вкладені кошти інвесторів, а які заборонені для інвестування. Ці особливості закріплені в Положенні ДКЦПФР фондового ринку про склад і структуру активів інвестиційних фондів (Рішення ДКЦПФР №12 від 11.01.2002).

Активами ІСІ можуть бути такі інструменти:

• акції та облігації українських емітентів;

• акції та облігації іноземних емітентів, у т.ч. облігації інших держав;

• облігації внутрішньої державної позики;

• облігації органів місцевого самоврядування;

• дорогоцінні банківські метали;

• грошові кошти на депозитних рахунках у банках та у депозитних сертифікатах банків;

• об'єкти нерухомості;

• корпоративні права і інших, ніж цінні папери, формах (частки, паї).

Перелік можливих об'єктів інвестування і вимоги до структури активів конкретного інвестиційного фонду містяться в інвестиційній декларації фонду.

КУА, що здійснює управління відповідним інвестиційним фондом, не має права придбавати за рахунок коштів такого фонду активи, не передбачені інвестиційною декларацією цього фонду.

Недержавні пенсійні фонди створюються для сплати пенсій та фінансових виплат робітникам і службовцям після виходу їх на пенсію. Вони створюються на підставі рішення засновників та не мають на меті одержання прибутку для його подальшого розподілу між засновниками.

До складу активів недержавного пенсійного фонду належать активи в грошових коштах, активи в цінних паперах та інші активи згідно із законодавством.
Пенсійні активи у цінних паперах складаються з:

- цінних паперів, погашення та отримання доходу за якими гарантовано Кабінетом Міністрів України, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими радами відповідно до законодавства;

- акцій та облігацій українських емітентів, що відповідно до
норм законодавства пройшли лістинг та перебувають в обігу на фондовій біржі або в торговельно-інформаційній системі, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, обсяги торгів на яких становлять не менше 25 відсотків від загальних обсягів торгів на організаційно оформлених ринках цінних паперів України (крім цінних паперів, на які здійснюється підписка згідно із законодавством);

- цінних паперів, погашення та отримання доходу за якими гарантовано урядами іноземних держав, при цьому встановлення вимог до рейтингу зовнішнього боргу та визначення рейтингових компаній здійснюються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку;

- облігацій іноземних емітентів;

- акцій іноземних емітентів, що перебувають в обігу на організованих фондових ринках та пройшли лістинг на одній з таких фондових бірж, як Нью-Йоркська, Лондонська, Токійська, Франкфуртська, або у торговельно-інформаційній системі НАСДАК (NASDAQ).

Разом з тим пенсійні активи недержавного пенсійного фонду в цінних паперах не можуть включати:

- цінні папери, емітентами яких є зберігач, особи, що
здійснюють управління пенсійними активами, адміністратор, аудитор (аудиторська фірма) та особи, що надають консультаційні, агентські або рекламні послуги, з якими пенсійним фондом укладено відповідні договори, та їх пов'язані особи, засновники пенсійного фонду;

- цінні папери, які не пройшли лістинг фондової біржі або торговельно-інформаційної системи, які зареєстровані у встановленому порядку (крім цінних паперів, погашення та отримання доходу за якими гарантовано відповідно до законодавства державою, органами місцевого самоврядування або третіми особами);

- цінні папери, емітентами яких є інститути спільного інвестування, якщо інше не встановлено нормативно-правовими актами Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку;

- векселі;

- похідні цінні папери.

Також пенсійні активи не можуть формуватися за рахунок коштів,
отриманих на підставах, що суперечать законодавству.

Законодавством зазначається, що пенсійні активи не можуть бути предметом застави. На них не може бути звернене стягнення за зобов'язаннями засновників пенсійного фонду, роботодавців-платників, осіб, що здійснюють управління активами пенсійного фонду, адміністратора, зберігача такого фонду та страхової організації, з якою укладено договір страхування довічної пенсії учасником відповідного пенсійного фонду або договір страхування ризику настання інвалідності чи смерті учасника фонду.

Пенсійні активи, що накопичуються у недержавному пенсійному фонді, можуть бути використані виключно для цілей інвестиційної діяльності фонду, виконання зобов'язань фонду перед його учасниками та оплати витрат, пов'язаних із здійсненням недержавного пенсійного забезпечення, а саме для:

- інвестування з метою отримання доходу на користь учасників фонду;

- виконання договорів виплати пенсії на визначений строк, укладених з учасниками фонду, та для здійснення одноразових пенсійних виплат;

- оплати договорів страхування довічної пенсії та договорів страхування ризику настання інвалідності або смерті учасника фонду, укладених із страховою організацією;

- оплати послуг професійного адміністратора, включаючи оплату рекламних та агентських послуг, пов'язаних з функціонуванням пенсійного фонду, та витрат на оприлюднення інформації про його діяльність;

- сплати винагороди за надання послуг з управління активами пенсійного фонду;

- оплати послуг зберігача;

- оплати послуг з проведення планових аудиторських перевірок пенсійного фонду;

- оплати послуг торговців цінними паперами (посередників), витрат на ведення обліку та перереєстрацію прав власності на активи пенсійного фонду;

- оплати інших послуг, на які можуть бути використані пенсійні активи.

Використання пенсійних активів для інших цілей забороняється.

Пенсійні внески до пенсійного фонду сплачуються у розмірах
та у порядку, встановлених пенсійним контрактом, відповідно до умов обраних пенсійних схем. Зазначені в пенсійному контракті розміри сплачуваних до пенсійного фонду внесків можуть змінюватися відповідно до умов обраних пенсійних схем.

Внески за страхуванням ризику настання інвалідності або смерті учасника фонду сплачуються у порядку, визначеному пенсійним контрактом.

Рада пенсійного фонду має право встановити мінімальний розмір пенсійних внесків - 10 відсотків мінімальної заробітної плати у розрахунку на один місяць. Максимальний розмір пенсійних внесків за пенсійними схемами недержавного пенсійного забезпечення не обмежується.

Пенсійні внески сплачуються лише у національній валюті України, а у випадках, передбачених законодавством України, в іноземній валюті за офіційним обмінним курсом Національного банку України, що діяв на момент сплати, шляхом готівкових та (або) безготівкових розрахунків. Юридичні особи сплачують пенсійні внески лише у безготівковій формі.

Пенсійні внески сплачуються шляхом зарахування відповідних грошових сум на поточні рахунки пенсійного фонду у зберігача.

Пенсійні фонди відповідно до Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення» можуть здійснювати такі види пенсійних виплат:

1. пенсія на визначений строк;

2. одноразова пенсійна виплата.

Розміри пенсійних виплат визначаються виходячи з сум пенсійних коштів, що обліковуються на індивідуальному пенсійному рахунку учасника фонду, тривалості виплати та формули розрахунку величини пенсії на визначений строк згідно з методикою, затвердженою Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України. Всі пенсійні виплати здійснюються у грошовій формі в національній валюті України. За видами пенсійні фонди можуть утворюватися як відкриті, корпоративні та професійні. Відкритий пенсійний фонд – це недержавний пенсійний фонд, учасниками якого можуть бути будь-які фізичні особи незалежно від місця та характеру їх роботи. Корпоративний пенсійний фонд – це недержавний пенсійний фонд, засновником якого є юридична особа-роботодавець або декілька юридичних осіб-роботодавців та до якого можуть приєднуватися роботодавці-платники. Учасниками цього фонду можуть бути виключно фізичні особи, які перебувають (перебували) у трудових відносинах з роботодавцями-засновниками та роботодавцями - платниками цього фонду. Професійний пенсійний фонд - це недержавний пенсійний фонд,
засновником (засновниками) якого можуть бути об'єднання юридичних осіб-роботодавців, об'єднання фізичних осіб, включаючи професійні спілки (об'єднання професійних спілок), або фізичні особи, пов'язані за родом їх професійної діяльності (занять). Учасниками такого фонду можуть бути виключно фізичні особи, пов'язані за родом їх професійної діяльності (занять), визначеної у статуті фонду.Єдиним органом управління пенсійного фонду є рада пенсійного фонду (рада фонду).

Безпосередньо управління активами недержавних пенсійних фондів може здійснюватися компанією з управління активами; банком щодо активів створеного ним корпоративного пенсійного фонду та професійним адміністратором, який отримав ліцензію на провадження діяльності з управління активами.

Зберігачем пенсійного фонду може бути банк, який відповідає заступним вимогам:

- має ліцензію Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів - депозитарної діяльності зберігача цінних паперів;

- не є пов'язаною особою пенсійного фонду, з радою якого укладено договір про обслуговування пенсійного фонду зберігачем, адміністратора, осіб, що здійснюють управління активами, засновників і аудитора такого фонду та їх пов'язаних осіб;

- не здійснює управління активами створеного ним корпоративного пенсійного фонду;

- не є кредитором адміністратора або осіб, що здійснюють управління активами пенсійного фонду, з яким зберігачем укладено договір про обслуговування пенсійного фонду.

Усі операції з пенсійними активами недержавного пенсійного фонду здійснюються через зберігача. Поточні рахунки пенсійного фонду відкриваються у зберігача. Пенсійні активи пенсійного фонду в формі цінних паперів та документи, які підтверджують право власності на пенсійні активи в інших формах, зберігаються у зберігача.

Наприкінці зазначимо, що державний нагляд та контроль у сфері недержавного пенсійного забезпечення здійснює Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України у межах повноважень і в порядку, визначених Законом України «Про недержавне пенсійне забезпечення», Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" та іншими актами законодавства України.

Ще одним членом інвестиційних фінансових установ є страхові компанії. Вони відіграють важливу роль на ринку фінансових послуг. Відповідно до Закону України «Про страхування» страхова компанія є фінансовою установою, яка створена у формі акціонерного, повного, командитного товариства або товариства з додатковою відповідальністю та одержала у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Учасників страхової організації повинно бути не менше трьох. Страхова діяльність в Україні здійснюється виключно страховиками - резидентами України.

В окремих випадках, встановлених законодавством України, страховою організацією визнаються державні організації, які створені і діють відповідно до діючого законодавства у сфері страхової діяльності при умові, що єдиним власником такої організації є держава.

При створенні страхової компанії або збільшенні зареєстрованого статутного фонду статутний фонд повинен бути сплачений виключно в грошовій формі. Дозволяється формування статутного фонду страховика цінними паперами, що випускаються державою, за їх номінальною вартістю в порядку, визначеному спеціальним уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах нагляду за страховою діяльністю, але не більше 25 відсотків загального розміру статутного фонду.

Забороняється використовувати для формування статутного фонду
векселі, кошти страхових резервів, а також кошти, одержані в кредит, позику та під заставу, і вносити нематеріальні активи. Мінімальний розмір статутного фонду страхової компанії, яка займається видами страхування іншими, ніж страхування життя, встановлюється в сумі, еквівалентній 1 млн. євро, а страховика, який займається страхуванням життя, - 1,5 млн. євро за валютним обмінним курсом України.

Предметом безпосередньої діяльності страхової компанії (страховика) може бути лише страхування, перестрахування і фінансова діяльність, пов'язана з формуванням, розміщенням страхових резервів та їх управлінням. Діючим законодавством дозволяються виконання зазначених видів діяльності у вигляді надання послуг для інших страховиків на підставі укладених цивільно-правових угод, надання послуг (виконання робіт), якщо це безпосередньо пов'язано із зазначеними видами діяльності, а також
будь-які операції для забезпечення власних господарських потреб страховика.

Страховик-нерезидент має право здійснювати страхову діяльність в Україні за таких умов:

- держава, в якій зареєстрований страховик-нерезидент, належить до держав - членів Світової організації торгівлі, не належить до держав, які не беруть участі в міжнародному співробітництві у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму, а також співпрацює із Групою з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF);

- між уповноваженим органом із здійснення нагляду за страховими компаніями країни, в якій зареєстрований страховик-нерезидент, та Уповноваженим органом підписано меморандум (укладено угоду) про обмін інформацією;

- за страховою діяльністю відповідно до законодавства країни реєстрації страховика-нерезидента здійснюється державний нагляд;

- між Україною та країною, в якій зареєстрований страховик-нерезидент, укладено міжнародний договір про запобігання податковим ухиленням та уникнення подвійного оподаткування;

- страховик-нерезидент розташований на території країн або окремих територій, які згідно з рішенням Організації економічного співробітництва та розвитку ООН не мають офшорного статусу, або на території інших країн, якщо неофшорний статус такого страховика підтверджений висновком відповідної торгово-економічної місії;

- страховик-нерезидент має відповідну ліцензію на здійснення страхової діяльності відповідно до законодавства держави, в якій він зареєстрований;

- рейтинг фінансової надійності (стійкості) страховика-нерезидента відповідає вимогам, установленим Уповноваженим органом.

Юридичні особи, які не відповідають даним вимогам не можуть займатися страховою діяльністю.

Також законодавством України може бути визначено уповноважених страховиків для здійснення тих чи інших видів страхування, у разі
якщо здійснення тих чи інших правовідносин передбачає використання
бюджетних коштів, валютних резервів держави, гарантій Кабінету Міністрів України. Обов'язковою умовою для визначення уповноважених страховиків має бути проведення відкритого тендеру з оприлюдненням у засобах масової інформації його умов і результатів та участь представників добровільних об'єднань страховиків. В інших випадках забороняється будь-яке уповноваження страховиків для здійснення окремих видів страхування з боку держави.

На ринку фінансових послуг страхові компанії здійснюють захист інвесторів і позичальників від різноманітних ризиків, що виникають під час вкладання фінансових ресурсів та реалізації інвестиційних програм.

Укладаючи договори страхування, страхові компанії беруть на себе ризики своїх клієнтів – власників страхових полісів, а отримуючи страхові внески, одержують плату за прийняті на себе ризики. Страхові внески компанії використовують на придбання цінних паперів і формування власного інвестиційного портфелю.

Особливу увагу в розрізі функціонування ринку фінансових послуг заслуговує діяльність страхових компаній з страхування життя.

Страхування життя полягає в укладанні договорів змішаного страхування життя, страхування дітей до повноліття і вступу в шлюб, страхування додаткової пенсії і ренти, довічне страхування тощо. Ці договори укладаються як правило з фізичними особами і носять довгостроковий характер. Внески за договором страхування життя сплачуються у розстрочку протягом всього терміну дії договору. По закінченню даного терміну на особовому рахунку клієнта у страховій компанії накопичується сума, що дорівнює зазначеній у договорі страховій сумі, яка потім повертається застрахованій особі з нарахованими відсотками.

У випадку смерті застрахованої особи її спадкоємці отримують повну страхову суму за договором, незалежно від обсягів сплачених страхових внесків. Таким чином, договори страхування життя не лише забезпечують страховий захист людини, але й виступають своєрідними інвестиціями, які робить страхувальник.

В страховій практиці виділяють два основних види страхових полісів зі страхування життя: безперервне страхування життя (на все життя);строкове страхування життя (на певний термін).

Поліси з безперервного страхування життя передбачають сплату страхувальником значної суми початкового страхового внеску, як правило протягом перших двох років після укладення угоди. Вартість поліса з безперервного страхування з часом зростає у зв’язку зі зростанням ймовірності смерті власника. Таким чином, придбання полісів з безперервного страхування життя є для клієнтів страхової компанії одним з альтернативних видів заощаджень.

Перевагами даного виду страхування для страхових компаній є те, що здійснюючи страхування життя страхові компанії мають можливість залучати вільні кошти своїх клієнтів під значно менший відсоток річних, оскільки таке залучення відбувається на підставі забезпечення страхового захисту. Через це страхові компанії знаходяться у більш вигідному інвестиційному становищі, ніж інші фінансово-кредитні інститути. Вони можуть дозволити собі зробити значні інвестиційні вкладення у довгострокові активи. Інвестиційні можливості компаній зі страхування життя дають змогу задовольняти потреби економіки в дефіцитному і дешевому довгостроковому капіталі.

Страховики, які здійснюють страхування життя, можуть надавати
кредити страхувальникам, які уклали договори страхування життя.

Поряд з прямим страхуванням на розвиненому ринку фінансових послуг широке розповсюдження отримали операції по перестрахуванню (хеджуванню) фінансових ризиків. Особливого значення операції по хеджуванню набувають під час страхування цінових ризиків з використанням ф’ючерсних контрактів.

Дата добавления: 2014-10-15