Нова ера української реклами: вихід нових рекламно-інформаційних видань і ділових газет

Терміни для запам’ятовування

План

Список літератури

1. Кромптон А. Мастерская рекламного текста / А. Кромптон. – М.: Довгань, 1998. – 243 с.

2. Огилви Д. Откровения рекламного агента / Д. Огилви. – М.: Финстатинформ, 1994. – 109 с.

3. Райс Э. Маркетинговые войны / Э. Райс, Д. Траут. – СПб.: Питер, 2000. – 256 с.

4. Романина Н. Американская реклама 1960-х: классика жанра / Н. Романина // Маркетинг и реклама. – 2009. – № 2–3. – С. 71–74.

5. Тангейт М. Всемирная история рекламы / М. Тангейт. – М.: Альпина Бизнес Букс, 2008. – 270 с.

6. Хопкинс К. Научная реклама / К. Хопкинс. – М.: Эксмо, 2007. – 128 с.

Лекція XІІІ (2 год)

Тема РОЗВИТОК РЕКЛАМИ У НЕЗАЛЕЖНІЙ УКРАЇНІ

(90-І РР. ХХ СТ.)

1. Нова ера української реклами: вихід нових рекламно-інформаційних видань і ділових газет.

2. Створення приватних рекламних агентств та їх спеціалізація.

3. Особливості пострадянської реклами (принцип «Реклама – це мистецтво», реклама фінансових «пірамід» тощо).

4. Перші українські рекламні фестивалі та виставки.

5. Рекламний бізнес на Сумщині у 90-х рр. ХХ ст.

Безкоштовне рекламно-інформаційне видання, ділова газета, екаунт-менеджер, ігровий телевізійний рекламний кліп, комерційне видання, кооператив, пострадянська реклама, рекламно-інформаційна газета, спільне підприємство, «фінансова піраміда».

24 серпня 1991 р. Верховна Рада України проголосила державну незалежність. Перед молодою Українською державою постали численні політичні та економічні проблеми. Однією з багатьох таких проблем було відродження національної реклами. До моменту одержання Україною незалежності ще продовжували працювати українські рекламні підприємства колишніх всесоюзних об’єднань АТ «Союзреклама», ВО «Зовнішторгвидав» та ін. Однак більшу частину ринку рекламних послуг вже займали приватні, кооперативні та спільні підприємства (наприклад, СП «Ай Пі Київ», «Інфокон», «Сенс», «Янко» та ін.).

Розвиток української реклами йшов паралельно з формуванням і структуруванням інформаційного простору незалежної держави. Перервавши безроздільне лідерство загальносоюзного телеканалу «Останкіно», на телевізійних екранах до середини 1990-х pp. міцно улаштувалися загальнонаціональні українські канали: УТ-1, «Студія 1 + 1», ICTV, а згодом – «Інтер», «Новий канал», СТБ та Перший музичний канал. За цей час виникло також чимало регіональних телекомпаній.

Дещо інша картина спостерігалася на радіо. Головною відмінністю було те, що два основних державних радіоканали – Перший державний та «Промінь», звільнившися від сусідства на радіохвилях російської станції «Маяк», почали відчувати ще більш жорстку конкуренцію міжнародних мережних радіокомпаній («Русское радио», «Мелодия», «Радіо Шансон» та ін.). Проте слід зазначити, що ці радіостанції у процесі роботи пристосовувалися до місцевої специфіки: на поточний момент значна частка передач ведеться державною мовою, більшість з цих радіостанцій подають на своїх хвилях місцеві новини, транслюють рекламу регіональних рекламодавців тощо. Велику конкуренцію центральні державні українські радіоканали відчувають також з боку недержавної телерадіокомпанії «Ера» та місцевих радіостанцій, особливо у FM-діапазоні.

Протягом початку 1990-х pp. стався кардинальний перерозподіл українського ринку друкованих засобів масової інформації. Лідери радянського ринку видань громадсько-політичної та загальної спрямованості «Известия», «Труд», «Комсомольская правда», «Аргументы и факты», «Собеседник», «Огонек» та інші або геть пішли з українського ринку, або вимушені через економічні обставини та протекціоністську податкову політику українського уряду заснувати в Україні однойменні друковані органи (наприклад, «Труд-Украина», «Комсомольськая правда в Украине», «Аргументы и факты в Украине» тощо). Деякі загальноукраїнські видання з великими накладами, що виходили до проголошення незалежності, припинили своє існування (наприклад, «Комсомольское знамя»). Але є випадки вдалого подолання проблем переходу до видання за нових умов. Наприклад, однією з найбільш тиражних загальноукраїнських газет залишаються «Сільські вісті», дитячий журнал «Барвінок» та ін. Крім газет та журналів «з радянським минулим», в Україні у першій половині 1990-х pp. було започатковано багато українських громадсько-політичних та розважальних видань. Серед найбільш відомих видавничих проектів можна назвати такі, як «Київські відомості», «Всеукраїнські відомості», «День», «Сьогодні», «Дзеркало тижня», «Теленеделя» та ін.

Якщо казати про ділові друковані видання, необхіднозазначити, що на зміну авторитетним московським виданням «Коммерсантъ», «Деловой мир», «Деловые люди» та іншим також прийшли українські газети та журнали. До них можна віднести, у першу чергу, «Посредник» (одна з найстаріших у колишньому Радянському Союзі комерційних газет, видається з 1988 р.), «Бизнес», «Ділові новини», «Галицькі контракти», «Діло», «Капитал» та багато інших. Слід зауважити, що деякі з вказаних видань з різноманітних (найчастіше, економічних) причин на сьогоднішній день вже припинили своє існування.

Треба підкреслити, що процес інформаційної дезінтеграції України з колишнього радянського простору проходив у багатьох випадках складно, а іноді й болісно. Не обходилося й без перегинів. У той же час слід враховувати, що цей процес був об’єктивно зумовлений. Він став логічним наслідком політичної та економічної дезінтеграції незалежних країн, що входили до складу колишнього Радянського Союзу.

У 1990-х pp. почали також виходити перші українські журнали для рекламістів: А & PR digest (з 1995 р. до 1998 p.), «Маркетинг і реклама» (з 1996 р.), «Реклам-клуб»(з 1997 р. до 1999 р.), «Эффективная реклама» (з 1998 р. до 1999 р.), «Зеркало рекламы» (з 1999 р.) та ін.

Початком нової ери української реклами можна вважати 2 грудня 1988 р. – день, коли у Києві вийшов перший номер рекламно-інформаційної газети «Посредник» – першого в Україні комерційного рекламного видання нової формації. Створив газету київський журналіст Владлен Новожилов. Газета багато років утримувала провідні позиції серед рекламних комерційних видань. Газета «Посредник» започаткувала вихід в Україні багатьох принципово нових рекламно-інформаційних видань і ділових газет:

• У січні 1990 р. в Києві починає виходити рекламно-інформаційна газета «Авізо».

• У вересні 1990 р. у Львові виходить газета «Галицькі контракти» – провідне рекламно-інформаційне та ділове видання західного регіону і України.

• У грудні 1991 р. в Києві виходить перший номер рекламно-інформаційного видання «РІО» (реклама, інформація, оголошення) – газети принципово-нового напрямку: вона безкоштовно надходить у кожну поштову скриньку. Тираж газети «РІО» найбільший в Україні – до одного мільйона примірників.

• У січні 1992 р. починає виходити газета «Ділова Україна».

• У грудні 1992 р. вийшов перший номер рекламно-інформаційної газети «Блиц-информ», яка з 1 грудня 1993 р. почала виходити як ділова газета «Бизнес» – «орган української буржуазії». За даними журналу «Маркетинг в Україні», станом на 1 січня 2001 р. газета «Бизнес» мала найвищий рейтинг серед ділових видань.

Ринкова економіка була і є стимулюючим фактором розвитку рекламного бізнесу в Україні. Попит породжує пропозицію і за 10-12 років на теренах нової української держави були закладені основи сучасної рекламної індустрії.

Дата добавления: 2014-11-06